ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 910/6869/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківська Тец-5" на ухвалу від 14.06.2016 господарського суду міста Києва та постановувід 25.07.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/6869/16 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Харківська Тец-5", с. Подвірки Харківської областідо публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київпровизнання правочину недійсним в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Харківська Тец-5"Колесник К.А., довір

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківська Тец-5" (далі ПАТ "Харківська Тец-5", позивач) звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених заявою ПАТ "Харківська Тец-5" № 01-12/2160 від 27.12.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2016 матеріали справи № 910/6869/16 за позовом ПАТ "Харківська Тец-5" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання правочину недійсним направлено за підсудністю до господарського суду Харківської області. Місцевий господарський суд виходив з того, що у провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство ПАТ "Харківська Тец-5", тому на виконання вимоги ст.ст. 12, 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спір про визнання правочину недійсним має розглядатися господарським судом у проваджені якого перебуває справа про банкрутство.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 ухвалу від 14.06.2016 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким справу № 910/6869/16 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V), ст.ст. 41, 12, 16 ГПК України.

Позивач зазначає, що оскільки провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківська Тец-5" регулюється редакцією Закону про банкрутство, що діяла до 19.01.2013, до даних правовідносин не застосовуються приписи ч. 4 ст. 10 нової редакції Закону про банкрутство, у зв'язку з чим до виключної підсудності господарського суду Харківської області не відносяться всі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником - ПАТ "Харківська Тец-5".

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п.7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2002 порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ "Харківська Тец-5" (попередня назва - Державне підприємство). Ухвалою від 23.09.2014 продовжено термін проведення підготовчого засідання до 01.01.2016 та відкладено розгляд справи на 09.02.2016.

Відтак, процедура банкрутства позивача порушена в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19.01.2013.

У квітні 2016 року, ПАТ "Харківська Тец-5" звернулося до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог, частина з яких нарахована відповідачем з сум пені та штрафних санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ "Харківська Тец-5".

У даному випадку предметом судового розгляду є спір про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Харківська Тец-5" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", предметом якого могли бути незаконно нарахуванні вимоги відповідача. Отже, даний спір стосується питань щодо формування пасиву ПАТ "Харківська Тец-5" у справі про банкрутство, а тому безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, відповідно до якої положення ст.ст. 12, 16 ГПК України, в силу приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.

За таких обставин та з огляду на правову позицію Верховного Суду України колегія суддів зазначає, що даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство на вимогу ч. 9 ст. 16 ГПК України.

У зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 41, 12, 16, 17, 1119 - 11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківська Тец-5" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 910/6869/16 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді Л.В. Жукова О.Є. Короткевич