ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 910/3040/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Паламарчука Віталія Віталійовичана рішення постанову Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016у справі№ 910/3040/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"прозобов'язання повернути грошові кошти в розмірі 133149,13 грн.за участю представників сторін:

позивача: Макаренко С.В.

відповідача: Коновалов О.С.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" про зобов'язання повернути грошові кошти в розмірі 133149,13 грн., отримані за Договором про депозитний вклад "Стандартний" № DU 1237/2014-1 від 26.06.2014 без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 у справі № 910/3040/16 (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді Лобань О.І., Тищенко А.І.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 910/3040/16, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли хибних висновків, що внаслідок укладення Договору про внесення змін до Депозитного договору сторонами було виключено з п. 3.7 Договору депозиту положення про застосування пониженої відсоткової ставки, оскільки умови перших двох абзаців п. 3.7 депозитного договору були доповнені новими положеннями у зв'язку із укладенням договору застави майнових прав № 04-1278/1, а не викладено в новій редакції п. 3.7 цього договору в цілому.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" було укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" № DU 1237/2014-1 (далі - депозитний договір), відповідно до п. 2.1 якого вкладник передав, а банк прийняв на депозитний рахунок № 26155099516003 в ПАТ "Банк національний кредит" грошові кошти в сумі 1000000 грн. на умовах цього договору.

Пунктом 3.7 депозитного договору передбачено умови повернення депозиту та сплати відсотків у разі дострокового розірвання договору. Так, абз. 3 п. 3.7 договору передбачено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

27.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" було укладено договір про внесення змін № 1 до депозитного договору, яким, зокрема, було змінено пункт 3.7 депозитного договору з викладенням вказаного пункту в іншій редакції.

Відповідно до п. 3.7 депозитного договору в редакції договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014 вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1278/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1278/1-1 від 27.06.2014 банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника.

Предметом позову у даній справі є позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти в розмірі 133149,13 грн., набуті ним без достатніх правових підстав.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачу при достроковому розірванні договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU 1237/2014-1 від 26.06.2014 банком було необґрунтовано виплачено відсотки за депозитним вкладом без застосування перерахунку нарахованих процентів за заниженою відсотковою ставкою у розмірі 2% річних.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України в редакції чинній станом на дату розірвання депозитного договору, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частинами 1 та 2 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши положення депозитного договору і договору про внесення змін № 1, встановивши, що в договорі про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до депозитного договору не міститься застережень про залишення в силі третього абзацу пункту 3.7 депозитного договору в попередній редакції і цей договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 є чинним і в судовому порядку не оскаржувався, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що виклавши пункт 3.7 депозитного договору у новій редакції, сторони дійшли згоди про виключення з депозитного договору умови щодо виплати відсотків за зменшеною ставкою у разі дострокового розірвання договору, і положення вказаного пункту у зміненій сторонами редакції не суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки право сторін договору банківського вкладу встановлювати в договорі розмір процентів на банківський вклад, в т.ч. і більш високий розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, передбачено ст. ст. 1060, 1061 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про те, що договором про внесення змін до депозитного договору були доповнені новими положеннями перші два абзаци п. 3.7 депозитного договору, а не викладено в новій редакції п. 3.7 цього договору в цілому, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Договір про внесення змін № 1 містить умову про викладення пункту 3.7 депозитного договору повністю у новій редакції і нова редакція цього пункту договору викладена без застережень щодо залишення в силі третього абзацу цього пункту в попередній редакції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Паламарчука Віталія Віталійовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 910/3040/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир