ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 910/11107/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2016

у справі № 910/11107/15

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА ГАЗОВА ГРУПА"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА АСТЕР"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2015 позовні вимоги задоволено частково. Звернуто стягнення на предмети іпотеки: земельну ділянку загальною площею 22,518 га, що розташована в Київській обл., Макарівський район, Макарівська селищна рада, кадастровий номер: 3222755100:00:019:0009, що належить ТОВ "Європейська газова група" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 37, код 35591462) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васько А.В. 27.02.2012 за реєстровим № 324 та Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 319883 від 11.10.2006, виданим Макарівською районною державною адміністрацією Київської області на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 06.10.2006 № 957, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Мега Астер" за кредитним договором № 506-130112 від 13.01.2012 у розмірі 5 919 290,66 дол. США - заборгованість за кредитом, 723 468,85 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, на користь ПАТ "Європейський газовий банк"; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів в рамках виконавчого провадження з початковою ціною реалізації предмета іпотеки не нижче 11 945 799,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ від 28.07.2015.

У березні 2016 року до господарського суду міста Києва звернулось ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2015, в якій заявник просить суд встановити наступний порядок виконання рішення: звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку шляхом визнання права власності на це майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2016 (суддя Стасюк С.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Руденко М.А. - головуючий, судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В.), у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2015 відмовлено. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що в даному випадку зміна способу реалізації предмета іпотеки не може вважатися зміною порядку виконання судового рішення в порядку передбаченому ст. 121 ГПК України, оскільки за своєю суттю та правовими наслідками є фактичною зміною предмета позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 17.05.2016, ухвалу господарського суду першої інстанції від 24.03.2016 та задовольнити заяву про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду від 13.07.2015. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 124 Конституції України, ст.ст. 45, 115, 121 ГПК України, ст.ст. 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, позивач посилається на те, що в даному випадку неможливо виконати рішення суду у встановлений спосіб, у зв'язку з чим він просив змінити один спосіб звернення стягнення - шляхом проведення публічних торгів в рамках виконавчого провадження, на інший - право набути іпотечне майно у власність. Так, на думку скаржника, наявність будь-яких ускладнень виконання рішення суду у визначений спосіб, є підставою для відповідного реагування з боку держави.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Як встановлено господарськими судами, в заяві Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про зміну порядку виконання рішення у даній справі містяться вимоги про зміну способу звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме про визнання права власності за іпотекодержателем на відповідне майно замість проведення публічних торгів в рамках виконавчого провадження. При цьому, звертаючись з вказаною заявою позивач зазначив, що рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2015 не виконане, процедура проведення публічних торгів в рамках виконавчого провадження не розпочата, оскільки Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014, не передбачено механізму реалізації земельних ділянок, у зв'язку з чим передати на реалізацію зазначену земельну ділянку не виявляється можливим.

Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і дійшли висновку про відмову в задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" про зміну порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2015.

Вищий господарський суд України погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій та вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-43гс14, від 11.12.2013 у справі № 6-124цс13, виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст.ст. 33, 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

З огляду на викладене, оскільки положеннями ст.ст. 37 та 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено різні способи звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, відтак від іпотекодержателя залежить право вибору конкретного способу звернення стягнення на майно у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, банком були заявлені позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення публічних торгів в рамках виконавчого провадження. У цьому зв'язку, господарський суд на підставі ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеки" дійшов висновку про часткове задоволення позову.

При зверненні до господарського суду з заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду 13.07.2015 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" просить задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому, вказане право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки регулюється ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень ст. 121 ГПК України у даній справі здійснюється вже після винесення судового рішення, тоді як на стадії виконання рішення останнє не може бути змінено по суті позовних вимог, що були предметом спору.

Пунктом 7.1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Реалізація предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів та визнання права власності на предмет іпотеки є різними способами звернення стягнення на предмет іпотеки і повинні доводитися при розгляді справи по суті (підстави позову, умови договору, іпотечне застереження).

Отже, зазначені вимоги закону повинні були враховуватись позивачем при виборі способу захисту порушеного права, а реальність захисту порушеного права таким способом як визнання права власності на предмет іпотеки підлягала перевірці господарським судом при вирішенні спору по суті. Позивач скористався своїм виключним правом на визначення предмета позову, а реальність виконання судового захисту була визнана судом, судове рішення набрало законної сили.

Втім, вказані у заяві про зміну способу виконання рішення суду вимоги не були предметом оцінки при розгляді даної справи в силу того, що позивач не заявляв відповідних позовних вимог про визнання за ним права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду в порядку передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до вимог ст.ст. 42, 43 ГПК України господарські суди повинні розглядати питання можливості застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Прийнятим у справі судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем доведено лише можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

Зміна способу виконання рішення зі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації та прилюдних торгах на визнання права власності на предмет іпотеки фактично змінює ухвалене по суті рішення, що є недопустимим при розгляді справи і порядку виконання судового рішення та суперечить вимогам ст. 121 ГПК України.

Крім того, господарськими судами встановлено, що скаржником не надано доказів на підтвердження обставин щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, а також доказів, які свідчили б про намагання виконати рішення суду у визначений ним спосіб.

При цьому, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що вимоги банку щодо визначення іншого способу реалізації предмета іпотеки ніж це передбачено у рішенні господарського суду від 13.07.2015 можуть бути предметом розгляду в іншій справі з урахуванням відповідних фактичних обставин справи.

Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на практику Європейського суду з прав людини (справа "Шмалько проти України" та справа "Чіжов проти України") в контексті необхідності виконання рішення господарського суду від 13.07.2015 в розумний строк, Вищий господарський суд України вважає, що наведена практика Європейського суду з прав людини не може бути застосована до спірних правовідносин в силу того, що сам по собі факт довготривалого невиконання судового у даній справі не є правовою підставою для фактичної зміни судового рішення в порядку визначеному ст. 121 ГПК України та застосування такого способу захисту порушеного права, який не був предметом розгляду господарськими судами у даній справі.

Виходячи з наведеного та з урахуванням приписів ст.ст. 42, 43 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності судочинства у господарських судах, господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у заяві позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі № 910/11107/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко