ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/723/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Картере В.І., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргуНаціонального банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській областіна рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 17.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015у справі№ 910/723/15-г Господарського суду міста Києваза позовомНаціонального банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській областідо Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство фінансів України прозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сотнікова І.В., дов. від 31.03.2015 № 31-13030-08/6

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 03.02.2015) до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про звернення стягнення на

нежиле приміщення, загальною площею 456,90 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Декабристів, 9 та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 14.03.2000 № Д-01/06-9, укладеного між АКБ "Легбанк" та АКБ "Київ", дублікат якого складений 28.10.2003, акту прийому-передачі майна від 28.04.2000;

на нежитлові приміщення з № 1 по № 4 групи приміщень № 426 в літ. А відділення банку, загальною площею 64,30 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, просп. М. Бажана, 14 та належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 355803, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19.10.2005 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 19.10.2005 № 1456-В;

на нежитлове приміщення № 85 в літ. А загальною площею 105,60 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 8, корпус № 5 та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. 01.07.2005 № 3683;

на нежитлове приміщення № 1 в Літ. А', загальною площею 96,70 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фролівська/Контрактова площа, 1/6 та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Т.Ю. 01.12.2003 № 9043;

на нежитлові приміщення з № 1 по № 10 групи приміщень № 61 в літ. А - банк, загальною площею 132,10 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 6 та належать відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 479643, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09.06.2005 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 09.07.2005 № 940-В,

для задоволення вимог Національного банку України за (1) кредитним договором від 21.10.2008 № 50 на загальну суму 179349315,74 грн., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 158097785,96 грн.; прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 3773185,36 грн.; нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 17148622,42 грн.; нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 179722,00 грн.; нарахованих та несплачених штрафів за невиконання умов договору у сумі 150000,00 грн. та (2) кредитним договором від 11.12.2008 № 136 на загальну суму 231947647,64 грн., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 207000000,00 грн.; прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 5200520,53 грн.; нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 19247244,16 грн.; нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 169882,95 грн.; нарахованих та несплачених штрафів за невиконання умов договору у сумі 330000,00 грн.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором від 17.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим номером 1641, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предметів іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/723/15-г (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Баранця О.М., Чорної Л.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2013 у справі № 910/723/15-г, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Національного банку задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що судами неправильно застосовано до відносин сторін норми ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та не вирішено спір по суті із посиланням на тимчасові обставини, строк дії яких спливає. Крім цього, скаржник вказує, що апеляційний господарський суд безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із заміною однієї із сторін її правонаступником, що перешкоджатиме позивачу повторному зверненню із позовом про звернення стягнення на предмети іпотеки.

До Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" надійшли письмові пояснення по справі № 910/723/15-г, в яких відповідач просить врахувати при вирішенні спору, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 61 "Деякі питання участі держави у виведенні з ринку Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" 19.06.2015 було здійснено передачу активів та зобов'язань ПАТ "АКБ "Київ" на користь АБ "Укргазбанк". Крім того, на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.06.2015 № 411 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.06.2015 № 122 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКБ "Київ" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.10.2008 між Національним банком України та Акціонерним комерційним банком "Київ", найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", укладено кредитний договір № 50 про оплатне і строкове надання кредиту, відповідно до умов якого та з урахуванням умов додаткових договорів, сума кредиту за договором складає 195000000,00 грн., повернення забезпечується нерухомим майном і державними облігаціями, проценти визначаються у розмірі облікової ставки Національного банку України, строк повернення - 22.08.2014.

11.12.2008 між Національним банком України та Акціонерним комерційним банком "Київ" було укладено кредитний договір № 136 про оплатне і строкове надання кредиту з додатковими договорами до нього № 1 від 10.12.2009, № 2 від 11.02.2010, № 3 від 19.02.2010, № 4 від 23.02.2011, № 5 від 28.12.2011, № 6 від 01.02.2012, № 7 від 14.03.2012, № 8 від 25.12.2013, № 9 від 19.03.2014, № 10 від 28.08.2014, № 11 від 15.09.2014, відповідно до умов яких Національний банк України зобов'язався надати Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" кредит на суму 207000000,00 грн. на строк до 23.01.2015 зі сплатою процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 1.2 договору № 136 повернення кредиту забезпечується як рухомим, так і нерухомим майном позичальника.

На підставі наявних в матеріалах справи актів звіряння взаємних розрахунків, складених відповідачем, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 02.02.2015 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" обліковує за даними свого бухгалтерського обліку заборгованість за кредитним договором № 50 від 21.10.2008 в сумі 157939012,54 грн., зі сплати процентів за користування кредитом - в сумі 4715349,23 грн.; за кредитним договором № 136 від 11.12.2008 - заборгованість з повернення кредиту в сумі 207000000,00 грн., зі сплати процентів за користування кредитом - в сумі 6073890,39 грн.

Місцевий та апеляційний господарські суди також з'ясували, що між сторонами спору 17.09.2014 було укладено іпотечний договір із забезпечення вимог іпотекодержателя (Національного банку України), що випливають з кредитних договорів від 21.10.2008 № 50, від 11.12.2008 № 136, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням умов цього договору.

Згідно з умовами вказаного іпотечного договору відповідач передав іпотекодержателю (позивачу) в забезпечення виконання грошових та інших похідних зобов'язань 62 об'єкти нерухомого майна, що належить Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" на праві власності.

Як визначено судами, у період з серпня 2014 по листопад 2014 позивач направляв відповідачу електронні повідомлення про порушення умов кредитних договорів № 50 від 21.10.2008 та № 136 від 11.12.2008, в яких повідомляв про необхідність сплати простроченої заборгованості, а також штрафних санкцій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про капіталізацію акціонерного комерційного банку "Київ" від 10.06.2009 № 566 держава взяла на себе участь в капіталізації Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" шляхом придбання акцій додаткової емісії зазначеного банку в сумі 3565294 000,00 грн. в обмін на облігації внутрішньої державної позики. Пунктом 1 зазначеної постанови передбачено, що після придбання державою в особі Міністерства фінансів України акцій додаткової емісії Акціонерного комерційного банку "Київ" та належного оформлення корпоративних прав на придбані акції частка держави у статутному капіталі зазначеного банку становитиме 99,936931402 відсотка.

29.08.2014 відповідно до постанови Правління Національного банку України № 539/БТ Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" було віднесене до категорії проблемних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 61 "Деякі питання участі держави у виведенні з ринку Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" визначено, що держава в особі Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" бере участь у виведенні Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" з ринку шляхом придбання його активів та зобов'язань у разі віднесення Національним банком Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до категорії неплатоспроможних.

28.02.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 128 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 № 39 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Акціонерний комерційний банк "Київ", та запроваджено у банку з 25.02.2015 тимчасову адміністрацію і призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації відповідача.

Пунктом 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації врегульовані статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 36 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що статус кредитора Національного банку України у цій справі вказує на те, що на позивача поширюються обмеження щодо задоволення його вимог до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" під час запровадження у ньому тимчасової адміністрації, встановлені приписами пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказаний висновок відповідає встановленим судами попередніх інстанцій фактичним обставинам справи та ґрунтується на вірному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" колегією суддів відхиляються, оскільки спростовуються вищенаведеними обставинами справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні скаржником вказаних правових норм.

Посилання скаржника на безпідставну відмову апеляційного господарського суду у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із заміною відповідача його правонаступником, колегія суддів вважає помилковими з огляду на те, що зупинення провадження у справі із вказаних позивачем підстав відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 у справі № 910/723/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: В. Картере

В. Саранюк