ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 09-06/2572

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.перевіривши матеріали касаційних скаргпублічного акціонерного товариства "Азот"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 за скаргами публічного акціонерного товариства "Азот"на дії Державної виконавчої служби України щодо накладення арешту та стягнення коштів боржника та на дії Державної виконавчої служби України щодо призначення суб'єкта оціночної діяльностіу справігосподарського суду Черкаської областіза позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Азот"за участюМіністерства юстиції Українипростягнення 181 087 758,56 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Абісов А.В. - дов. №52/16 від 15.06.2015;від відповідача:Шимановський А.В. - дов. №500-08/76 від 30.12.2014;від Міністерства юстиції України:не з'явились;від Державної виконавчої служби:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 17.04.2015 господарського суду Черкаської області (суддя: Спаських Н.М.) частково задоволено скаргу ПАТ "Азот" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України. Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 01.04.2015 ЗВП №46591932 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ПАТ "Азот" №26049455000704 у ПАТ "ОТП Банк", код фінансової установи 300528, код валюти 980, а також знято арешт з вказаного рахунку, з тих підстав, що арешт, накладений на рахунок відповідача №26049455000704 у ПАТ "ОТП Банк" порушує соціальні права працівників відповідача, оскільки виплати призначені з цього рахунку від Фонду з тимчасової втрати працездатності, а працівники підприємства не повинні за рахунок власних коштів по зарплаті та прирівняних до неї платежів, оплачувати борги свого підприємства. В задоволенні решти вимог відмовлено, у зв'язку з їх необґрунтованістю та непідтвердженістю належними доказами.

Ухвалою від 23.04.2015 господарського суду Черкаської області (суддя: Спаських Н.М.) відмовлено в задоволенні скарги ПАТ "Азот" на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 17.03.2015. Ухвала мотивована тим, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами порушення вимог законодавства при винесенні органом державної виконавчої служби постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 17.03.2015.

Постановою від 11.06.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Зубець Л.П. - головуючий, Новіков М.М., Мартюк А.І.) ухвали від 17.04.2015 та від 23.04.2015 господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "Азот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами та просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 15, 24 Закону України "Про оплату праці", ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 13, 82, 83 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.4, 6, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник також вважає, що оскаржувана ним постанова органу Державної виконавчої служби не містить обґрунтування відносно того, чому суб'єктом оціночної діяльності обрано ПП "Аргумент".

Позивач у запереченнях на касаційні скарги просить відмовити в їх задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.03.2011 у справі позов задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача 165337761,14 грн. основного боргу, 455770,65 грн. пені, 8277997,34 грн. інфляційних нарахувань, 2914293,62 грн. 3% річних та 25736,00 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014, рішення місцевого господарського суду у даній справі змінено та стягнено з відповідача на користь позивача 165337761,14 грн. основного боргу, 4557706,46 грн. пені, 8277997,34 грн. інфляційних втрат, 2914292,62 грн. 3% річних.

Господарськими судами встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС України 19.08.2014 на підставі наказу господарського суду Черкаської області від 25.07.2014 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44427865.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС України від 18.02.2015 об'єднано виконавчі провадження №44427865, №44898746, №45272721 та №45517634 у зведене виконавче провадження ЗВП №46591932.

01.04.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС України винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно якої для забезпечення виконання судового рішення у даній справі накладено арешт на рахунки відповідача №26002455009388 та №26049455000704 у ПАТ "ОТП Банк".

Відповідно ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зокрема за виконавчими листами, що видаються судами, і наказами господарських судів.

Частина 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

За п.5 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Господарськими судами встановлено, що на рахунку №26049455000704 у відповідача обліковуються лише кошти Фонду соціального страхування в зв'язку із тимчасовою втратою працездатності.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно зі ст. 2 якого законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Статтею 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Національний банк України листом №25-111/2972-22535 від 14.12.2010 "Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків" надав роз'яснення порядку виконання положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідно якого банк відкриває страхувальнику-роботодавцю окремий рахунок за балансовим рахунком 2604 "Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання" та окремий рахунок приватному нотаріусу або адвокату, який відповідно до Закону є роботодавцем, за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб".

Як встановлено господарськими судами по рахунку 2604 відповідача обліковуються лише кошти Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, тому вони не можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів та на стягнення на підставі виконавчих документів, а тому накладення арешту на кошти, які знаходяться на цьому рахунку є неправомірним.

З огляду на викладене господарські суди дійшли висновку, що арешт на рахунок відповідача №26049455000704 порушує соціальні права його працівників, на виплати яких призначені кошти із цього рахунку від Фонду з тимчасової втрати працездатності. Працівники підприємства відповідача не повинні за рахунок власних коштів із заробітної плати та прирівняних до неї платежів оплачувати борги свого підприємства.

Також господарські суди дійшли висновку, що доводи позивача та Міністерства юстиції України про те, що у відповідача є декілька рахунків 2604, а тому немає підстав знімати арешт із рахунку, вказаного відповідачем у скарзі на дії Державної виконавчої служби України щодо накладення арешту і стягнення коштів боржника, господарськими судами до уваги не прийняті, оскільки за відсутності права кредиторів отримувати задоволення за рахунок грошових коштів, які знаходяться на рахунках 2604 у відповідача, арешти на ці рахунки не можуть бути накладені, незалежно від кількості таких рахунків.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене господарські суди дійшли висновку, що державним виконавцем неправомірно накладено арешт на рахунок відповідача №26049455000704 у ПАТ "ОТП Банк", код фінансової установи 300528, код валюти 980, на підставі постанови ЗВП №46591932 від 01.04.2015, тому вказана постанова в частині накладення арешту на рахунок відповідача №26049455000704 скасована, а арешт з цього рахунку знято.

Щодо вимоги скарги ПАТ «Азот» про скасування арешту з коштів на мультивалютному рахунку №26002455009388 у ПАТ "ОТП Банк".

За твердженням відповідача на цьому рахунку накопичені кошти для виплати заробітної плати працівникам відповідача. Однак, господарськими судами встановлено, що рахунок №26002455009388 є загальним поточним рахунком із режимом використання для отримання грошових коштів з різних джерел та сплати коштів на різні потреби, а відтак, є рахунком із загальним використанням за потребами підприємства. Відповідач не надавав органу державної виконавчої служби відомостей про те, що рахунок №26002455009388 використовується ним для накопичення та виплати заробітної плати працівникам і всіх нарахованих на неї податків.

Як встановлено господарськими судами відкриття якогось спеціального рахунку лише для виплати заробітної плати чинним законодавством не передбачено, але водночас немає і заборон з цього приводу.

Відповідно довідки ПАТ "ОТП Банк" вих. №800-01-1-154 від 16.04.2015 відомості про наявність у відповідача перешкод у відкритті якогось окремого поточного рахунку, де б лише акумулювалися кошти для виплати зарплати, відсутні.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" боржник, зокрема, зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Господарськими судами також встановлено, що рахунок №26002455009388 є мультивалютним. Виплата заробітної плати до березня 2015 року здійснювалася відповідачем з різних поточних рахунків, які систематично арештовувалися, але жодних доказів оскарження та скасування арештів на цих рахунках саме у зв'язку з тим, що вони існують і використовуються відповідачем лише для виплати заробітної плати господарським судам не надано.

Господарські суди дійшли висновку, що оскільки відповідач не надав доказів, що кошти на рахунку №26002455009388 призначалися саме для виплати заробітної плати працівникам підприємства відповідача, тому в діях державного виконавця відсутні порушення вимог законодавства при винесенні постанови ЗВП №46591932 від 01.04.2015 про арешт рахунку №26002455009388 та відсутні підстави для скасування арешту, накладеного на грошові кошти відповідача на рахунку №26002455009388.

Як встановлено господарськими судами 17.03.2015 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про призначення експерта суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно якої при примусовому виконанні наказу господарського суду Черкаської області у справі №09-06/2572 від 25.07.2014 для оцінки арештованого майна відповідача призначено ПП "Аргумент" в особі оцінювача ОСОБА_8

Відповідно ч.ч.1-3 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За ст.ст. 1, 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні. Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що суб'єктами оціночної діяльності, зокрема, є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Відповідно ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Господарськими судами встановлено, що 26.02.2015 державним виконавцем проведено опис та арешт майна ПАТ "Азот" (боржника), про що складено акт №385/1, який підписаний державним виконавцем, понятими та начальником автотранспортного цеху ПАТ "Азот" Івановим А.В. (представником відповідача) без зауважень. Також на останній сторінці вказаного вище акту вказано про те, що описане майно потребує експертної оцінки та буде передане для реалізації не раніше 09.03.2015. Зауважень або заяв від осіб, присутніх під час опису майна, до державного виконавця не надходило, що підтверджується відповідною відміткою в акті №385/1 від 26.02.2015 ЗВ ВП №46591932

Як встановлено господарськими судами відповідач не звертався до державного виконавця з клопотанням про призначення своєї кандидатури суб'єкта оціночної діяльності. Доказів іншого відповідачем не надано.

Враховуючи викладене господарські суди дійшли висновку, що прийняття державним виконавцем пропозиції позивача про призначення суб'єкта оціночної діяльності ПП "Аргумент" в особі оцінювача ОСОБА_8 для оцінки майна відповідача (боржника), не порушує прав відповідача та не свідчить про неправомірність постанови від 17.03.2015.

Відповідно ст.ст. 5 та 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктом оціночної діяльності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Оцінювачем можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону. Права, обов'язки та відповідальність оцінювачів встановлюються цим та іншими законами.

Згідно положень Законів України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та "Про виконавче провадження" при призначенні суб'єктом оціночної діяльності певної юридичної особи необхідно визначати й певну особу яка здійснюватиме оцінку майна та особисто попереджається про кримінальну відповідальність за порушення Закону.

Окрім того, діяльність судових експертів, пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна, а оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність", іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.

Статтею 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження пропонувати державному виконавцю кандидатуру суб'єкта оціночної діяльності та право, а не обов'язок державного виконавця погодитись на дану кандидатуру. Однак, повноваженням обрання та призначення суб'єкта оціночної діяльності відповідно ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" наділений виключно державний виконавець.

Господарські суди встановили, що при винесенні постанови від 17.03.2015 державним виконавцем дотримано вимоги чинного законодавства та призначено суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 25.07.2014 у даній справі ПП"Аргумент", який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий Фондом Державного майна України 07.10.2014 за №17016/14 зі строком дії до 07.10.2017, в особі оцінювача ОСОБА_8, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_1 від 14.06.2003, видане безстроково Фондом Державного майна України, та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_2 від 28.06.2014. Проте відповідачем не спростовано дійсність та належність вказаного сертифікату, а також не надано доказів щодо необ'єктивності чи відсутності кваліфікації призначеного державним виконавцем оцінювача.

Господарські суди дали правову оцінку вказаним в скарзі аргументам та водночас врахували доводи відповідача про недостатню вмотивованість оскаржуваної ним постанови, номеру окремого виконавчого провадження, яке в подальшому було об'єднано у зведене виконавче провадження, необхідність дослідження питання про наявність договору між органом державної виконавчої служби та ПП "Аргумент". Однак господарські суди дійшли висновку, що перераховані аргументи не свідчать про порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства та меж наданої йому компетенції і необхідність скасування у зв'язку з цими порушеннями постанови від 17.03.2015.

Отже, при розгляді справи, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення вимог законодавства при винесенні органом державної виконавчої служби постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 17.03.2015 та відсутністю підстав для скасування даної постанови.

Відповідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційних скарг відмовити.

Постанову від 11.06.2015 Київського апеляційного господарського суду зі справи № 09-06/2572 залишити без змін.

Головуючий В.С.Божок

Судді Т.Г. Гоголь

Т.Ф. Костенко