Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Справа № 923/195/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянов А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуІванівського міжрайонного управління водного господарства на постанову від 10.06.2014Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 923/195/14 господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"доІванівського міжрайонного управління водного господарствапростягнення 664 614,73 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаЮвченко Т.І. (дов. від 27.12.2013 № 07/2600-14);відповідачаЧеботарь Ж.С. (дов. від 08.01.2014 № 1); Щербань В.І. - начальник наказ № 110 від 28.10.1998;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.08.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А.М., судді - Волік І.М. (доповідач), Ємельянов А.С.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (надалі - ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго") звернулося до господарського суду із позовом до Іванівського міжрайонного управління водного господарства (надалі - Іванівське МУВГ) про стягнення 664 614,73 грн. заборгованості за понад договірне споживання електричної енергії, без ПДВ, у серпні 2013 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.03.2014 у справі № 923/195/14 (суддя Клепай З.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 (колегія суддів: Журавльов О.О. - головуючий, судді - Савицький Я.Ф., Ярош А.І.), апеляційну скаргу ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" задоволено; рішення господарського суду Херсонської області від 25.03.2014 у справі № 923/195/14 скасовано; прийнято нове рішення; позовні вимоги ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" задоволено; стягнуто з Іванівського міжрайонного управління водного господарства на користь ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" 664 614,73 грн. заборгованості за понад договірне споживання електричної енергії та 13 292,30 грн. судового збору; стягнуто з Іванівського міжрайонного управління водного господарства на користь ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" 6646,15 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - Іванівське МУВГ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 скасувати, а рішення господарського суду Херсонської області від 25.03.2014 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не надано належної правової оцінки усім обставиним справи, що мають значення для вирішення спору по суті, що призвело до неправомірного скасування законного рішення суду першої інстанції.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що також не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 21.04.2003 між ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (Постачальник) та Іванівським МУВГ (Споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії № 606, який на час виникнення спірних правовідносин діє в редакції Додаткової угоди від 02.10.2012, за умовами якого Постачальник (позивач) продає електричну енергію Споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього (п. 1).

На момент укладення Договору сторони погодились під час виконання умов Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ).

В пунктах 2.2.2., 2.3.2 Договору сторони погодили, що Постачальник зобов'язаний постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах відповідно до розділу 5 Договору, в Споживач свою чергу зобов'язаний дотримуватися режиму споживання електричної енергії, що погоджений сторонами.

Відповідно до пункту 5.1. Договору та пункту 4.2. ПКЕЕ Споживач до 15 листопада поточного року надає Постачальникові відомості про обсяги очікуваного споживання електроенергії в наступному році з їх помісячним розподілом, що оформляються у вигляді додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії та потужності" до Договору та є його не від'ємною частиною. В разі ненадання зазначених відомостей у встановлений Договором термін розмір очікуваного Споживання електроенергії на наступний рік установлюється Постачальником електроенергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

На виконання вимог ПКЕЕ сторони 25.10.2012 підписали Додаток № 1 до Договору про встановлення договірного обсягу постачання електричної енергії на 2013 рік. Згідно цього Додатку запланований відповідачем обсяг споживання електричної енергії в серпні 2013 року складає 4150 000 кВт. год.

Пунктом 4.1. ПКЕЕ передбачено, що постачання електроенергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Згідно із пунктом 4.4. ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. При цьому, пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Відповідно до пункту 1 Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації", Споживач знімає показники електролічильників 31 числа у місяці з 31 днем, 29 числа у місяці з 29 днями, 30 числа у місяці з 30 днями та 28 числа у місяці з 28 днями (передбачених у Додатку № 5) та оформлює акт про обсяги використаної електроенергії за розрахунковий період (Додаток 2а), який надає до розрахункового відділу позивача протягом 0,5 доби з моменту зняття цих показників.

В пункті 6.11. ПКЕЕ визначено, що остаточний розрахунок споживача за електроенергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електроенергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електроенергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, який споживач повинен сплатити у термін, встановлений умовами договору, а саме: протягом 10 операційних днів з моменту отримання даного рахунку (передбачено абз. 2 п. 3 Додатку № 2 до Договору).

Так, на виконання умов Договору про постачання електричної енергії позивач здійснював поставку електроенергії, а відповідач, здійснював її споживання та сплачував рахунки за отриману і спожиту електричну енергію не в повному обсязі.

21.08.2013 Іванівське МУВГ, скориставшись своїм правом, наданим пунктом 4.4. ПКЕЕ звернулося до ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" листом за вих. № 05-10/1011 про коригування договірної величини обсягів постачання електричної енергії в серпні 2013 року зі збільшенням на 1 850 000 кВт/год.

У відповідь, позивач листом за вих. № 1119 від 23.08.2013 відмовив відповідачу в проведенні коригування у зв'язку з наявною поточною заборгованістю станом на 23.08.2013 в сумі 2 323 269,98 грн. та задля запобігання нарахувань за підвищеним тарифом за перевищення договірних рівнів споживання електричної енергії рекомендував обмежити споживання електроенергії до рівня зазначеного в Додатку № 1 від 25.10.2012 до Договору, а саме до 4 150 000 кВт/год.

Згідно акту про обсяги спожитої електричної енергії та акту прийому-передачі № 8а за серпень 2013 року відповідач отримав 4990646 кВт/год. активної електричної енергії, замість запланованих 4150000 кВт/год., тобто перевищивши договірне споживання електричної енергії на 840 646 кВт/год. вартість якої становить суму 664 614,73 грн.

З урахуванням приписів ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" позивачем здійснено нарахування двократної вартості на спожиту електроенергію понад договірну величину, яка становить суму 664 614,73 грн. та виставлено до сплати в рахуноку за вересень № 606 від 30.09.2013.

Зазначений рахунок Іванівське МУВГ отримало 30.09.2013 особисто, проте зазначений рахунок відповідачем залишений без оплати, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову у стягненні двократної вартості за перевищення договірних величин виходив з того, що відповідач з урахуванням положень пункту 4.4. ПКЕЕ вчасно звернувся до позивача з листом про збільшення лімітів споживання електроенергії у серпні 2013 року для подачі води на зрошувані землі, тобто 21.08.2013. При цьому відмова Постачальника з посиланням на заборгованість Споживача за попередні періоди здійснена без врахування того, що відповідач є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, тобто розрахунки за придбану електроенергію відповідач проводить бюджетними коштами.

Відповідно до Положення, одним із основних завдань Іванівського МУВГ є подача води на полив сільськогосподарських культур для забезпечення потреб водокористувачів та організація експлуатації меліоративних систем та водогосподарських споруд. У зв'язку з аномально високими температурами в поливний період 2013 року, відповідач був змушений використати більше договірного обсягу електроенергії для зрошення сільськогосподарських культур.

Крім того, листом від 22.08.2013 за № 01-48/10/763 Управління Державної казначейської служби України в Іванівському районі повідомило відповідача про те, що у зв'язку з обмеженістю фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку, підкріплення з Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області надавалося лише для проведення захищених видатків загального фонду.

Таким чином, несвоєчасна оплата відповідачем електроенергії за попередній період здійснена не з вини відповідача, у якого на рахунках знаходилось достатньо грошових коштів для здійснення оплати, та яким вчинені всі необхідні дії для такої оплати, а за вини Державної казначейської служби, на єдиному рахунку якого були відсутні грошові кошти.

Виходячи з того, що ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачає відповідальність споживачів за понаднормове споживання у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії та така відповідальність повинна наступати за загальними нормами права, у тому числі за наявності вини відповідача, тому з урахуванням вищенаведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач здійснив всі необхідні дії для виконання своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої ним електроенергії, а тому у Постачальника були відсутні підстави для відмови у збільшення договірної величини споживання електроенергії.

Крім того, в пункті 6.15. ПКЕЕ визначено, що перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності.

Таким чином, позивач на підтвердження понаднормового споживання відповідачем електроенергії повинен надати вказаний акт.

Разом з тим, на підтвердження факту перевищення споживачння договірної величини позивачем надані до суду акт прийому-передачі активної електроенергії згідно договору від 21.04.2013 по 30.08.2013 та акт приймання-передачі енергії між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та Іванівське управління водного господарства за серпень 2013 року (з 30.07.2013 по 30.08.2013). У вказаному акті у графі всього по актам порушення ПКЕЕ вказано -0, тобто позивачем не зафіксовано порушення Правил КЕЕ у вигляді понаднормового споживання відповідачем електроенергії, як це передбачено пунктом 6.15 ПКЕЕ, а отже фактично задоволено клопотання відповідача про збільшення ліміту використання електроенергії у серпні 2013 року.

З огляду цього, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки належним доказом перевищення договірного споживання електроенергії є належним чином оформлений акт відповідно до пунктів 6.16. та 6.17. Правил, який позивачем не складався, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд повторно розглядаючи справу не погодився з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за довором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не у повному обсязі було сплачено вартість отриманої та спожитої електричної енергії за період з 30.06.2013 по 21.08.2013 (дату подання листа № 05-10/1011 про коригування договірної величини обсягів постачання електричної енергії в серпні 2013 року зі збільшенням на 1 850 000 кВт/год), що підтверждується копіями рахунку № 606 від 31.07.2013, актами прийому-передачі електричної енергії за липень 2013 року, банківськими виписками по рахунку позивача, і на час подачі заявки про коригування договірної величини обсягів постачання електричної енергії за ним рахувалась заборгованість за липень 2013 року у розмірі 2 323 269,98 грн.

Положеннями пункту 4.4 ПКЕЕ визначено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Враховуючи той факт, що відповідачем неналежно виконувались договірні зобов'язання щодо оплати поставленої електроенергії, тому, відповідно до пункту 4.4. ПКЕЕ, позивач мав право та правомірно відмовив відповідачу у корегуванні договірних величин обсягів постачання електричної енергії в серпні 2013 року.

Перевищення споживання елекричної енергії в серпні 2013 року підтверджується Актом про обсяги спожитої електроенергії та Актом приймання передачі № 8а за серпень 2013 року, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано відповідачу 664 614,73 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої електричної енергії та договірної величин.

Сплата споживачем енергопостачальнику двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії передбачена приписами ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та умовами укладеного між сторонами договору.

А відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та норм наведеного законодавства апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо обгрунтованості та правомірності позовних вимог, у зв'язку з чим скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вищий господарський суд погоджується з даними висновками суду апеляційної інстанції, оскільки з урахуванням умов укладеного між сторонами Договору та вимогами діючого законодавства у позивача були наявні всі підстави для відмови відповідачу у корегування договірної величини споживання електроенергії.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити щодо безпідставності посилання суду першої інстанції на положення пункту 6.15. ПКЕЕ, що для підтвердження понаднормового споживання електроенергії оформлюється акт з контролю електричної потужності, оскільки пунктом 6.14. ПКЕЕ визначено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта приймання-передавання електричної енергії.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону

Твердження скаржника про порушення господарським судам апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення норм права на свою користь та не спростовують мотивованого висновку викладеного в оскаржуваній постанові.

З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Іванівського міжрайонного управління водного господарства залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 у справі № 923/195/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

А.С. Ємельянов