Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Справа № 5019/1306/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Євпаторія Автономної Республіки Крим,

на рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2014

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2014

у справі № 5019/1306/12

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Євпаторія Автономної Республіки Крим,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ), м. Рівне,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Рівненська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - РД УДППЗ "Укрпошта"), м. Рівне,

2. Головне управління державного казначейства в Рівненській області (далі - Казначейство), м. Рівне,

за участю Прокуратури міста Рівне

про стягнення 94 083,23грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємця - не з'явився

Регіонального відділення ФДМУ- Боліщук І.Ю. предст. (дов. від 15.03.2013)

РД УДППЗ "Укрпошта"- не з'явився

Казначейства - не з'явився

Прокуратури - Кузнецова Ю.В. посв №023135

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємець звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з Регіонального відділення ФДМУ збитків (з них: 69 509,88грн. витрат на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, 1400,00грн. витрат на виготовлення кошторисної документації, 13983,59грн. внесеної орендної плати), завданих діями останнього внаслідок вчинення недійсного правочину, та 10589,76грн. -3% річних, нарахованих на суму збитків.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.03.2014 у справі № 5019/1306/12 (судді Пашкевич І.О.- головуючий, Бережнюк В.В., Кочергіна В.О.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 41 720,00грн. завданих збитків у вигляді понесених витрат на невід'ємні поліпшення та 834,40грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи статей 22, 207, 216, 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 41 720,00грн. завданих збитків у вигляді понесених позивачем витрат на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна та необґрунтованістю позову в частині відшкодування у якості збитків невід'ємних поліпшень майна у розмірі 27789,88грн., орендної плати у сумі 13983,59грн., 1400,00грн. витрат на виготовлення кошторисної документації та стягнення 3% річних у сумі 10589,76грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 (судді Маціщук А.В., Петухов М.Г., Гулова А.Г.) рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2014 скасовано в частині задоволення позову про стягнення збитків у сумі 41 720,00грн. та 834,40грн. витрат на судовий збір. У цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. У решті рішення залишено без змін.

Постанову апеляційного господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 376 ЦК України мотивовано здійсненням позивачем самовільного будівництва (реконструкції орендованого приміщення), відповідно, неправомірністю понесених позивачем витрат на проведення будівельних робіт і відсутністю підстав для їх відшкодування за рахунок відповідача.

Підприємець, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Учасників судового процесу у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників відповідача та прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги частково, проте не з мотивів, які наведені у скарзі, а з мотивів, які викладено далі.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- згідно з Договором оренди державного майна від 26.08.2008 №664-2008 (далі - Договір) в редакції додаткової угоди від 01.09.2008, який укладений Регіональним відділенням ФДМУ як орендодавцем та Підприємцем як орендарем, Підприємцю в користування передано нежитлові приміщення площею 57.7 кв.м на 1 поверсі гуртожитку, розташованого по вул. Київська, 12 у м. Рівне, що перебувають на балансі РД УДППЗ "Укрпошта". Майно передано в оренду: 40,3 кв.м. для розміщення офісу, 5 кв.м. - розміщення ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг ксерокопіювання; 12,4 кв.м. - розміщення архіву;

- відповідно до пункту 10.1 Договору даний договір укладено строком на 2 роки 11 місяців і він діє з 26.08.2008 до 26.07.2011 включно;

- листом від 03.09.2008 № 11-04-02657 Регіональне відділення ФДМУ надало Підприємцю дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень в орендованих нежитлових приміщеннях у відповідності до дефектного акта за заявою Підприємця. Одночасно Регіональним відділенням ФДМУ погоджено перелік ремонтно-будівельних робіт та зведений кошторис їх виконання, який складено приватним підприємством "Експертбудсервіс";

- листом від 16.12.2008 № 01-20/228 РД УДППЗ "Укрпошта" як балансоутримувач надало дозвіл на проведення ремонтних робіт;

- рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 22.12.2008 №190 Підприємцю дозволено здійснити реконструкцію частини орендованого нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 57,7 кв.м у гуртожитку на вул. Київській, 12 в м. Рівному під офіс з влаштуванням окремого входу та благоустроєм прилеглої території без зміни цільового призначення та встановлення гральних автоматів. Підприємця зобов'язано: оформити право користування земельною ділянкою; отримати вихідні дані для розроблення проектної документації; погодити проектну документацію в управлінні містобудування та архітектури, а також з відповідними службами, що видали технічні умови на інженерне забезпечення проектів; провести експертизу проектної документації; укласти договір на вивезення сміття; дозвіл на виконання будівельних робіт отримати в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Рівненській області. Виконання будівельних робіт без вказаного дозволу вважається самочинним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством;

- Підприємцем шляхом залучення підрядних організацій виконано ремонтно - будівельні роботи у орендованому приміщенні;

- згідно з висновком №7667-7668 судової будівельно-технічної експертизи від 30.01.2014 встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт (без вартості устаткування та монтажних робіт) по кошторису становить 57 006,00грн. без врахування ПДВ, у тому числі: прямі витрати 45 130,00грн.; вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених Підприємцем згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в), становить 64 208,00грн. без врахування ПДВ, у тому числі: прямі витрати 46 325,00грн.; вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених Підприємцем по фактично виконаним обсягам, передбаченим затвердженою кошторисною документацією, може складати 41 720,00грн. без врахування ПДВ, у тому числі: прямі витрати 30 100,00грн.; вартість та перелік ремонтних робіт (невід'ємних поліпшень), виконаних Підприємцем не в повному обсязі, відповідає зведеному кошторисному розрахунку вартості невід'ємних поліпшень, затвердженому Регіональним відділенням ФДМУ;

- у мотивувальній частині висновку експерт зазначив про те, що ремонтно-будівельні роботи, які проведені в орендованому приміщенні, можна класифікувати як реконструкцію;

- за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 року Підприємцем сплачено до державного бюджету на виконання умов Договору орендну плату в розмірі 7733,87грн. та 6059,92грн. орендної плати на рахунок РД УДППЗ "Укрпошта";

- згідно з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 у справі № 5002-34/901-2011 з Підприємця стягнуто 10468,20грн. заборгованості з орендної плати за період з лютого по грудень 2009 року;-

- відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 19.02.2009 у справі № 3/1, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2009, Договір з додатковою угодою до нього визнано недійсним, зобов'язано Підприємця повернути державне майно, передане йому на виконання умов Договору. Рішення мотивовано тим, що Регіональне відділення ФДМУ уклало Договір оренди без отримання погодження органу управління державним майном даного виду - Мінтрансзв'язку, тобто при укладенні Договору не було дотримано вимог чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що будівельні роботи у орендованих приміщеннях виконано Підприємцем без отримання дозволу територіального органу Державної архітектурно -будівельної інспекції України; не було погоджено проектну документацію в управлінні містобудування та архітектури та не проведено експертизу проектної документації.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Регіонального відділення ФДМУ збитків (з них: понесених Підприємцем витрат на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, витрат на виготовлення кошторисної документації, внесеної орендної плати), заподіяних Підприємцю діями Регіонального відділення ФДМУ внаслідок вчинення недійсного правочину (Договору), та нарахованих на суму збитків 3% річних.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як унормовано приписами статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для правильного вирішення даного спору у даній справі судам, насамперед, належало з'ясувати правовий статус особи до якої пред'явлено позов про відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 №678, Регіональне відділення Фонду державного майна України є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

У статті 56 Конституції України проголошується право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як унормовано у статті 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Отже, відшкодування шкоди органом державної влади, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету.

Оскільки розпорядження коштами відбувається через відповідні фінансові органи держави, то саме зазначені фінансові органи мають бути відповідачами за позовами, що випливають із заподіяння шкоди, а відповідно, залучення органів Державної казначейської служби України, яка є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України у розгляді справи зазначеної категорії є обов'язковим.

За наведених обставин участь органів Державної казначейської служби України як іншого відповідача є ознакою, притаманною для всіх спорів, які пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади (аналогічна правова позиція міститься у пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Як унормовано частиною першою статті 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Проте суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір про стягнення з Регіонального відділення ФДМУ збитків, які заподіяні діями Регіонального відділення ФДМУ внаслідок вчинення недійсного правочину, залишили наведене поза увагою та не вирішили питання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача - органу Державної казначейської служби України.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11010 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, під час якого судам необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи у їх сукупності, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково з мотивів, наведених у цій постанові.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 зі справи № 5019/1306/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій