ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 918/1339/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Козир Т.П., Татькова В.І.,

розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016у справі№ 918/1339/15господарського судуРівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Рівнезалізобетон"до1) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ виробів з металу"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Червук Валентина Миколаївнапровизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюза участю представника від відповідача-1: Гриненко С.В.Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2016 у справі №918/1339/15 касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Плюшко І.А., Татьков В.І. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2016.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.06.2016 у зв`язку з відпусткою суддів Плюшка І.А. у справі №918/1339/15 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.2016 у справі №918/1339/15 касаційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Євсіков О.О., Татьков В.І. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 у справі №918/1339/15 розгляд касаційної скарги відкладено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід у справі №918/1339/15 задоволено.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.06.2016 у зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Євсікова О.О. у справі №918/1339/15 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2016 у справі №918/1339/15 касаційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Козир Т.П., Татьков В.І. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.06.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

У листопаді 2015 року ПАТ "Рівнезалізобетон" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") та ТОВ "Світ виробів з металу" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 31.05.2012 державним виконавцем Полюхович Н.А. відділу виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису №1089, виданого 07.08.2009, та надано боржнику строк для добровільного виконання до 07.06.2012.

Проте, правочин, на підставі якого було вчинено вищевказаний напис нотаріуса, визнано постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 недійсним.

Посилаючись на норми ст.ст. 16, 546, 572, 575, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", п.п. 282, 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, мотивів їх прийняття

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.02.2016 у справі №918/1339/15 (суддя Марач В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 (судді: Гулова А.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Петухов М.Г.), позов задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07.08.2009, вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук В.М., зареєстрований в реєстрі за №1089.

Суди послались, зокрема на ст.216 Цивільного кодексу України, за якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Встановивши, що у оспорюваному виконавчому написі розмір основного зобов`язання, для погашення якого пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки, вказано в розмірі 1350000 грн., що на 50000 грн. більше, ніж забезпечено дійсним договором іпотеки від 07.02.2007 №145/07, а договір від 26.04.2007 про внесення змін до договору іпотеки, який було враховано нотаріусом, є недійсним згідно судових рішень, господарські суди дійшли висновку, що оспорений виконавчий напис нотаріуса не відповідає нормам ст.ст. 87,88 Закону України "Про нотаріат", відповідно, не підлягає виконанню.

3. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 215, 216, 256, 260, 261 ЦК України, просить її скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник зазначає, що обставини вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог у даній справі №918/1339/15, вже були предметом судового розгляду в господарському суді Рівненської області у справі №5019/1258/12, який своїм рішенням від 03.12.2012, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 у справі №5019/1258/12, підтвердив законність дій нотаріуса та правомірність і підставність вчинення ним оспорюваного виконавчого напису №1089 від 07.08.2009. Також скаржник вважає, що позивач звернувся з позовною заявою до суду щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, який був вчинений 07.08.2009, лише 30.11.2015, тобто майже через 6 років з дати його вчинення, а отже по спливу встановленого ст.257 ЦК України строку позовної давності у 3 роки. Підставою для звернення позивача до суду у цій справі №918/1339/15 був договір про внесення змін до договору, який вчинено 26.04.2007 представником позивача з перевищенням повноважень, та, в зв`язку з цим, на підставі позовної заяви позивача був визнаний недійсним постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 у справі №918/107/13-г.

На думку скаржника, позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з дати коли був укладений сам договір про внесення змін до договору іпотеки №145/07, а саме - 26.04.2007; з дати вчинення нотаріусом самого виконавчого напису №1089, а саме 07.08.2009 або з жовтня 2012 року, коли позивач за його доводами дізнався про вчинення договору про внесення змін.

4. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

06.02.2007 між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Світ виробів з металу" як позичальником укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №134/07, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1 300 000 грн.

07.02.2007 між ПАТ "Рівнезалізобетон" як іпотекодавцем та ПАТ "Промінвестбанк" як іпотекодержателем укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №145/07, яким забезпечуються вимоги банку, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №134/07 від 06.02.2007, зокрема щодо повернення позичальником до 06.02.2009 кредиту в розмірі 1 300 000 грн.

Підпунктом 5.2.2 договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися шляхом звернення іпотекодержателем до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.

Судами встановлено, що 26.04.2007 між ВАТ "Рівнезалізобетон" та ПАТ "Промінвестбанк" укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, за умовами якого було збільшено обсяг кредиту з 1 300 000 грн. до 1 550 000 грн.

07.08.2009 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук Валентиною Миколаївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1089, яким запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Промінвестбанк" у розмірі 1 718 075, 24 грн., в тому числі: розмір основного зобов`язання - 1 350 000 грн., несплачені в строк відсотки по кредиту в сумі 192130,11 грн., несплачена комісійна винагорода за управління кредитною лінією в сумі 2083,51 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 155211,74 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 18649,88 грн., та витрати по вчиненню виконавчого напису в сумі 2500,00 грн. шляхом звернення стягнення на нежитлові будівлі, передані в іпотеку на підставі договору іпотеки, посвідченого 07.02.2007, та договору про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 26.04.2007.

Таким чином, виконавчий напис нотаріуса від 07.08.2009 вчинено на підставі договору іпотеки від 07.02.2007 та договору від 26.04.2007 про внесення змін до договору іпотеки.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 у справі №918/107/13-г, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013, договір від 26.04.2007 про внесення змін до договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №145/07 від 07.02.2007, на підставі якого вчинено спірний виконавчий напис, визнано недійсним.

Судами встановлено, що оспорений виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі визнаного судом недійсним правочину.

5. Нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню при вирішенні спору

За ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості.

Згідно п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, яка була чинна на момент вчинення спірного напису, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

За п.283 названої вище Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено, зокрема, інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Відповідно до п.п. 284, 286 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

За п.1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Іпотека відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

За змістом наведених вище норм безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Виконавчий напис може бути вчинений нотаріусом лише у випадку наявності документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, яка виникла на підставі певного зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Договір від 26.04.2007 про внесення змін до договору іпотеки є недійсним з моменту його вчинення та згідно ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Проте, як встановлено судами, виконавчий напис вчинено нотаріусом саме з урахуванням умов цього договору щодо розміру основного зобов`язання.

Таким чином, за оспореним виконавчим написом задоволено вимоги банку у більшому розмірі, ніж забезпечено чинним договором іпотеки від 07.02.2007.

З огляду на наведе вище, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що документи, які покладені в основу виконавчого напису від 07.08.2009, вчиненого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук В.М., зареєстрованого в реєстрі за №1089, не є безспірними, беззаперечними.

А тому, оспорений виконавчий напис нотаріуса не відповідає нормам ст.ст.87, 88 Закону України "Про нотаріат", відповідно, не підлягає виконанню.

7. Обставини та нормативно-правові акти щодо застосування строку позовної давності

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1. ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач не був обізнаним з тим, що договір від 26.04.2007 про внесення змін до договору іпотеки є недійсним.

Лише після визнання Рівненським апеляційним господарським судом 22.04.2013 у справі №918/107/13-г вказаного договору недійсним та набранням відповідної постанови законної сили, позивачу стало відомо, що виконавчий напис від 07.08.2009 порушує його права, так як вчинений на підставі недійсного правочину.

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в межах передбаченого ст.257 ЦК України трирічного строку.

8. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо тверджень скаржника про те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу свої позовних вимог у даній справі №918/1339/15, вже були предметом розгляду у справі №5019/1258/12, колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що підстави позову у справах №5019/1258/12 та №918/1339/15 не є ідентичними.

Разом з тим, судами визначено, що строк позовної давності позивачем не пропущено з вищенаведених встановлених підстав, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Оскільки посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом норм права не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі №918/1339/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Т. Козир

В. Татьков