Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 925/2168/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від ПАТ "Боїнський комплекс": Пак П.В., дов. б/н від 30.11.2015р.;від ТОВ "Енергія": не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергія"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р.у справі господарського суду№925/2168/14 Черкаської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Боїнський комплекс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія"пророзірвання договору про спільну діяльність в будівництві та звільнення земельної ділянкита за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергія"доПриватного акціонерного товариства "Боїнський комплекс"провнесення змін до договору про спільну діяльність в будівництвіВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.10.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. у справі №925/2168/14, первісні позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Розірвано договір про спільну діяльність в будівництві №88 від 19.04.2010р., укладений між Приватним акціонерним товариством "Боїнський комплекс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія" звільнити і передати Приватному акціонерному товариству "Боїнський комплекс" будівельний майданчик, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі буд. 26, на земельній ділянці загальною площею 3821 кв.м. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія", з вищезазначеними судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 29.03.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу та доповненнях до нього, Приватне акціонерне товариство "Боїнський комплекс" просило оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 12.04.2016р. представник Приватного акціонерного товариства "Боїнський комплекс" заперечував проти задоволення касаційної скарги. Заявник касаційної скарги уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.04.2010р. між Закритим акціонерним товариством "Боїнський комплекс" (змінено назву на Приватне акціонерне товариство "Боїнський комплекс", позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія" (відповідач) укладений договір про спільну діяльність в будівництві №88, відповідно до умов якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання зусиль, фінансових та матеріальних ресурсів спільно діяти для досягнення загальної господарської мети: будівництво, введення в експлуатацію жилого будинку з вбудованим банним комплексом і приміщеннями соціально-побутового призначення та підземним паркінгом за будівельною адресою м. Київ, вул. І.Кудрі, 26, Печерський район на частині земельної ділянки площею 3821 кв. м, право на строкове платне користування якою має позивач на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.05.2007р.

Відповідно до підпунктів 4.2.1., 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 договору, вкладом позивача у спільну діяльність за даним договором є належний позивачу на праві землекористування будівельний майданчик площею 3821 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. І.Кудрі, 26, права замовника на будівництво об'єкту, можуть бути грошові кошти.

Вкладом відповідача - є професійні та інші знання, навички, вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки під час досягнення спільної мети за даним договором, виконання функцій замовника та уповноваженої сторони за даним договором відповідно до п. 3.3. та ст. 6 договору, забезпечення фінансування будівництва об'єкта та виконання інших зобов'язань за договором (підпункти 4.3.1.-4.3.3. п. 4.3. ст. 4 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 07.07.2010р. позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначений будівельний майданчик.

Вищезазначена земельна ділянка перебуває у строковому платному користуванні позивача на підставі договору оренди від 29.05.2007р., укладеного з орендодавцем - Київською міською радою (з урахуванням додаткової угоди від 22.08.2012р.).

Інспекцією ДАБК у місті Києві 16.07.2010р. надано позивачу, як замовнику будівництва, дозвіл на виконання підготовчих робіт №2096-Пч/С зі строком дії до 16.07.2011р.

22.12.2010р. позивачем отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи №11-00204-10 проекту будівництва об'єкту.

Інспекцією ДАБК у місті Києві 20.06.2011р. видано позивачу, як замовнику, та Товариству з обмеженою відповідальністю "Під ключ", як генеральному підряднику, дозвіл на виконання будівельних робіт №КВ 11411006781 із будівництва житлового будинку з вбудованим банним комплексом і приміщеннями соціально-побутового призначення та підземним паркінгом на вул. І.Кудрі, 26 у Печерському районі м. Києва відповідно до договору про спільну діяльність у будівництві №88 від 19.04.2010р. (т. 1 а.с. 20, 21).

Головним управлінням контролю за благоустроєм Київської МДА видано позивачу контрольну картку №12060045-Пч на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з встановленням тимчасової огорожі на період будівництва об'єкта за адресою вул. І.Кудрі, 26 на термін виконання робіт з 29.03.2012р. по 29.05.2013р., продовжено до 29.08.2014р.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія" посилалось на укладання договорів підряду для виконання своїх обов'язків по оскаржуваному договору, зокрема, на договір генерального підряду №118 на виконання будівельно-монтажних робіт від 09.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Під ключ" (генеральний підрядник) та договір підряду №112 на капітальне будівництво від 09.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія" (замовник) та Приватним підприємством "Під ключ", а також зазначав про проведення ним розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Під ключ" по об'єкту будівництва на суму 11237623,78грн.

Разом з цим, господарським судом першої інстанції зазначено, що відповідних платіжних доручень чи інших первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження фінансування підрядних робіт на зазначену суму, які витребовувались ухвалами місцевого господарського суду від 15.07.2015р., 03.09.2015р., відповідачем не надані.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до актів №12 від 28.01.2015р., №46 від 12.05.2015р. будівництво об'єкта по вул. І.Кудрі в м. Києві на час обстеження знаходилось на стадії облаштування палевого поля.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з огляду на те, що відповідач не забезпечив фінансування будівництва об'єкту та не завершив його в термін, визначений договором, чим вчинив порушення істотної умови договору та завдав збитків позивачу у виді витрат на сплату орендної плати за землю, позбавив права на отримання у власність 25% частки об'єкта і розпоряджатись нею, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014р. у справі №910/12023/13.

З огляду на задоволення первісних позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій підставно відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Не приймаються до уваги доводи заявника касаційної скарги на СНиП 1.04.03-85*, затверджені постановою Держбуду СРСР та Держплану СРСР від 17.04.1985р. №51/09, оскільки зазначені норми встановлюють максимально допустимі строки будівництва та визначають необхідність дотримання договірних строків будівництва.

Скаржником не враховано, що у нього не виникало прав на вищезазначену земельну ділянку та те, що позовна вимога про звільнення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору про спільну діяльність, а відтак необґрунтованими є посилання останнього щодо порушення судами правил територіальної підсудності.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. у справі №925/2168/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. у справі №925/2168/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач