Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 905/2930/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановувід 15.02.2016Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 905/2930/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доПублічного акціонерного товариства "Кіндратівський вогнетривкий завод"простягнення 155 379, 32 грн, у судове засідання представники cторін не з'явились, заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кіндратівський вогнетривкий завод" про стягнення 32 489,91 грн пені, 115 835,91 грн 7 % штрафу, 7 053,50 грн 3 % річних, з посиланням на несвоєчасну оплату відповідачем за договором поставки природного газу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.12.2015 (суддя Ю. Паляниця), залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016 (колегія суддів: Л. Чернота, К. Бойченко, О. Стойка), позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення 29676,03 грн пені, 6440,82 грн 3% річних; у решті позов залишений без задоволення.

Судові рішення мотивовані наступним.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Кіндратівський вогнетривкий завод" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №4/83-13-ПР від 31.05.2013 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За змістом п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору у червні 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ (з урахуванням послуги на транспортування) на суму 2724798,68 грн, про що сторонами складений та підписаний акт б/н від 30.06.2013.

Пунктом 1.9 постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному випадку - 31 липня 2014 року).

Отже, зобов'язання з оплати газу, отриманого у червні 2013 року, мало бути виконано відповідачем не пізніше 15.07.2013 включно, з урахуванням того, що останній день строку (13.07.2013) та наступний за ним день (14.07.2013), припадали на вихідні дні, що кореспондується з ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України.

Фактичне перерахування вартості природного газу на суму 2724798,68 грн проведене з 01.05.2013 по 30.06.2015. Отже, фактичне перерахування вартості природного газу здійснене відповідачем з порушенням строків, які встановлені Договором.

У відповідності до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Щодо заявленого до стягнення суми штрафу, то зобов'язання з оплати газу на суму 2724798,68 грн, отриманого у червні 2013 року, мало бути виконано відповідачем не пізніше 15.07.2013 включно. Відтак, прострочення відповідача розпочалось з 16.07.2013 та станом на 13.08.2013 становить 29 днів.

А тому, з огляду на визначений позивачем період нарахування штрафу, приймаючи до уваги зміст п.7.2 Договору, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 115835,91 грн є безпідставними.

Також позивачем заявлено до стягнення 32489,91 грн пені за період з 14.07.2013 до 25.10.2013, а також 115835,91 грн штрафу за період з 14.07.2013 до 13.08.2013.

Щодо заявленої пені, то з урахуванням ненарахування пені у день фактичної оплати, а також з огляду на дату, з якої розпочалось прострочення відповідача (16.07.2013), сума пені за простроченими зобов'язання відповідача становить 29676,03 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 7053,50 грн за період з 14.07.2013 по 25.10.2013, то з урахуванням того, що у день фактичної оплати відсотки річних не нараховуються, а також з огляду на висновки суду щодо дати, з якої розпочалось прострочення відповідача, сума 3% річних, які підлягають стягненню за простроченими зобов'язаннями відповідача становить 6440,82 грн.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 7 % штрафу та, з урахуванням здійсненого перерахунку, про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати у частині відмови у стягненні 115 835,91 грн 7% штрафу та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Підставою для відмови у позові про стягнення 7 % штрафу судами попередніх інстанцій визначено те, що позивач нараховує штраф з посиланням на невиконання відповідачем зобов'язання понад 30 днів станом на 13.08.2013, однак, станом на цю дату прострочення становить лише 29 днів.

Водночас, судами попередніх інстанцій не враховано, що складовою заявленої позивачем суми штрафу є також і сума штрафу за прострочення виконання зобов'язання з оплати понад 30 днів станом на 16.08.2013. Відповідно, судами не визначена частина позовних вимог, що підлягає до задоволення.

За таких обставин, рішення та постанову слід скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 115 835,91 грн 7 % штрафу, а справу у цій частині слід направити на новий розгляд.

У решті рішення та постанова є обґрунтованими з мотивів, у них викладених, і сторонами не оскаржена.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.12.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі № 905/2930/15 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 115 835,91 грн 7 % штрафу.

У цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

У решті рішення та постанову залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил