Постанова ВГСУ від 12.01.2017 року у справі №923/458/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 923/458/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.10.2016у справі№923/458/16 Господарського суду Херсонської областіза позовомОСОБА_5доПриватного підприємства "Т.І.К."за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4провизнання недійсним рішенняза участю представників:від позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явився,від третьої особи:ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_5 (далі - співзасновник-1) звернулася до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Т.І.К." (далі - ПП "Т.І.К.", підприємство) про визнання недійним рішення загальних зборів учасників ПП "Т.І.К." від 19.03.2012р., оформленого протоколом №2 засновників підприємства.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.06.2016 (суддя Нікітенко С.В.) в позові відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності без поважних причин її пропуску.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В., Лашин В.В., Туренко В.Б.) рішення скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано недійним рішення загальних зборів учасників ПП "Т.І.К.", зазначене в протоколі засновників підприємства №2 від 19.03.2012р.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, третя особа звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення від 30.06.2016 залишити в силі.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.01.2017 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №923/458/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.01.2017 у справі №923/458/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Самусенко С.С.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Від позивача надійшла заява про відкладення розгляду касаційної скарги та клопотання про продовження строку розгляду касаційної скарги. Порадившись, колегія суддів відмовила в їх задоволенні, оскільки неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.04.2007р. Приватне підприємство "Т.І.К." зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи - 35005285.

Рішенням власника ПП "Т.І.К." про передачу частки в статутному капіталі ОСОБА_7 вирішено передати права та повноваження ПП "Т.І.К." на користь ОСОБА_5 і здійснити зміну власника підприємства. Вказане рішення оформлене протоколом №1 від 12.08.2009р. (т.1 а.с.171).

Згідно із вказаним протоколом видано наказ №1/К від 12.08.2009р. про призначення ОСОБА_5 на посаду директора ПП "Т.І.К." (т.1 а.с.25).

Відповідно до Статуту ПП "Т.І.К.", зареєстрованого 12.08.2009р. в редакції, затвердженій протоколом про зміну власників (учасників) підприємства 12.08.2009р. власником підприємства є ОСОБА_5 (т.1 а.с.172-180).

Відповідно до рішенням власника ПП "Т.І.К." про передачу частки у статутному капіталі від 15.04.2011р. власником ПП "Т.І.К." ОСОБА_5 вирішено: 1) передати на безоплатній основі 50% статутного капіталу ПП "Т.І.К." на користь ОСОБА_4 (далі - співзасновник-2); 2) затвердити Статут ПП "Т.І.К." в новій редакції (т.1 а.с.235).

Згідно зі статутом, зареєстрованим 15.04.2011р. в редакції, затвердженій протоколом зборів засновників підприємства від 15.04.2011р. (протокол №1), власниками ПП "Т.І.К." є ОСОБА_5 (50% статутного фонду) та ОСОБА_4 (50% статутного фонду).

Відповідно до п.п.8.1,8.4,8.6 Статуту ПП "Т.І.К." вищим органом підприємства є збори учасників підприємства, в яких беруть участь учасники або призначені ними представники. Виключно компетенцією зборів є призначення та відкликання директора. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні всі учасники підприємства (т.1 а.с.15-24).

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2012р. був складений протокол зборів учасників ПП "Т.І.К." №2, згідно з яким вирішено обрати на посаду директора ПП "Т.І.К." ОСОБА_11 та доручити здійснити всі дії, пов'язані із внесенням змін до відомостей по ПП "Т.І.К.". Вказаний протокол №2 містить підписи обох учасників ПП "Т.І.К.".

Ухвалою від 18.12.2013р. Високопільський районний суд Херсонської області звільнив ОСОБА_11 на підставі ст.ст.284,286,288 КПК України від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (використання завідомо підробленого документа), відповідно до ст.46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим (а.с.48-50 том 1). В ході судового засідання було встановлено, що 19 березня 2012 року ОСОБА_11, переслідуючи мету незаконного призначення на посаду директора приватного підприємства "Т.І.К.", розташованого за адресою вул. Комунальна 46, смт. Велика Олександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, використав завідомо для нього підроблений документ, а саме, протокол № 2 Зборів учасників приватного підприємства "Т.І.К." від 19.03.2012 року "Про призначення директора приватного підприємства "Т.І.К." гр. ОСОБА_11.", в якому, відповідно до висновку експерта № 1629 від 29.05.2013 року, підпис в графі "ОСОБА_5" виконаний не гр. ОСОБА_5, а іншою особою, про що ОСОБА_11 достовірно було відомо та, не зважаючи на це, він подав його державному реєстратору Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області, гр. ОСОБА_12, за адресою вул. Леніна 155 в смт. Велика Олександрівка, який вніс дані зміни до реєстру та відповідно з цього часу ОСОБА_11 був офіційно призначений директором приватного підприємства "Т.І.К.", але без відома та згоди на проведення даних змін в державному реєстрі співзасновника та директора вказаного підприємства гр. ОСОБА_5.

Предметом даного спору є вимога про про визнання недійним рішення загальних зборів учасників ПП "Т.І.К." від 19.03.2012р., оформленого протоколом №2 засновників підприємства.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на свою неприсутність на загальних зборах ПП "Т.І.К.", що відбулися 19.03.2012р., оскільки не був повідомлений про дату та місце проведення цих зборів і не підписував протокол №2, який був оформлений за результатами загальних зборів. Враховуючи наявність в протоколі №2 від 19.03.2012р. підпису ОСОБА_5, співзасновник-1 вважає, що даний підпис є підробленим, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29.05.2013 №1629, проведеної в рамках кримінального провадження №650/1244/13-к.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд спочатку дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з мотивів позбавлення ОСОБА_5, яка володіє 50% статутного капіталу ПП "Т.І.К.", права взяти участь у загальних зборах учасників підприємства від 19.03.2012р., шляхом неповідомлення належним чином про дату, час, місце проведення і порядок денний цих зборів, внаслідок чого вказані загальні збори учасників не можна вважати повноважними, але в подальшому зазначив про сплив позовної давності та відмовив у задоволенні клопотання позивача про відновлення пропущеного строку позовної давності з посиланням на те, що наведені позивачем причини пропуску не є поважними та обумовлені бездіяльністю самого позивача.

Спростовуючи висновок суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з наявності поважних причин пропуску позивачем строків позовної давності, оскільки починаючи з грудня 2015 року позивач своїми діями всіляко намагався в порядку господарського судочинства відновити свої порушені корпоративні права співвласника ПП "Т.І.К."

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частинами 1 та 5 ст.63 ГК України встановлено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Згідно з п.4 ч.1 ст.12 ГПК України (в редакції від 28.03.2014р., чинній на час звернення з даним позовом у квітні 2016р.) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Як роз'яснено в п.п.1.1,1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", при визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб. За змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, статті 167 ГК України, статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 10.10.2013 №642-VII, який набрав чинності з 28.03.2014р., суттєво розширено коло суб'єктів корпоративних відносин, спори за участю яких належать до підвідомчості господарських судів. Зокрема, до таких спорів віднесено, окрім власне спорів між господарським товариством та його учасниками (попередня редакція п.4 ч.1 ст.12 ГПК України), також спори між іншими суб'єктами господарювання (виробничі кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо) та їх учасниками (засновниками, членами).

У відповідності до ч.2 ст.65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Згідно з положеннями п.8.6 Статуту ПП "Т.І.К." (в редакції від 15.04.2011р., чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) збори вважаються правомочними, якщо на них присутні всі учасники підприємства (т.1 а.с.22).

Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено ті фактичні обставини, що внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, позивач, якому належить 50% статутного капіталу підприємства, був позбавлений права взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, у тому числі щодо призначення іншого директора підприємства, відтак, загальні збори учасників ПП "Т.І.К.", які відбулися 19.03.2012р., не можна вважати повноважними, адже на них не були присутні обидва учасники, що володіють рівними частками по 50% статутного капіталу ПП "Т.І.К.".

Крім того, судами встановлено, що факт підробки підпису ОСОБА_5 на протоколі зборів №2 від 19.03.2012р. підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29.05.2013 №1629 та ухвалою Високопільського районного суду Херсонської області від 18.12.2013р. у кримінальному провадженні №650/1244/13-к.

Колегія суддів враховує, що подана третьою особою касаційна скарга не містить жодних заперечень щодо обґрунтованості позовних вимог, а доводи скаржника зводяться виключно до необхідності переоцінки причин пропуску строку позовної давності на предмет їх поважності.

Частиною 5 ст.267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №19 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, довідавшись 15.04.2013р. про порушення свого права, ОСОБА_5 у травні 2014р. звернулася до Великоолександрівського районного суду Херсонської області про поновлення її на посаді директора та скасування незаконних рішень викладених в протоколах засновників.

Проте, ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28.07.2014 провадження у справі закрито з посиланням на п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20.10.2014 ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28.07.2014 скасовано в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами до ОСОБА_11, справу за вказаною вимогою направлено до суду для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2015 ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28.07.2014 в незміненій частині та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20.10.2014р. залишено без змін. В цій ухвалі суд зазначив, що позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що порушені права позивача, якому належить 50% статутного капіталу ПП "Т.І.К.", не були поновлені, позивач у грудні 2015р. вперше в порядку господарського судочинства звернувся до господарського суду з позовом про скасування протоколів зборів, державної реєстрації, поновлення на посаді директора та зобов'язання вчинити певні дії. Проте, ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.01.2016 позовну заяву ОСОБА_5 повернуто без розгляду з посиланням на п.п.4,6 ст.63 ГПК України, так як позивач до позовної заяви не додав докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Позивач у березні 2016р. вдруге звернувся з позовом, який ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.03.2016 повернуто без розгляду з підстав недолучення до позовної заяви доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. При цьому, судом визначено суму, яку позивач повинен був сплатити при поданні позовної заяви.

В квітні 2016р. позивач, змінивши свої позовні вимоги, повторно звернувся з позовною заявою, яку ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.04.2016 повернуто без розгляду на підставі п.4 ст.63 ГПК України.

Усунувши недоліки та змінивши позовні вимоги, зазначені в ухвалі Господарського суду Херсонської області від 15.04.2016р., ОСОБА_5 30.04.2016р. знову звернулася з позовною заявою, яку ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.05.2016 прийнято до розгляду по суті.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про те, що причини пропуску позивачем строку позовної давності обумовлені його бездіяльністю, не відповідає матеріалам справи, оскільки позивач з грудня 2015 року своїми діями всіляко намагався в порядку господарського судочинства відновити свої порушені корпоративні права співвласника ПП "Т.І.К.".

Колегія суддів зауважує, що підтвердженням поважності причин пропуску ОСОБА_5 строку позовної давності є встановлена апеляційним судом обставина про те, що її первісна позовна заява, яка була подана у грудні 2015р. (тобто в межах строку позовної давності, який сплинув 15.04.2016р.) була повернута без розгляду ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.01.2016 (а.с.123 том 1) без надання роз'яснення щодо підлягаючої до сплати конкретної суми судового збору при поданні відповідного позову, в той час як в абзаці 2 п.2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" чітко вказано, що якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору (сплата його не до спеціального фонду Державного бюджету України або в меншому розмірі, ніж необхідно), то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Враховуючи вищенаведене, касаційна інстанція погоджується з правильним висновком апеляційного суду про поважність причин незначного пропуску позивачем строку позовної давності (на 15 днів) та наявність підстав для судового захисту порушеного права позивача як співвласника ПП "Т.І.К." з часткою у розмірі 50% статутного капіталу підприємства.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи скаржника щодо відсутності наведення судом апеляційної інстанції обґрунтованих мотивів для визнання поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, касаційна інстанція не вправі встановлювати правильність обчислення судами попередніх інстанцій строку позовної давності, визначати початок та закінчення перебігу цього строку, встановлювати відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності на противагу висновку апеляційного господарського суду про доведеність існування таких причин.

Враховуючи вищевикладене, касаційна інстанція погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

В свою чергу, самі по собі помилкові посилання апеляційного суду в обґрунтування своїх висновків на норми ст.113 ЦК України, ст.79 ГК України та ст.ст.1,4,10,61 Закону України "Про господарські товариства", що регулюють правовідносини за участю господарських товариств, до яких приватне підприємство не відноситься, не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, а тому не можуть бути достатньою підставою для її скасування.

Інші доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст.43,101,105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.