ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 924/1213/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаСаранюк В.М.- довіреність від 05.06.2015 рокувідповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановувід 03.11.2015 р. Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 924/1213/15 господарського суду Хмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"простягнення 466 479,00 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" про стягнення пені у розмірі 193 559,50 грн., суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 244 576,66 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 28 342,84 грн., що загалом складає 466 479,00 грн., з підстав здійснення несвоєчасних розрахунків за поставлений природний газ за період січень 2013 року - листопад 2014 року відповідно до умов договору №1-1/3/2013-ВТВ купівлі - продажу природного газу, на підставі статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 231 Господарського кодексу України.

У запереченнях на позовну заяву Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" просило залишити позов без задоволення посилаючись на те, що останній виконав свої зобов'язання згідно укладеного договору, основна сума заборгованості погашена повністю до звернення позивача з позовом до суду.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.08.2015 р. (суддя Ю.В. Гладюк) позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 193 559, 50 грн. пені, 244 576, 66 грн. інфляційних, 28 342, 84 грн. 3% річних та 9 329, 58 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ визначеним договором, свідчить про виникнення підстав для нарахування неустойки, річних та інфляційних у період прострочення.

За апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: А.В. Маціщук, Г.Б. Бучинська, А.Р. Василишин) переглянувши рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 03.11.2015 року, вказане рішення скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив в позові.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для застосування до відповідача/покупця відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань необхідною умовою є порушення строків розрахунків, визначених договором, зокрема, з порушенням порядку та умов проведення розрахунків, встановлених п.6.1 договору в редакції додаткової угоди № 11 від 24.12.2014 р.

На даний час, остаточний термін виконання зобов'язання не настав, відсутній борг з оплати за газ, отриманий відповідачем за період з січня 2013 року по листопад 2014 року, тому колегія суддів дійшла висновку, що позивачем безпідставно заявлено вимоги про стягнення 193559,50 грн. пені, 244576, 66 грн. інфляційних нарахувань та 28342,84 грн. 3 % річних за порушення грошового зобов'язання у зазначеному періоді.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 року повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції неповно дослідив істотні обставини справи, а саме додаткову угоду від 24.12.2014 року №11 до договору від 04.01.2013 року №1-1/3/2013-ВТВ, зокрема судом не правильно встановлено дату набрання чинності вказаною додатковою угодою та розповсюдження іі дії в часі. Так, на думку скаржника, суд дійшов хибного висновку, що положення додаткової угоди №11 розповсюджується на відносини, що виникли до її підписання, укладення.

Скаржник зазначає, що додаткова угода №11 до договору була укладена 24.12.2014 року та набула чинності з дня її підписання.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 04.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу №1-1/3/2013-ВТВ за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 - 2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 11 від 24.12.2014 року).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо - технологічних витрат та нормативних втрат покупця.

Відповідно до пункту 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №11 від 24.12.2014 року), продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 3 129,00 тис.куб.м., у тому числі: у 2013 році - до 1040,00 тис. куб.м.; у 2014 році - до 1 045 тис. куб.м.; у 2015 році - до 1 044 тис. куб.м.

Згідно з пунктом 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 11 від 24.12.2014 року) "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до Договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розраховується за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання - передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу".

Відповідно до пункту 6.2 Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 24.12.2014 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 11 до Договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року №1-1/3/2013-ВТВ, відповідно до якої сторони погодили викласти статтю 11. "Строк дії Договору" у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Здійснивши аналіз наявних матеріалів справи згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанцій встановив здійснення позивачем на виконання умов Договору поставку відповідачу природного газу за період січень-квітень 2013 року, з вересня 2013 року по березень 2014 року, у жовтні та листопаді 2014 року на загальну суму 8 688 526,76 грн. за актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи (а.с.29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37,38, 39, 40).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" пені у розмірі 193 559,50 грн., суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 244 576,66 грн. та трьох відсотки річних у розмірі 28 342,84 грн., що загалом складає 466 479,00 грн., з підстав здійснення несвоєчасних розрахунків за поставлений природний газ за період січень 2013 року - листопад 2014 року відповідно до умов договору №1-1/3/2013-ВТВ купівлы - продажу природного газу.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду судом апеляційної інстанції було встановлено, що за положеннями статті 11 Договору, в редакції Додаткової угоди №11 від 24.12.2014 року, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що остаточний термін виконання зобов'язання на час звернення з позовом до суду не настав, що свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення пені у розмірі 193 559,50 грн., суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 244 576,66 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 28 342,84 грн. за порушення грошового зобов'язання за спірний період.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. у справі № 924/1213/15 господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач