ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 920/489/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І. (доповідача)за участю представників: прокуратури Томчук М.О. посвідч. № 000606 від 01.08.2012позивачане з'явилися (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином)відповідачів третьої особине з'явилися (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином) не з'явилися (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№920/489/15 Господарського суду Сумської областіза позовомРоменського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Роменської міської ради Сумської області до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача- Підприємства облспоживспілки "Роменський ринок" - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 Фізична особа - підприємець ОСОБА_6прознесення самочинно збудованої архітектурної споруди та звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

25.03.2015 Роменський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Роменської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Підприємства облспоживспілки "Роменський ринок" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 знести самочинно збудовану архітектурну споруду - металевий вагончик площею по цоколю до 36 м.кв., навіс площею по цоколю до 40 м.кв., які складаються з фундаменту, цегляного цоколя та надземних металевих конструкцій, що знаходиться в АДРЕСА_1, та звільнити земельну ділянку площею 0,0076 га (під проїздами, проходами, площадками), на якій ця споруда розміщена. Прокурор вказав, що відповідачі, розмістивши спірну споруду з відхиленням від схеми розміщення споруд на території ринку на площі, відведеній під проїзди, проходи, площадки, порушили умови земельного сервітуту земельної ділянки, наданої в оренду, порядок розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, вимоги щодо оформлення початку виконання будівельних робіт, наслідки чого передбачено приписами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 376 Цивільного кодексу України, статті 212 Земельного кодексу України; самочинно споруджена будівля порушує законні права та інтереси третьої особи фізичної особи підприємця ОСОБА_6, створюючи перешкоди щодо вільного доступу до належної йому будівлі.

Відповідачі відзивів на позов не надали, представників у судове засідання не направили, у зв'язку з чим спір вирішувався без їх участі.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.06.2015 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю; зобов'язано Підприємство облспоживспілки "Роменський ринок" та фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 знести самочинно збудовану архітектурну споруду - металевий вагончик площею по цоколю до 36 м.кв., навіс площею по цоколю до 40 м.кв., які складаються за фундаменту, цегляного цоколя та надземних металевих конструкцій, що знаходиться в АДРЕСА_1, та звільнити земельну ділянку площею 0,0076 га (під проїздами, проходами, площадками) на якій ця споруда розміщена; розподілено судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, фізична особа - підприємець ОСОБА_5 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийнявши рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невідповідність висновків, викладених в рішеннях, фактичним обставинам справи, порушенням господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме: неправильно застосовано статті 181, 376 Цивільного кодексу України щодо майна, яке не має ознак нерухомого, порушено статтю 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 29, 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в порушення статей 32-34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України не враховано, що з обставин справи не вбачається самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного зведення архітектурної споруди, яка належала б до нерухомого майна, висновок судів щодо самовільного зайняття та самочинної забудови земельної ділянки суперечить вказаним вище нормам та вимогам пунктів 2, 13, 16 "Правил торгівлі на ринках", затверджених наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105; висновок судів щодо обмеження права інших користувачів не підтверджено належними та допустимими доказами, та суперечить наявному в матеріалах справи експертному висновку будівельно-технічного дослідження №45 від 21.09.2015 та статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пункту 1.9. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011; відсутні необхідні для вирішення такого спору документи, складені державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, докази в підтвердження вчинення відповідачами адміністративного правопорушення.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав; сторони не скористалися правом на участь належно уповноважених представників у судовому засіданні, яке відбулося 12.01.2016; представник прокуратури відхилив доводи касаційної скарги, як необґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення 5 сесії 5 скликання Роменської міської ради Сумської області від 30.11.2006, Роменською міською радою та Підприємством облспоживспілки "Роменський ринок" 22.12.2006 укладено договір оренди (державна реєстрація від 26.01.2007 за № 040762200008), яким Підприємству на території АДРЕСА_2, надано в оренду строком на вісімнадцять років на умовах платного користування земельну ділянку площею 2,5066 га.

Згідно з пунктом 2 зазначеного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,5066 га, з них: 2,2659 га під торговими павільйонами і торговими майданчиками, 0,2407 га під проїздами, проходами, площадками (земельна ділянка, на яку встановлений сервітут).

Відповідно до пункту 16 договору оренди, зазначена земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання - обслуговування ринку. Згідно з пунктом 30 зазначеного договору, Підприємство облспоживспілки "Роменський ринок" має право самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку виробничі та інші будівлі і споруди. За пунктом 31 договору, Підприємство облспоживспілки "Роменський ринок" зобов'язане, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження і обтяження в обсязі, передбаченому договором оренди землі.

Згідно з пунктом 41 договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору.

10.10.2014 Державною інспекцією сільського господарства в Сумській області на вимогу Роменського міжрайонного прокурора від 08.10.2014 за № 107-4530 вих-14 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 при встановленні тимчасової споруди на земельній ділянці в АДРЕСА_2; за змістом листа Державної інспекції сільського господарства у Сумській області № 4125 від 10.10.2014 за результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідачами укладено договір від 01.11.2013 № 12 про надання послуг по обслуговуванню торгівельного місця на земельній ділянці розміром 32,0 м.кв., яка не відноситься до земельної ділянки, наданої Підприємству облспоживспілки "Роменський ринок" під торгові павільйони та торгові майданчики, а є частиною площі, на яку встановлений земельний сервітут, та яка знаходиться під проїздами, проходами, площадками. На зазначеній земельній ділянці встановлено металевий вагончик з облаштуванням фундаменту та навісу для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 Відповідно до схеми розміщення тимчасових споруд тимчасова споруда на спірній земельній ділянці не передбачається.

Суди також встановили, що Роменська міська рада не надавала Підприємству облспоживспілки "Роменський ринок" будь-яких дозволів на розміщення торгівельного місця на земельній ділянці, на якій договором встановлено земельний сервітут, а також на будівництво на земельній ділянці будь-яких об'єктів архітектури (архітектурних споруд); разом з тим, 01.11.2014 Підприємство облспоживспілки "Роменський ринок" (виконавець) та фізична особа підприємець ОСОБА_5 (замовник) уклали договір № 33 про надання послуг по обслуговуванню торговельного місця, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання протягом визначеного в договорі строку надавати за визначену плату послуги по утриманню торговельного місця - вагону, розміром 32,0 кв.м; забезпечувати постійне утримання торговельного місця у належному санітарно-технічному стані, прибирання сміття, прибирання в зимовий період року снігу, прибирання прилеглої території, забезпечувати загальне енергопостачання, водопостачання та водовідведення та інші послуги, а замовник зобов'язався оплачувати надані послуги (пункт 1.1 договору). Згідно з пунктами 3.1, 3.2.1 договір діє з 01.11.2014 по 31.10.2015 включно; дія договору припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом акта обстеження торгівельного місця фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 26.02.2015, нею самовільно зведено об'єкт архітектури у вигляді металевого вагончика, площею по цоколю до 36,0 м.кв. та навісу, площею по цоколю до 40,0 м.кв., які складаються з фундаменту, цегляного цоколя та надземних металевих конструкцій, що не відповідає параметрам тимчасової споруди, визначеним у пунктах 1.3, 1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011; значна площа об'єкта архітектури (вагончик і навіс) розташована на частині наданої позивачем в оренду земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут (під проїздами, проходами, площадками); цегляний цоколь знаходиться у створі існуючих сусідніх торгівельних павільйонів.

Розташування вказаного вище об'єкта архітектури на частині земельної ділянки, наданої позивачем в оренду Підприємству облспоживспілки "Роменський ринок", на яку встановлено земельний сервітут (під проїздами, проходами, площадками) для проїздів та проходів на площу 0,2407 га, також підтверджується довідкою головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Сумській області Ярмак М.А.

Дослідивши експертний висновок будівельно-технічного дослідження № 45 від 21.09.2015, суди зазначили, що його зміст не спростовує факту порушення Підприємством облспоживспілки "Роменський ринок" умов договору оренди № 04762200008 від 26.01.2007 внаслідок розміщення торгівельного місця на земельній ділянці, на якій договором встановлено земельний сервітут, а також порушення порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності

Відтак, за дослідженими матеріалами справи суди встановили, що фізичною особою-підприємцем самовільно зведений об'єкт архітектури у вигляді металевого вагончика, площею по цоколю до 36,0 м. кв., та навісу, площею по цоколю до 40,0 м. кв., які складаються з фундаменту, цегляного цоколя та надземних металевих конструкцій; критеріям, визначеними пунктами 1.3, 1.4 Порядку, для тимчасових споруд, цей об'єкт не відповідає, позаяк встановлений з облаштуванням фундаменту та площею більше ніж 30 кв. м.; відповідачі не зверталися до Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області для реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації та, відповідно, Управлінням не вносились дані до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідачами за адресою: АДРЕСА_2.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з спорудження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 самочинно архітектурної споруди, що порушує встановлене сервітутом у договорі землі право на вільний прохід, проїзд по земельній ділянці з АДРЕСА_1 та створює перешкоди у його реалізації громадянам, суб'єктам господарювання, установам, організаціям, а також Роменській міській раді у реалізації її повноважень.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи підтверджено факти порушень прав територіальної громади, яку представляє Роменська міська рада, щодо права безперешкодного користування проходами та проїздами внаслідок протиправних дій відповідачів.

За статями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування; пунктом 5 статті 16 зазначеного Закону встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 26, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів в частині благоустрою, також згідно із частиною 1 статті 73 цього Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

За статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; при цьому до території в розумінні статей 1 та 13 наведеного Закону належать, зокрема, вулиці, проїзди, шляхи, пішохідні доріжки, інші території загального користування. За частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. На об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати торгівельні лотки, павільйони, кіоски тощо (стаття 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Згідно з вимогами статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення; розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів"; розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" встановлено відповідний Порядок, згідно з пунктами 1.3., 1.4. якого тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічними регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту, та повинна мати по зовнішньому контуру площу до 30 м. кв. Відповідно до пунктів 2.1, 2.6, 2.20, 2.21, 2.30, 2.31 вказаного Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, що включає, зокрема, схему розміщення, схему благоустрою, ескізи фасадів, технічні умови щодо інженерного забезпечення; відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється. За змістом пункту 1.9 Порядку розміщення тимчасової споруди на території ринку як торгівельного об'єкта визначається планувальною документацією території цього ринку або проектною документацією.

Місцевий та апеляційний господарські суди достовірно встановили, що відповідачі не надали документів, які б підтверджували б наявність нормативно передбачених підстав на розміщення та функціонування тимчасових споруд, обов'язковість яких визначена Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності; разом з тим, за доводами позивача, відповідачі за такими дозволами не зверталися.

Отже, суди дійшли вірних та обґрунтованих висновків, що відповідачами у порушення вимог статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" за відсутності дозволів уповноважених органів збудовано архітектурну споруду на земельній ділянці загальною площею 0,0076 га під проїздами, проходами, площадками, тобто, об'єктами благоустрою, що є порушенням прав осіб на раціональне використання, належне утримання та охорону території населеного пункту, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, обов'язок забезпечення чого віднесено до повноважень позивача як органу місцевого самоврядування; відповідачами не вчинено дій з приводу припинення порушення щодо встановлення та використання тимчасової споруди, її знесення, не приведено земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт благоустрою, в належний стан.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Спростовуючи доводи касаційної скарги щодо невірного визначення правового статусу спірного об'єкта архітектури, як нерухомого майна, колегія відзначає, що як позовні вимоги, так і судові рішення ґрунтувалися на обставинах справи щодо порушення порядку встановлення відповідачами тимчасових споруд, а спір вирішено відповідно до встановлених обставин справи та згідно з приписами законодавства, яке регулює порядок встановлення та функціонування тимчасових споруд; скаржник не навів жодних доказів, з яких вбачалося б дотримання ним при розміщенні тимчасової споруди положень законодавства, при цьому договір на обслуговування торговельного місця не замінює належного дозвільного документа на встановлення малої архітектурної форми, а експертний висновок, наданий відповідачем до суду апеляційної інстанції, мотивовано відхилено апеляційним судом, як такий, що не спростовує незаконне зайняття об'єкта благоустрою.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, застосували положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 920/489/15 Господарського суду Сумської області та рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2015 залишити без змін

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач