ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 910/28218/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяСибіга О.М.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 рокуу справі№ 910/28218/14господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія"доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства енергетики та вугільної промисловості Українипрозобов'язання вчинити дії та стягнення 1 104 650, 56 грн. збитків

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Турос А.А. дов. № 33 від 25.05.2015 року, Жукова Л.А. дов. № 44 від 01.09.2015 року,- відповідача:Левченко Д.Ю. дов. № 422 від 09.11.2015 року,- третьої особи:Яковлєв О.І. дов. № 119/2015 від 07.12.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (далі за текстом - ТОВ "Торгова електрична компанія") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі за текстом - Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго") про зобов'язання ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчинити певні дії, а саме - протягом терміну дії договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 (тобто до 31.12.2015):

- в межах існуючої технічної можливості надавати ТОВ "Торгова електрична компанія" послуги з диспетчеризації та передачі (транспортування) електроенергії магістральними та міждержавними лініями електропередачі "Острова Бурштинська ТЕС";

- своєчасно розглядати та узгоджувати надані ТОВ "Торгова електрична компанія" графіки поставок електроенергії з розбивкою по напрямках транзиту та добові диспетчерські графіки;

- визначати обсяг компенсації втрат електроенергії ТОВ "Торгова електрична компанія", що виникають при транспортуванні електроенергії магістральними та міждержавними лініями електропередачі згідно з п. 2.7 та п. 3.2 договору № 01/5579-13 від 30.12.2013;

- своєчасно надавати документи ТОВ "Торгова електрична компанія" згідно з п. п. 3.4, 5.2. та 5.3 договору № 01/5579-13 від 30.12.2013, а саме:

- до 6 числа місяця, наступного за звітним, дані щодо фактичної кількості електроенергії, переміщеної за договором у розрахунковий період, узгоджені з диспетчерськими управліннями відповідних країн енергетичного об'єднання ENTSO-E (п. 3.4. договору № 01/5579-13 від 30.12.2013);

- до 6 числа місяця, наступного за звітним, акти про надання послуг (п. 5.2. договору № 01/5579-13 від 30.12.2013) та

- до 6 числа місяця, наступного за звітним, рахунок фактуру на сплату послуг відповідача (п. 5.3. договору № 01/5579-13 від 30.12.2013);

стягнення з ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ТОВ "Торгова електрична компанія" 1 104 650, 56 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі № 910/28218/14 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торгова електрична компанія" - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Торгова електрична компанія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Торгова електрична компанія" задоволено частково, , рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі № 910/28218/14 скасовано частково, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчинити певні дії, а саме - протягом терміну дії договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 року (тобто до 31.12.2015) року:

- в межах існуючої технічної можливості надавати ТОВ "Торгова електрична компанія" послуги з диспетчеризації та передачі (транспортування) електроенергії магістральними та міждержавними лініями електропередачі "Острова Бурштинська ТЕС" (п.п. 1.1, 6.2.1 договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 року);

- своєчасно розглядати та узгоджувати надані ТОВ "Торгова електрична компанія" графіки поставок електроенергії з розбивкою по напрямках транзиту та добові диспетчерські графіки (п.п. 2.3, 6.2.2 договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 року);

- визначати обсяг компенсації втрат електроенергії ТОВ "Торгова електрична компанія", що виникають при транспортуванні електроенергії магістральними та міждержавними лініями електропередачі згідно з п. 2.7 та п. 3.2 договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 року;

- своєчасно надавати документи ТОВ "Торгова електрична компанія" згідно з п.п. 3.4, 5.2. та 5.3 договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 року, а саме:

- до 6 числа місяця, наступного за звітним, дані щодо фактичної кількості електроенергії, переміщеної за договором у розрахунковий період, узгоджені з диспетчерськими управліннями відповідних країн енергетичного об'єднання ENTSO-E (п. 3.4. договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 року);

- до 6 числа місяця, наступного за звітним, акти про надання послуг (п. 5.2. договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 року);

- до 6 числа місяця, наступного за звітним, рахунок фактуру на сплату послуг відповідача (п. 5.3. договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 року).

В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 910/28218/14, а рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 526, 612, 614, 617, 627, 629, 652, ст. ст. 193, 218, 219 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 30.11.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.12.2015 року № 03-05/2292 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/28218/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2015 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 12.01.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" не надало доказів настання форс-мажорних обставин для відповідача, які передбачені п. 7.1. договору та звільняють останнього від виконання покладених на нього зобов'язань, а тому позовні вимоги частині зобов'язання відповідача виконувати умови договору № 01/5579-13 від 30.12.2013 року підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.

Згідно Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міністерство), затверджене Указом Президента України № 382/2011 від 06.04.2011 (Положення) Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

Згідно пп. 48 п. 4 Положення Міністерство здійснює в межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Положеннями пп. 11 п. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів, що перебувають в їх управлінні.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 536 від 30.07.2014 затверджено переліки державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля України здійснює управління корпоративними правами держави. До вказаного переліку входить ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Так, судами встановлено, що листом № 04/13-4779 від 24.12.2013 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України погодило можливість укладення договору на транзит електроенергії між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" та ТВ "Торгова електрична компанія".

30.12.2013 ТОВ "Торгова електрична компанія" та ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" уклали договір 3 01/5579-13, згідно п. 1.1. якого предметом цього договору є надання ДП "НЕК "Укренерго" в межах технічної можливості послуг ТОВ "ТЕК" з диспетчеризації та передачі (транспортування) електроенергії магістральними та міждержавними лініями електропередачі південно-західної частини Об'єднаної енергосистеми України, так званого "Острова Бурштинської електростанції" (далі - "Острів БуТЕС") в умовах паралельної роботи "Острова БуТЕС" з енергетичним об'єднанням ENTSO-E.

Положеннями п. 1.2. вказаного Договору сторони погодили, що він укладений на виконання зовнішньоекономічного контракту (контрактів) ТОВ "ТЕК" про надання послуг по забезпеченню транзиту електроенергії магістральними та міждержавними лініями електропередачі "Острова БуТЕС", згідно з якими ДП "НЕК "Укренерго" є технічним виконавцем з української сторони.

Як встановлено судами, спір виник внаслідок того, що на думку ТОВ "Торгова електрична компанія", відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору починаючи з 01.08.2014 внаслідок чого права позивача порушені, що також мало наслідком понесення збитків в розмірі 1 104 650, 00 грн. у вигляді не отриманих доходів.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 9.6. Договору сторони погодили, що його дія визначена з моменту підписання сторонами до 31.12.2015 включно.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 17.06.2014 в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України відбулась нарада з питань забезпечення експорту та транзиту електроенергії електричними мережами "Острову Бурштинської ТЕС", рішенням якої (пункт 2) доручено ДПЗД "Укрінтеренерго" забезпечення виконання транзиту електроенергії на період до врегулювання питання щодо розподілення пропускної спроможності електричних мереж "Острову Бурштинської ТЕС" при реалізації транзитних поставок електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами ОЕС України ДП "Національної енергетичної компанії "Укренерго".

Згідно п. 12 Інструкції з діловодства у центральному апараті Міністерства затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 603 від 09.08.2012, вибір виду документа, призначеного для документування управлінської інформації (розпорядження, постанова, рішення, протокол, тощо), зумовлюється правовим статусом Міністерства, компетенцією посадової особи та порядком прийняття управлінського рішення (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

Управлінська діяльність Міністерства здійснюється шляхом видання розпорядчих документів (наказів, рішень), вид яких визначається актами законодавства та положеннями про нього.

Розпорядчий документ - це акт, що видається державним органом у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань відповідно до наданої компетенції.

Відповідно до п. 107 вказаної Інструкції у протоколах фіксується інформація про хід ведення засідань, прийняття в установах рішень комісіями, дорадчими органами, зборами тощо. Протокол складається на підставі записів, зроблених безпосередньо під час засідань, поданих текстів та тез доповідей і виступів, довідок, проектів рішень тощо.

Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що протокол є однією із форм прийняття та фіксації рішень Міністерства.

Судами встановлено, що згідно протокольного рішення вищевказаної наради, Міністерство листом № 01/32-1577 від 30.07.2014 доручило ДП "Націіональна енергетична компанія "Укренерго" забезпечити виконання повного обсягу транзитних поставок електроенергії мережами "Острову Бурштинської ТЕС" за чинними зовнішньоекономічними контрактами ДІ13Д "Укрінтеренерго".

Також, вказаним листом було повідомлено про відкликання листа Міністерства № 04/13-4779 від 24.12.2013, яким погоджено укладання договору між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" та TOB "Торгова електрична компанія".

Судами досліджено, що згідно п. 1.2. статуту ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" останнє є державним унітарним підприємством електроенергетичної галузі і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, підпорядковане та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, тобто, його рішення є обов'язковими для застосування відповідачем.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання зазначеного доручення Міністерства, листом № 05-1/05-2-2/8372 від 30.07.2014 відповідач повідомив позивача, що починаючи з 01.08.2014 всі інші транзитні поставки електроенергії, окрім за контрактами ДПЗД "Укрінтеренерно", до виконання прийматися не будуть.

Згідно п. 7.2. Договору у разі форс-мажорних обставин сторони звільняються від виконання зобов'язань по цьому договору на строк дії форс-мажорних обставин та усунення їх наслідків, крім невиконаних платежів.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони у зобов'язанні можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Положеннями п. 7.1. Договору сторонами погоджено, що випадками форс-мажору є обставини непереборної сили (пожежа, землетрус, тайфун та інші стихійні явища, страйки, війна, повстання, військові дії, акти державних або інших місцевих органів і інші обставини, що унеможливлюють виконання умов цього договору), що спричиняють неможливість виконання однією із сторін зобов'язань по цьому договору.

За таких обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що рішення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо доручення ДПЗД "Укрінтеренерго" забезпечення виконання транзиту електроенергії на період до врегулювання питання щодо розподілення пропускної спроможності електричних мереж "Острову Бурштинської ТЕС" при реалізації транзитних поставок електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами ОЕС України була для ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" невідворотною обставиною, тобто подією, яка від нього не залежала, відповідач не міг її передбачити під час виконання договору.

За відсутності інших мереж ніж мережі "Острів Бурштинської ТЕС", які можуть здійснювати паралельну роботу з енергетичним об'єднанням ENTSO-E, ДП "НЕК "Укренерго" не могло і не може забезпечити альтернативного виконання умов договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що передача виконання всього транзиту електроенергії ДПЗД "Укрінтеренерго" зробило не можливим для ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконання умов договору.

Відповідно до пп. 9.1.1. Договору послуги, які надаються позивачем за договором у розрахунковому періоді для реалізації транзиту електроенергії мережами "Острову Бурштинської ТЕС" по контракту (контрактах), вказаному в п. 1.2. даного договору можуть бути обмежені або припинені у випадках форс-мажорних обставин.

Отже, враховуючи наведене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що для відповідача настали обставини, про які позивача було повідомлено листом № 05-1/05-2-2/8372 від 30.07.2014, та які, в свою чергу, є підставою для припинення послуг та звільняють відповідача від відповідальності за договором.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що державне управління в електроенергетиці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в електроенергетичному комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплекс.

Таким чином, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України прийняло управлінське рішення про подальше використання державного майна - міждержавних ліній електропередач.

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого суду про відсутність вини відповідача з огляду на те, що він діяв на виконання рішення Міністерства, яке є обов'язковим для нього та наявність якого в свою чергу є за договором тією обставиною, що унеможливлює виконання умов договору.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно положень ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, згідно ст. 224 Господарського кодексу України та ст. ст. 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків в розмірі 1 104 650,56 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем договірних відносин не подано, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними збитками у вигляді не отриманого доходу саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог у зазначеній частині - відсутні.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ "Торгова електрична компанія" є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи наведені положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи сторін, натомість апеляційний господарський суд не врахував вказаних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі № 910/28218/14 залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд касаційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 910/28218/14 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 910/28218/14 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі № 910/28218/14 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 32 358 (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 01 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко