ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 904/10449/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Студенця В. І., за участі представника позивача М. Міхантьєва (дов. від 29.08.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 липня 2015 року у справі № 904/10449/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення,

УСТАНОВИВ: У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій № 1" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 325 981 грн 03 коп. основного боргу, 53 020 грн 70 коп. інфляційних втрат, 4 754 грн 14 коп. річних і 54 096 грн 96 коп. пені з підстав неналежного виконання умов договору поставки від 19 грудня 2013 року № 13-16/458-КП-169(13) (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність обов'язку у зв'язку з простроченням кредитора.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2015 року (суддя О. Ліпинський), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 липня 2015 року, позов задоволено.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 530 610 612 Цивільного кодексу України, статей 32, 34, 41, 74, 79, 99 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 19 грудня 2013 року сторони уклали договір № 13-16/458-КП-16 (13), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, а відповідач (покупець) - оплатити її вартість (далі - договір).

Умовами договору сторони, зокрема, погодили що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в Специфікаціях до договору; під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яка супроводжується одним документом про якість та одним товаросупровідним документом; умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс -2000"; місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору; у підтвердження постачання продукції постачальник повинен надати покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову та товаротранспортну накладну, сертифікат якості і відповідності та іншу технічну документацію по необхідності; датою поставки вважається дата, указана представником покупця на відповідних розпорядчих документах, наданих постачальником, про приймання продукції (пункти 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, договору).

Відповідно до пункту 5.3. договору, у редакції додаткової угоди від 17 липня 2014 року, розрахунки за продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більш 60 календарних днів не обумовлена у відповідній специфікаціях до договору. У разі якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Специфікацією від 3 липня 2014 року сторони погодили асортимент, кількість, ціну, строки поставки залізобетонної продукції на загальну суму 662 413 грн 03 коп. При цьому пунктом 2 специфікації сторони передбачили, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Позивач здійснив поставку на загальну суму 365 101 грн 03 коп., яка сплачена не була, що спричинило спір.

У процесі розгляду справи відповідач сплатив 39 120 грн і його борг дорівнює 325 981 грн 03 коп.

Твердження відповідача про те, що з підписанням специфікації відбулася новація, унаслідок якої припинилося попереднє зобов'язання за договором, у тому числі терміни оплати та визначення поняття партії продукції (пункти 4.1., 5.3. договору), господарські суди обґрунтовано визнали безпідставними, оскільки характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання, що і є підставою для припинення попереднього зобов'язання. Специфікацією змінені лише строки оплати продукції за договором та погоджено асортимент, кількість, ціну, строки поставки продукції, а не укладено нове зобов'язання про поставку продукції.

За правилами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 692 цього Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення основного боргу.

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми збитків від інфляції і річних.

За обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 6.6 договору, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені.

Інші твердження досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 липня 2015 року у справі № 904/10449/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець