Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 904/2963/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014у справі№ 904/2963/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДепартаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської радидо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради пророзірвання договору оренди, виселення та стягнення 35 530, 93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5,

від відповідача : не з'явився,

третьої особи : ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 35 530, 93 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 у справі № 904/2963/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014, позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради до міського бюджету збитки у сумі 35 530,93 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 263,00 грн., розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 228-УКВ/09 від 01.09.2009, укладений між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 виселено з нежитлових приміщень загальною площею 48,6 кв.м. (у тому числі магазин - 36,7 кв.м, ґанок - 11,9 кв.м), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі 16-ти поверхового будинку на користь Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 та рішення місцевого господарського суду від 29.05.2014 скасувати в частині стягнення збитків у розмірі 35 530,93 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 1.1 Положення про Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, в редакції затвердженій рішенням Дніпропетровської міської ради VІ скликання від 15.12.10 № 12/5, Департамент прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, згідно з рішенням міської ради від 01.12.10 № 3/3, є виконавчим органом Дніпропетровської міської ради і правонаступником прав та обов'язків земельного управління Дніпропетровської міської ради та управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради в зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття та приєднання юридичного управління департаменту забезпечення діяльності міської ради - апарату Дніпропетровської міської ради.

Згідно з п. 1.1 Положення про Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, в редакції затвердженій рішенням Дніпропетровської міської ради VІ скликання від 26.06.2013 № 37/36, Департамент прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, згідно з рішенням міської ради від 30.01.2013 № 29/13, від 27.03.2013 № 22/33, від 24.04.2013, є виконавчим органом Дніпропетровської міської ради і правонаступником прав та обов'язків (у тому числі майнових, фінансових, немайнових та корпоративних) управління охорони культурної спадщини Дніпропетровської міської ради в зв'язку з його реорганізацією шляхом приєднання до Департаменту.

Також судами було встановлено, що 01.09.2009 між управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір № 228-УКВ/09 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, відповідно до умов п. 1.1. якого, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 48,6 кв.м у тому числі (магазин - 36,7 кв.м, ґанок - 11,9 кв.м) розміщене за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі 16-ти поверхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 357 480 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі КЖЕП "Південне" (балансоутримувач), для використання під розміщення магазину з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи. Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

Згідно з п. 3.2. Договору оренди, розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 2 407,00 грн. без ПДВ / базова за липень місяць 2009 рік./. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції, починаючи з серпня місяця 2009 року. У платіжному дорученні обов'язково повинно бути зазначено номер договору оренди, дату укладання та назву орендаря.

Пунктом 3.3. Договору оренди зазначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50% від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м.Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управліннями Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря, як платника податків та зборів, в районних податкових інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 у розмірі 1 203,50 грн.;

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 1 203,50 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.

Згідно з п. 9.1. Договору оренди, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинним законодавством України.

Пунктом 9.8. Договору оренди передбачено, що у разі невиконання або порушення однією зі сторін умов цього Договору та з інших підстав, передбачених законодавством, цей договір може бути розірвано достроково за погодженням сторін та/або на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

В п. 10.1. Договору оренди зазначено, що цей Договір діє з 01.09.2009 до 01.09.2011 включно.

У п. 10.2. Договору оренди зазначено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право відповідача на переукладання договору припиняється.

Пунктом 10.3. Договору оренди передбачено, що у разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладання договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору, договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими п. 5.5. цього договору.

01.09.2009 на виконання умов вищезазначеного Договору оренди між орендодавцем, відповідачем та балансоутримувачем був підписаний акт приймання - передачі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди.

01.09.2009 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору оренди, відповідно до якої сторони домовились доповнити Договір оренди пунктом 3.2.1., виклавши його у наступній редакції: "3.2.1. Орендна плата, визначена у п. 3.2. та п. 3.4. цього договору в період до 31.12.2009 включно сплачується відповідачем в обсязі 45% встановленого розміру". Крім того, сторони визначили, що з 01.01.2010 орендна плата сплачується відповідачем у повному обсязі відповідно до умов Договору оренди.

26.04.2010 між вищезазначеними сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору оренди, відповідно до умов якої сторони визначили, що термін змін щодо розміру орендної плати передбачений п. 3.2.1. Договору, внесений додатковою угодою від 01.09.2009 вважати продовженим до 01.01.2011 з дня внесення. З 01.01.2011 орендна плата сплачується відповідачем у повному обсязі відповідно до умов Договору оренди.

31.12.2011 між вищезазначеними сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору оренди, відповідно до умов якої було змінено слова "... що перебуває на балансі КЖЕП "Південне" на слова "... що перебуває на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради".

Згідно з відповіддю Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 5566/10/04-36-11 від 11.08.2014, згідно інформаційної бази даних ФОП ОСОБА_4 (ідент. № НОМЕР_1) управлінням видані в тому числі наступні ліцензії:

- на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, серія НОМЕР_2 рег. № 104011063021 терміном дії з 27.08.2011 по 27.08.2012 місце торгівельної діяльності: АДРЕСА_1;

- на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, серія НОМЕР_3 рег. № 204011068716 терміном дії з 27.08.2012 по 27.08.2013 місце торгівельної діяльності: АДРЕСА_1.

Предметом розгляду цієї справи є матеріально-правова вимога позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна з підстав використання відповідачем орендованого майна не за цільовим призначенням, стягнення заподіяних збитків у вигляді недоотриманої орендної плати і виселення наймача з орендованого приміщення.

Звертаючись до суду, позивач просив розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 228-УКВ/09 від 01.09.2009, виселити відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 48,6 кв.м. (у тому числі магазин - 36,7 кв.м, ґанок - 11,9 кв.м) та стягнути з останнього збитки у розмірі 35 530, 93 грн. у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди) у зв'язку з використанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 орендованого приміщення не за цільовим призначенням, а саме, під торгівлю спиртними напоями, тоді як за договором оренди орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення для використання під розміщення магазину з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивач довів факт понесення ним збитків у розмірі 35 530,93 грн. внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання за договором оренди, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, місцевий суд, встановивши неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди, задовольнив позовні вимоги в частині розірвання договору оренди і виселення відповідача.

Колегія суддів вважає рішення в частині розірвання договору оренди та виселення таким, що не суперечить вимогам матеріального та процесуального закону, рішення та постанова в цій частині не оскаржується, тому в цій частині його слід залишити без змін.

Колегія суддів не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення на користь позивача збитків у розмірі 35 530,93 грн. та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що зі змісту постанови суду апеляційної інстанції від 17.09.2014 вбачається, що належним та єдиним доказом протиправної поведінки (використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням) є те, що Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 видавались ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у період з 27.08.2011 по 27.08.2013, тоді як жодною нормою чинного законодавства в Україні не передбачено, що суб'єкт господарювання, отримавши ліцензію, зобов'язаний здійснювати діяльність, зазначену в ліцензії.

Колегія суддів вважає, що ці доводи заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та моральної шкоди є одним із наслідків порушення зобов'язання.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, до складу якого в тому числі входять неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

Як вже зазначалось вище, пунктом 1.1 договору № 228 - УКВ/09 від 01.09.2009 передбачено, що об'єкт оренди - магазин, розміщений за адресою АДРЕСА_1 був переданий фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 під розміщення магазину з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV до підакцизних товарів в тому числі належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво.

Місцевий господарський суд як на належний доказ використання відповідачем орендованого нежитлового приміщення не за цільовим призначенням послався на акт обстеження від 16.12.2013, зазначивши, що акт обстеження комунального майна був підписаний відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, а отже, своїм підписом відповідач підтвердив встановлені порушення, а також вказаний акт обстеження не був оскаржений відповідачем у встановленому порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність факту використання відповідачем об'єкту оренди не за цільовим призначенням та вважає його передчасним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що акт обстеження від 16.12.2013 підписаний лише головою та членами комісії, тоді як підписи орендаря або ж інших працівників відповідача відсутні. Крім того, з вказаного акту не вбачається, чи був присутній відповідач чи інші працівники відповідача під час перевірки. Апеляційним господарським судом вірно не взято до уваги акт обстеження комунального майна від 16.12.2013, оскільки він не є належним в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказом.

В свою чергу, апеляційний суд, як на доказ торгівлі алкогольними напоями відповідачем, послався на видані Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в магазині за адресою АДРЕСА_1 терміном дії з 27.08.2011 по 27.08.2013.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ч. 3 ст. 14 Господарського кодексу України встановлено, що ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Таким чином, ліцензія надає право, проте не зобов'язує здійснювати господарську діяльність.

Всупереч наведеному, апеляційним господарським судом не встановлено, використовувала ФОП ОСОБА_4 вказані ліцензії чи ні, оскільки лише факт їх видачі не є належним та допустимим доказом використання орендованого приміщення для розміщення в ньому магазину з продажу алкогольних напоїв.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір про відшкодування збитків не встановили обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до прийняття рішень, які є передчасними.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині стягнення збитків у розмірі 35 530,93 грн., а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції; в іншій частині рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, прийняти заходи для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставини справи; встановити обставини, що мають значення для розгляду справи; надати правильну оцінку доказам та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 у справі № 904/2963/14 скасувати в частині стягнення збитків у розмірі 35 530,93 грн. В цій частині справу № 904/2963/14 направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 у справі № 904/2963/14 залишити без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова