ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/7295/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Палія В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року у справі № 910/7295/15-г за позовом Всеукраїнської громадської організації "Українське товариство сліпих" до Київської міської ради, третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання права власності на нежитлові (адміністративні) приміщення загальною площею 804 м2 в адміністративно-житловому будинку, що знаходиться в місті Києві по вул. Леоніда Первомайського 7-А, за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України у зв'язку з безперервним володінням цим майном.

В письмових поясненнях від 13.05.2015 року та від 29.05.2015 року позивач послався на додаткову підставу своїх позовних вимог про визнання права власності на спірне майно - положення ст. 392 ЦК України, з огляду на невизнання відповідачем права власності позивача на це майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2015 року (судді: Демидов В.О., Грєхова О.А., Мельник В.І.) позов задоволено та визнано за позивачем право власності на нежитлові (адміністративні) приміщення загальною площею 804 м2 в адміністративно-житловому будинку, що знаходиться в місті Києві по вул. Леоніда Первомайського 7-А.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Коршун Н.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третьої особи до суду не надходили.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 05.10.2016 року.

У судовому засіданні 05.10.2016 року було оголошено перерву до 11.10.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до постанови Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів Української PCP "Про Українське товариство сліпих і Українське товариство глухонімих", затвердженої Президією ВУЦВК за протоколом № 61 від 04.06.1933 року створено, зокрема, Українське товариство сліпих як громадську організацію, а в 1992 році на виконання п. 3 постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про об'єднання громадян" від 16.06.2012 року Українське товариство сліпих зареєстровано як юридичну особу.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.12.1953 року № 2419 Ленінському районному відділу Українського товариства сліпих "Райтос" відведено земельну ділянку площею біля 1,2 га по вул. Мечникова поруч з будинком Інституту електрозварювання Академії Наук № 3 під будівництво виробничих і складських приміщень житлового будинку на 16 квартир та адміністративного будинку в Печерському районі згідно з проектом відводу Управління в справах архітектури м. Києва.

З листування Центрального правління Українського товариства сліпих та заступника Голови Ради Міністрів УРСР вбачається, що 04.01.1960 року Українському товариству сліпих надано дозвіл на будівництво на земельній ділянці по провул. Мечникова, 5, житлового будинку із розміщенням адміністративних приміщень товариства на 1-му поверсі житлового будинку згідно з Рішенням Ради Міністрів Української PCP № 67-206/1.

У відповідності до протоколу від 11.01.1960 року №1 засідання президії Центрального правління Українського товариства сліпих прийнято рішення про доцільність будівництва 4-х поверхового будинку по провул. Мечникова, 5 із розміщенням адміністративних приміщень для Центрального правління Українського товариства сліпих та гуртожитку коридорної системи.

Листом від 27.02.1960 року № 08/127 Центральне правління Українського товариства сліпих звернулось до Ради Міністрів УРСР з проханням надати дозвіл на розміщення на земельній ділянці по провул. Мечникова, 5, житлового будинку з розміщенням адміністративних приміщень товариства на 1 та 2 поверхах, а на 3 та 4 поверхах - житлових квартир.

Листом від 11.03.1960 року № 68-206/6 Рада Міністрів Української PCP надала дозвіл Українському товариству сліпих на будівництво на земельній ділянці по провул. Мечникова, 5, житлового будинку із розміщенням адміністративних приміщень товариства на 1-му та 2-му поверхах житлового будинку.

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 19.07.1960 року № 1264 надано дозвіл Українському товариству сліпих на будівництво на земельній ділянці по провул. Мечникова, 5, житлового будинку із розміщенням адміністративних приміщень товариства на 1-му та 2-му поверхах житлового будинку.

Згідно з протоколом від 26.06.1961 року №15 засідання президії Центрального правління Українського товариства сліпих прийнято рішення про затвердження проектної документації на будівництво адміністративно-житлового будинку по провул. Мечникова, 5, та затверджено кошторис на будівництво в сумі 785,18 тис. крб.

З протоколу від 25.10.1962 року №19/29 засідання президії Центрального правління Українського товариства сліпих вбачається 100% виконання плану на будівництво адмінжилбудинку за 3-й квартал 1962 року в розмірі 160 тис.крб.

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 31.08.1962 року № 1472 затверджено акт державної приймальної комісії від 31.08.1962 року про прийняття в експлуатацію новозбудованого 5-ти поверхового адміністративно-житлового будинку по пров. Мечникова, 5, у Печерському районі м. Києва від забудовника - Українського товариства сліпих Міністерства соціального забезпечення УРСР та введення зазначеного будинку в експлуатацію у складі: 24 квартири жилою площею 800 кв. м, корисною площею 1129 кв. м та адміністративних приміщень, розташованих на 1-му та 2-му поверхах будинку виробничою площею 579 кв. м., корисною площею 740 кв.м.

За матеріалами інвентаризаційної справи №13244 адресу будинку по пров. Мечникова, 5 в м. Києві було змінено на провул. Мечникова 5-А, а в подальшому на вул. Л.Первомайського, 7-А.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 09.03.1988 року № 237 "Про приймання на баланс управління житлового господарства відомчих жилих будинків" було вирішено: Управлінню житлового господарства виконкому міськради прийняти на баланс від Українського товариства сліпих відомчий жилий будинок за адресою вул. Л.Первомайського, 7-А житловою площею 800 кв. м, корисною площею 1129 кв. м.

Наказом Управління житлового господарства виконкому Печерського району від 18.04.1988 року № 76 начальника ЖЕО-302 було зобов'язано прийняти на баланс відомчий 5-ти поверховий 24-квартирний житловий будинок Українського товариства сліпих за адресою вул. Л.Первомайського, 7-А, житловою площею 800 кв. м, корисною площею 1129 кв. м.

Згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 30.05.1988 року № 1 позивачем передано на баланс Управління житлового господарства Печерського району 5-ти поверховий 24-квартирний житловий будинок за адресою вул. Л.Первомайського, 7-А в м. Києві.

За випискою з постанови (протоколу) засідання президії Центрального правління Українського товариства сліпих від 14.06.1988 року №11-8р прийнято рішення про передачу безоплатно на баланс Управління житлового господарства виконкому Печерського району житлового будинку по вул. Л.Первомайського, 7-А, балансовою вартістю 253,3 т.руб.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 05.11.1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), у зв'язку з чим до комунальної власності м. Києва було віднесене житлове господарство, в т.ч. житловий та нежитловий фонд міської ради народних депутатів.

Виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів прийняв рішення від 13.01.1992 року № 26 "Про формування комунального майна міста та районів", яким затвердив перелік комунального майна, що передається у власність Печерського району міста, до якого не було внесено спірних нежитлових приміщень, а було внесено лише житловий фонд.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з метою з'ясування правового статусу нежитлових приміщень площею 804 кв. м у будинку за адресою: вул. JI.Первомайського, буд. 7А, та у відповідь одержував повідомлення, що спірні приміщення передані до сфери управління Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та належать вони до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Предметом даного судового розгляду є вимоги особи, яка вважає себе власником нерухомого майна, до органу, уповноваженого управляти комунальним майном, про визнання права власності на спірне нерухоме майно у зв'язку з невизнання відповідачем права власності позивача на це майно.

Висновок суд першої інстанції про задоволення позову, з яким погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано доведенням обставин оспорення відповідачем права власності позивача на спірне нерухоме майно та наявністю правових підстав, передбачених ст. 392 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на це майно, оскільки будівництво зазначеного нерухомого майна проводилось за рахунок позивача та відомості про передачу на баланс Управління житлового господарства виконкому Печерського району міста Києва нежитлових (адміністративних) приміщень 1-го та 2-го поверхів будинку по вул. JI.Первомайського, буд. 7-А площею 835,80 кв. м відсутні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу положень п.п. 5 та 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб'єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

При цьому, концепція добросовісності може використовуватися судом в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем доведено створення спірного майна за рахунок коштів Українського товариства сліпих, а відповідачем не спростовано викладених у позовній заяві обставин щодо правомірного набуття позивачем права власності на таке майно та не доведено виникнення права комунальної власності на це майно, як і не доведено обставин віднесення позивача до підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та застосованих норм матеріального права, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку щодо можливості захисту порушеного права позивача та визнання за ним права власності на спірні нежитлові (адміністративні) приміщення, з огляду на оспорення такого права відповідачем.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

В.Палій