ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 909/923/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Дутка Р.В., дов. №753 від 16.10.2014р.;від відповідача 1:Глинки Р.В.;від відповідача 2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2016р.у справі господарського суду№909/923/15 Івано-Франківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7до 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6; 2.Перегінської селищної радипровизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2015р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2016р. у справі №909/923/15, задоволені позовні вимоги. Визнано незаконним та скасовано рішення Перегінської селищної ради від 26.12.2002р. "Про продаж земельної ділянки у власність для здійснення підприємницької діяльності підприємцю ОСОБА_6". Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.01.2003р, укладений між Перегінською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Другої Рожнятівської районної нотаріальної контори Левицькою Г. В., зареєстрований 13.01.2003р. за №17. вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2016р. задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.09.2016р. відкладено розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 просила оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.10.2016р. скаржник підтримав вимоги касаційної скарги, представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 заперечував проти її задоволення. Перегінська селищна рада уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до державного акту НОМЕР_3, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №5, підприємцю ОСОБА_7 на підставі рішення сесії Перегінської селищної ради від 12.09.1999р. передано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 287 кв.м, що знаходиться на території смт. Перегінське Перегінської селищної ради.

На підставі рішення Перегінської селищної ради від 26.12.2002р. "Про продаж земельної ділянки у власність для здійснення підприємницької діяльності підприємцю ОСОБА_6" 10.01.2003р. між Перегінською селищною радою (продавець) та підприємцем ОСОБА_6, (покупець) укладений договір купівлі-продажу, який посвідчений державним нотаріусом другої Рожнятівської державної нотаріальної контори Левицькою І. В. та зареєстровано за №17.

Надалі підприємцю ОСОБА_6 видано державний акт НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,0794 га., що розташована на АДРЕСА_1.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2014р. у справі №909/380/14, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0794 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для встановлення та обслуговування торгового павільйону, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, шляхом демонтажу огорожі в частині, яка накладається на земельну ділянку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Проте, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. у справі №909/380/14, вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2015р. у справі №909/380/14 вищезазначену постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

Львівський апеляційний господарський суд, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку у справі №909/380/14, призначив земельно-технічну експертизу.

Висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №4015 від 03.03.2015р. встановлений факт накладення частини земельної ділянки ОСОБА_6 (державний акт серія НОМЕР_2 від 08.11.2004р.) на частину земельної ділянки ОСОБА_7 (державний акт серії НОМЕР_3 від 01.11.2000р.), що виражається у їх перетині.

Також господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р., у справі №909/380/14 зазначено, що на момент отримання підприємцем ОСОБА_6 державного акту серії НОМЕР_2 від 08.11.2004р. право власності на спірну земельну ділянку було закріплено за підприємцем ОСОБА_7, що підтверджується державним актом серії НОМЕР_3 від 01.11.2000р.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій мотивовано дійшли висновку, що Перегінська сільська рада, приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи оскаржуваний договір, здійснила відчуження (продаж) земельної ділянки, частина якої належала на праві приватної власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, що призвело до порушення права позивача.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту порушеного права, що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (постанови Верховного Суду України від 30.09.2015р. у справі №3-553гс15 та від 10.06.2015р. у справі №6-162цс15).

В силу статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звертаючись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також за статтею 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Посилання скаржника, що в суді апеляційної інстанції його представником висловлювалась заява про застосування строку позовної давності не підтверджуються матеріалами справи.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2016р. у справі №909/923/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2016р. у справі №909/923/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач