Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 910/1040/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду міста Києва від 9 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року у справі № 910/1040/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" до Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Серж Люксар", Антимонопольного комітету України, про визнання невиконання належним чином господарських зобов'язань та визнання поштового відправлення не врученим, -

Встановив:

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про визнання невиконання належним чином господарських зобов'язань та визнання поштового відправлення не врученим.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 4 березня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Серж Люксар".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 1 квітня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Антимонопольний комітет України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 9 квітня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року, позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі Антимонопольний комітет України, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про припинення провадження у справі.

Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Зазначені норми законодавства не передбачають такого способу захисту прав, як визнання факту невиконання належним чином господарських зобов'язань та визнання поштового відправлення не врученим, оскільки захист прав в такому випадку може відбуватися шляхом стягнення збитків за неналежне виконання умов договору про надання послуг поштового зв'язку або шляхом розірвання договору.

Встановивши дані обставини, попередні судові інстанції дійшли висновку, що заявлені вимоги про визнання невиконання належним чином господарських зобов'язань та визнання поштового відправлення не врученим не можуть бути предметом позову, оскільки за своєю юридичною природою визнання невиконання належним чином господарських зобов'язань розцінюються не інакше як встановлення порушення умов договору, що тягне за собою як наслідок стягнення збитків внаслідок порушення або розірвання договору, а визнання поштового відправлення не врученим розцінюється як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог і підлягає юридичній оцінці поряд з іншими доказами під час розгляду позовних вимог, тобто, є лише однією із складових доказової бази, на основі якої ґрунтуються позовні вимоги, а отже, не може вважатись самостійною матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд приймає рішення.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту (про визнання невиконання належним чином господарських зобов'язань та визнання поштового відправлення не врученим) не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав, у зв'язку з чим правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.

Даний висновок місцевого та апеляційного господарських судів є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, наявним матеріалам і обставинам справи.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення судами норм ст.ст. 42, 41, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються не неправильному розумінні та тлумаченні положень вказаних статей.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення та постанова у справі підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 9 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року у справі № 910/1040/14 - без змін.

Судді М.І. Остапенко

П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко