Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 6/10-570

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.,за участю представників сторін:

Державного агентства резерву України - Сущук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного агентства резерву України на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. по справі № 6/10-570 за заявою Дочірнього підприємства "Інтер-Донбас" про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод",-

в с т а н о в и в:

До господарського суду Вінницької області 10.07.2013р. надійшла заява Державного агентства резерву України, в якій останній просив суд визнати Державне агентство резерву України поточним кредитором ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" на суму 6 389 569,84 грн. та внести його до четвертої черги реєстру кредиторів.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.08.2013р. задоволено частково заяву Державного агентства резерву України про визнання поточним кредитором на суму 6 389 569,84 грн.; визнано Державне агентство резерву України поточним кредитором ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" у справі № 6/10-570 з грошовими вимогами в сумі 3 283 085,12 грн. (3106484,72 грн. штрафу та 176 600,40 грн. пені), які включено до реєстру вимог кредиторів до шостої черги; відмовлено Державному агентству резерву України у визнанні його поточним кредитором за вимогою про зобов'язання ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" повернути матеріальні цінності мобілізаційного резерву на суму 3 106 484, 72 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. ухвалу господарського суду Вінницької області від 02.08.2013р. залишено без змін.

Державне агентство резерву України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. в частині відмови в задоволенні 3 106 484,72 грн. кредиторських вимог по справі № 6/10-570 та прийняти нове рішення, яким кредиторські вимоги Державного агентства резерву України задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника Державного агентства резерву України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2001р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі №6/10-570 про банкрутство ВАТ "Вінницький підшипниковий завод".

Оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" опубліковано 20.02.2002р. в газеті "Урядовий кур'єр" №34.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 9-12 квітня 2002р. затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Вінницький підшипниковий завод".

Постановою господарського суду Вінницької області від 15.07.2004р. визнано банкрутом ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Іванченко О. В.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.04.2011р. ліквідатором у справі про банкрутство ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" призначено арбітражного керуючого Патерилова В.В.

До господарського суду Вінницької області 10.07.2013р. надійшла заява Державного агентства резерву України, в якій останній просив визнати Державне агентство резерву України поточним кредитором ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" на суму 6 389 569,84 грн. та внести його до четвертої черги реєстру кредиторів посилаючись на те, що вказані вимоги є поточними і підтверджуються актами перевірок від 26.09.2005р. та від 23.09.2009р. ревізорів Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2010р. по справі №7/252-09-45/61т.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2010р. по справі №7/252-09-45/61т зобов'язано ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" повернути матеріальні цінності мобілізаційного резерву на суму 3 106 484,72 грн., а також сплатити 3106 484,72 грн. штрафу та 176 600,40 грн. пені.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов'язання, відповідно до положень цієї статті - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Згідно положень ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, враховуючи що штрафні санкції (неустойка, пеня) не зараховуються до складу грошових зобов'язань боржника, виокремлюються від вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями при складанні реєстру вимог кредиторів, не є вимогами кредитора щодо грошових зобов'язань до боржника в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", місцевий суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно визнав заявлені Державним агентством резерву України вимоги щодо 3 106 484,72 грн. штрафу та 176 600,40 грн. пені, які є поточними і підлягають включенню до шостої черги вимог кредиторів.

Відмовляючи у визнанні вимог кредитора на суму 3 106 484, 72 грн., які складаються з вартості матеріальних цінностей, щодо яких боржником не забезпечене збереження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зазначені вимоги мають речовий характер, що вбачається з резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 7/252-09-45/61т від 11.06.2010 року (зобов'язати відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності згідно переліку), а тому в силу ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не підлягають заявленню в процедурі банкрутства.

Відповідно до п.15 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", у заявах кредиторів про порушення справи про банкрутство за вимогами, що випливають з цивільних зобов'язань, розмір цих вимог має бути визначено виключно у грошовій формі. Кредитори, вимоги яких випливають з інших, крім грошових, цивільних зобов'язань, можуть подавати ці заяви лише у випадках, коли їх вимоги визначені у грошовому зобов'язанні на підставі отриманих кредиторами виконавчих документів чи внаслідок зміни способу виконання за цими документами на підставі статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", а також статті 121 ГПК чи статті 373 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п.7.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавче провадження на підставі виданого згідно постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 7/252-09-45/61т від 11.06.2010 року наказу не відкривалось, відсутність у відповідача майна, яке останнього зобов'язано повернути до державного резерву, державним виконавцем не встановлювалась, спосіб виконання рішення суду (тобто трансформації вимоги речово-правового характеру у вимогу, яка носить грошову форму) у судовому порядку не змінювався.

Вказані обставини підтвердив в судовому засіданні представник Державного агентства резерву України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги Державного агентства резерву України в розмірі 3 106 484, 72 грн., які складаються з вартості неповернутих матеріальних цінностей не є грошовим зобов'язанням, оскільки ці вимоги ґрунтуються на рішенні суду про зобов'язання повернути майно в натурі. А тому не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів.

При цьому суди вірно зазначили, що Державне агентство резерву України не позбавлене права на повторне звернення до суду із заявою про визнання його поточним кредитором в частині вказаної вище вимоги, після заміни способу виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. в частині відмови в задоволенні 3 106 484,72 грн. кредиторських вимог прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. по справі № 6/10-570 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Катеринчук Л.Й. Поліщук В.Ю.