ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 910/13915/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі), суддівПогребняка В.Я., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 рокуу справі№ 910/13915/16 за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донснабтехсервис" Публічного акціонерного товариства "Центренерго"простягнення 71 530,46 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Центренерго"- Гардер О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донснабтехсервис" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва, яким просило суд стягнути з публічного акціонерного товариства "Центренерго" на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 6 545,45 грн. за період з 28.04.2015 по 22.02.2016 та 64 985,01 грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2015 по 22.02.2016.

Господарський суд міста Києва (суддя - Трофименко Т.Ю.) у справі № 910/13915/16 прийняв 21 вересня 2016 року рішення, яким позов товариства задовольнив частково та вирішив стягнути з публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Донснабтехсервис" 3% річних у розмірі 6 526,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 52 229,89 грн. В іншій частині позову відмовив.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2016 року у справі № 910/13915/16 (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) рішення Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими процесуальними документами, скаржник публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить процесуальні акти судів попередніх інстанцій скасувати частково, а саме скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.09.2015 року по 22.02.2016 року та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасника судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.04.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Донснабтехсервис" (виконавець за договором) та публічним акціонерним товариством "Центренерго" (замовник за договором) було укладено договір про закупівлю послуг № 15/76.

Відповідно до умов укладеного договору виконавець зобов'язався надати послуги/роботи в строки, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, а замовник - прийняти і оплатити ці роботи, найменування, вид та характеристики яких визначені в додатках № 1 та № 2 до договору (пункти 1.1.-1.2. договору).

У додатках до договору сторони погодили вартість робіт, умови розрахунків, строк та місце виконання (додаток № 1), калькуляцію на капітальний ремонт горизонтально-розточувального верстата 2622В (додаток № 3), технічні вимоги до послуг (робіт) "Ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності" (згідно ДК 016-2010, код 33.12.2).

Сторонами договору пунктом 4.1. погоджено, що розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору на підставі рахунку виконавця.

Відповідно до пункту 5.3. договору факт виконання робіт за цим договором підтверджується актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками - по закінченню певного етапу (періоду) виконання робіт або по закінченню надання всього комплексу робіт.

Датою виконання зобов'язань виконавця за даним договором є дата підписання замовником акта виконаних робіт (пункт 5.9. договору).

Згідно пункту 2 додатку № 1 до договору загальна вартість робіт становить 344 700,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Умови розрахунків з виконавцем за виконані роботи встановлені пунктом 3 додатку № 1 до договору, а саме: 100% оплата після здачі на нормоточність і підписання акта виконаних робіт протягом 10 банківських днів.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і до 31.12.2014 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 12. додатку № 1 договору).

Як встановлено судами, позивач за умовами договору виконав роботи, а відповідач на підставі довіреності від 08.10.2014 № 345 вказані роботи прийняв, що підтверджується актом виконаних робіт від 13.10.2014 № ОУ-00000034 на суму 287 250,00 грн., підписаним та скріпленим печатками сторін без будь-яких зауважень. Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач свої зобов'язання з оплати робіт за договором виконав частково на суму 80 000,00 грн., у зв'язку з чим в останнього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 264 700,00 грн.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/5048/15-г, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 у справі № 910/5048/15-г.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

У рішенні від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи зазначене, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань повторного доведення не потребує.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604- 609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/5048/15-г про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 264 700,00 грн. фактично було виконано лише 22.02.2016, що підтверджується банківською випискою від 25.07.2016.

Водночас, колегія погоджується з висновками судів про помилковість нарахування позивачем інфляційного збільшення не тільки на основну суму заборгованості, а й на інфляційне збільшення, що суперечить вимогам частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки грошове зобов'язання відповідача перед позивачем в сумі 264 700,00 грн. припинилось 22.02.2016, колегія суддів касаційного суду вважає правомірним висновок щодо наявності прострочення його виконання, що згідно статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що у зв'язку з перерахунком становить 3% річних у розмірі 6 526,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 52 229,89 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що боржник знаходиться у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном, та нараховані позивачем інфляційні та річні є поточною заборгованістю.

Виходячи з аналізу норм Закону про банкрутство в редакції Закону чинній до 19.01.2013, на передбачені ст.ст. 536 та 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, та кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційний втрат відповідно до порядку, встановленого Законом.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що зупинення ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б стягнення з ПАТ "Центренерго" на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/5048/15-г, не встановлює заборону на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних.

Отже, посилання заявника касаційної скарги на невірне застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку із порушенням відносно відповідача справи про банкрутство та неправомірність у зв'язку із цим нарахування 3 % річних та інфляційних витрат, зводиться до невірного тлумачення скаржником положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2016 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2016 року у справі № 910/13915/16, прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2016 року у справі № 910/13915/16 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.Я. Погребняк

Б.М. Поляков