ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 904/4648/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівХодаківської І.П., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Руно", м. Павлоград, Дніпропетровська обл.до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.простягнення боргу в сумі 20 922, 24 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Руно" (далі за текстом - ТОВ "ТД "Руно") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі за текстом - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат") про стягнення 20 922, 24 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року позов задоволено: присуджено до стягнення з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ТОВ "ТД "Руно" 20 922, 24 грн. боргу та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт поставки позивачем товару і заборгованості відповідача в сумі 20 922,24 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, видатковими накладними, однак товар в порушення умов Договору повністю та своєчасно відповідачем оплачено не було, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у вищевказаній сумі; при цьому відповідачем не доведено факт поставки неякісного товару позивачем, а Акт від 20.04.2016 року про непридатність використання продукції в умовах покупця складено без участі представників постачальника після спливу 4 місяців з дати поставки підшипників, що суперечить умовам Договору і вимогам Інструкції П-7 про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по якості.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ "ТД "Руно" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2015 року ТОВ "ТД "РУНО" (постачальник) та ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) укладено Договір поставки № 365 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених Договором. Найменування, асортимент, кількість, комплектність товару обумовлюється сторонами у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Сторонами були узгоджені наступні Специфікації: специфікація № 1 від 20.02.2015 року на суму 15 862, 25 грн.; специфікація № 2 від 02.03.2015 року на суму 1 313, 14 грн.; специфікація № 3 від 26.05.2015 року на суму 15 672 грн.; всього на загальну суму 32 847, 39 грн.

На виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 25 371, 64 грн. за наступними видатковими накладними: № 115 від 10.04.2015 року на суму 4 449, 40 грн. (довіреність № 487 від 10.04.2015 року); № 547 від 09.10.2015 року на суму 20 922, 24 грн. (довіреність № 1547 від 09.10.2015 року).

Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 порядок оплати товару: протягом 20 календарних днів з моменту поставки партії товару та за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків - фактур, видаткових та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Згідно з п. 5 Специфікації № 3 порядок оплати товару: після оформлення акта затвердження результатів випробувань в разі їх успішності, засвідчених належним чином копій вантажних митних декларацій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що покупець оплатив вартість отриманого товару за накладною № 115 від 10.04.2015 року (за специфікацією № 1), що підтверджується платіжним дорученням № 6131 від 06.05.2015 року на суму 4 449, 40 грн., а вартість товару, отриманого за видатковою накладною № 547 від 09.10.2015 року (по специфікації № 3), відповідачем оплачено не було у зв`язку з його непридатністю до використання в умовах ПАТ "Кривбасзалізрудком", про що складено Акт промислових випробувань підшипників 7520, 7522 виробництва SPK від 20.04.2016 року.

З огляду на викладене судами встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли з Договору поставки, а тому вони регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

В ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 5.1 Договору передбачено, що приймання товару по кількості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по кількості, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року № П-6, у діючій редакції. Приймання товару по якості здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року № П-7, у діючій редакції.

У випадку виявлення дефектів (у тому числі неявних та/або прихованих недоліків у процесі експлуатації, під час гарантійного строку) або недостачі товару покупець зобов'язаний протягом одного робочого дня від виявлення дефектів або недостачі направити письмовий виклик представнику постачальника для участі в прийманні товару. Представник постачальника зобов'язаний з'явитися протягом трьох робочих днів від дати одержання виклику (п. 5.2 Договору).

При неявці представника постачальника у строк, зазначений в п.5.2. Договору або одержанні повідомлення постачальника про неявку свого представника, покупець складає акт про виявлені недоліки у товарі самостійно, комісією, призначеною наказом керівника підприємства (п. 5.3 Договору).

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем порядок, визначений п. 5 Договору, дотриманий не був: постачальника про виявлені недоліки не повідомлено.

Листом від 21.04.2016 року постачальник був проінформований про результати проведених випробувань підшипників 7520, 7522 (SPK Maker, Китай) згідно Акту від 20.04.2016 року про непридатність їх використання в умовах покупця та відмову від оплати за поставлену продукцію.

При цьому, Акт від 20.04.2016 року складено в односторонньому порядку представниками відповідача, незважаючи на те, що він містить висновок про непридатність підшипників для використання, а, отже, за своїм змістом свідчить про певні дефекти продукції.

З огляду на встановлені судами обставини справи, відсутність доказів повернення продукції позивачу на спірну суму, не дотримання відповідачем порядку приймання товару по якості та той факт, що Акт від 20.04.2016 року про непридатність використання продукції в умовах покупця складено без участі представників постачальника після спливу 4 місяців з дати поставки підшипників, що суперечить умовам Договору і вимогам Інструкції П-7 про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року № П-7, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, оскільки факти поставки позивачем товару і заборгованості відповідача в сумі 20 922, 24 грн. доведено наявними в матеріалах справи доказами і не спростовано відповідачем.

Посилання відповідача на непридатність використання продукції в умовах покупця правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт поставки неякісного товару позивачем, а наданий Акт дефектів від 02.10.2015 року було складено раніше дати отримання продукції за видатковою накладною № 547 від 09.10.2015 року.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують сам факт поставки товару, відсутності його повної оплати, наявності заборгованості відповідача перед позивачем та недоведеність обставин щодо поставки товару неналежної якості, а також законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року у справі № 904/4648/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіІ.П. Ходаківська В.О. Швець