Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 908/2215/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В. Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"на рішення та постановугосподарського суду Запорізької області від 04.08.14 Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі№ 908/2215/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал-Сервіс"доПублічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"простягнення 80982,46 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача:не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ТОВ "Індастріал-Сервіс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ "Запоріжтрансформатор" про стягнення 80982, 46 грн., з яких 66951, 44 грн. - сума основного боргу, 4937,25грн. - пені, 1145,33 грн. - 3% річних, 7948,44 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.08.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ "Індастріал-Сервіс" 66951,44 грн. основного боргу, 4937,25 грн. пені, 1131,78 грн. 3% річних, 7948,44 грн. інфляційних втрат,1827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 та рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2014 скасувати в частині стягнення 4937,25 грн. пені, 1131,78 грн. 3% річних, 7948,44 грн. інфляційних втрат,1827,00 грн. судового збору, прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій до суми, яка не перевищує 500,00 грн. та судовий збір стягнути пропорційно заявленим вимогам.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.09.2013 між ТОВ "Індастріал-Сервіс" та ПАТ "Запоріжтрансформатор" укладено договір поставки №І001306, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві товар (а саме: такелажне обладнання, інструменти, матеріали інструментального призначення та обладнання), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідний товар на загальну суму 97951,44 грн., що підтверджується видатковою накладною № 538 від 13.12.2013, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 66951,44 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

В свою чергу, відповідач визнав позовні вимоги, але при цьому просив суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних до суми яка не перевищує 500,00 грн., посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства та на те, що порушення відповідачем терміну виконання грошового зобов'язання за договором не завдало збитків позивачу, іншим учасникам господарських відносин та державі.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є судове рішення в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача. Заявник касаційної скарги вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України, які дозволяють зменшити розмір неустойки (пені) за рішенням суду за наявності певних умов, та в оскаржуваних рішеннях не надали належної оцінки доказам відповідача, відхиливши доводи останнього щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову у справі, оцінив доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру неустойки та дійшов висновку, що ці підстави не є винятковими, оскільки пов'язані з ризиком здійснення ПАТ "Запоріжтрансформатор" власної господарської діяльності, а інфляційні процеси у економіці держави в подальшому можуть призвести до знецінення коштів, які тривалий час не зможе отримати позивач на законних підставах, крім того, нарахована позивачем пеня базуються на умовах договору, які в силу закону є обов'язковими для виконання, а тому погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такий висновок апеляційного суду є правильним, виходячи з наступного.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 2 і 3 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Виняткові обставини, за наявності яких суд має право зменшити розмір неустойки, судами попередніх інстанцій не встановлені.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог ст.ст.1115,1117 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставини, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру стягуваної неустойки.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 та рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2014, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 та рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2014 року у справі №908/2215/14 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді Л.В.Жукова

І.В.Вовк