ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Справа № 916/648/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.16 та рішення господарського суду Одеської області від 10.05.16у справі№ 916/648/16 господарського суду Одеської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго"простягнення 446 371,98 грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Громніцький Ю.П.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

25.11.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Білгород-Дністровськтеплоенерго" було укладено договір №1674/14-БО-23 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений продавцем на митну територію України, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 11 договору визначено строк його дії - в частині реалізації газу - до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 3 326 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3. договору).

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з січня по березень та з жовтня по грудень 2014 року поставили, а КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" прийняли природний газ на загальну суму 8 204 131,62грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які без зауважень підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками. Підприємство у порушення своїх договірних зобов'язань з оплати за поставлений природний газ, його вартість сплачували з простроченням.

15.10.2014 між сторонами у справі та іншими учасниками правовідносин було укладено договір №818/30 "Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік".

Предметом договору №818/30 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30.

За умовами договору №818/30 сторони дійшли згоди погасити заборгованість комунального підприємства перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу №1674/14-БО-23 у розмірі 1 521 422,18грн.

Відповідно до п.п.2 п.10 договору №818/30 сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Пунктом 15 договору №818/30 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Незважаючи на підписання договору №818/30 та погашення підприємством заборгованості за спожитий природний газ, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулися до суду з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" пені у сумі 172 618,35грн., 3% річних у сумі 27 000,13грн., та інфляційних втрат у сумі 246 753,49грн., згідно наданого розрахунку.

10.05.2016 рішенням господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін 16.06.2016 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Поліщук Л.В., Таран С.В., Туренко В.Б.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи ухвалені у справі постанову та рішення, попередні судові інстанції зазначали про відсутність підстав для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору, як і положень ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки грошові зобов'язання відповідача були виконані у відповідності з договором про організацію взаєморозрахунків №818/30 від 15.10.2014, що виключає можливість нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції виходили з того, що уклавши 15.10.2014 договір про організацію взаєморозрахунків №818/30, сторони цим самим змінили строк виконання грошового зобов'язання за первісним договором купівлі-продажу №1674/14-БО-23.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (п. 1.1 Порядку).

Відповідно до п.4 Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Проаналізувавши положення Порядку та умов, зміст договору про організацію взаєморозрахунків, та норми законодавства, зокрема, ст.ст.610, 614, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, попередні судові інстанції обґрунтовано відхилили вимоги позивача про стягнення з відповідача 172 618,35грн. пені, 27 000,13грн. 3% річних та 246 753,49грн. інфляційних сум, оскільки договором про організацію взаєморозрахунків передбачалося не лише надання державою коштів на погашення вказаної заборгованості, але й змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу.

Так, за змістом підпунктів 2, 3 пункту 10 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, перерахувати кошти наступній стороні.

Договір набув чинності і державою профінансовано погашення заборгованості у сумі 1 521 422,18грн. Договір не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Перерахування відповідачем коштів у терміни, встановлені договором про організацію взаєморозрахунків свідчить про відсутність порушення ним строків виконання грошового зобов'язання, що виключає застосування санкцій, передбачених п.7.2 договору, та наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених у ч.2 ст.625 ЦК України.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 у справі №916/648/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк