ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року Справа № 913/1031/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.O. розглянувши матеріали касаційноїскаргиДержавної екологічної інспекції у Луганській області напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017у справігосподарського суду Луганської області №913/1031/16за позовомДержавної екологічної інспекції у Луганській області додержавного підприємства "Сєвєродонецьке лісомисливське господарство"простягнення 41 586,76грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

20.09.2016 Державна екологічна інспекція у Луганській області звернулася до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з державного підприємства "Сєвєродонецьке лісомисливське господарство" 41 586,76грн. збитків, які виникли унаслідок порушення останніми вимог природоохоронного законодавства.

Державне підприємство "Сєвєродонецьке лісомисливське господарство" вимоги позову відхилили із посиланням на те, що перевірка проведена з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим її висновки не можуть бути доказами у справі. Звертали увагу на існуючу заборону проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність у зоні проведення антитерористичної операції. Зазначали про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові про накладення адміністративного стягнення відомостей щодо визначення і розміру шкоди. Вважали, що усі необхідні елементи складу цивільного правопорушення відсутні.

06.12.2016 рішенням господарського суду Луганської області (суддя Косенко Т.В.), залишеним без змін 25.01.2017 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Малашкевич С.А., Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.) у задоволені позову відмовлено повністю, мотивуючи недоведеністю його вимог.

У касаційній скарзі Державна екологічна інспекція у Луганській області посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Заявник зазначав, що на час складання наказу про початок перевірки та у період проведення перевірки ДП "Сєвєродонецьке лісомисливське господарство" територія проведення антитерористичної операції не була визначена законодавчо.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника та приходить до висновку про скасування рішень обох інстанцій із направленням справи для нового розгляду.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, у період з 26.11.2015 по 11.12.2015 Державна екологічна інспекція у Луганській області провела планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства державним підприємством "Сєвєродонецьке лісомисливське господарство".

11.12.2015 за результатами проведення перевірки було складено акт №98, яким зафіксовано факт самовільної вирубки 13 дерев та 7 пнів дерев у кварталі 95 виділ 19 Борівського лісництва ДП "Сєвєродонецьке лісомисливське господарство", самовільної вирубки 11 дерев у кварталі 95 виділ 20, самовільної вирубки 40 дерев у кварталі 85 виділ 9 невстановленими особами.

10.12.2015 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Луганської області складено протокол №000347 про адміністративне правопорушення стосовно лісничого Борівського лісництва ДП "Сєвєродонецьке лісомисливське гоподарство" Гресько В.М., якого постановою від 10.12.2015 №000347 притягнуто до відповідальності за ст.64 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.105 Лісового кодексу України та накладено штраф у розмірі 136,00грн., який був сплачений лісничим 16.12.2015.

04.05.2016 інспекція направила ДП "Сєвєродонецького лісомисливського господарства" претензію №168/01-03-19 про добровільне відшкодування збитків, завданих державі унаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 41 586,76грн., розрахованих відповідно до "Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що при проведенні планової перевірки позивач порушив приписи ст.3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо тимчасової заборони здійснювати планові та позапланові перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, критерії оцінки ступеня якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені обставини призвели до складання неправомірного акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення. Виходячи з цього, господарські суди дійшли висновку про незаконність встановлення факту порушення відповідачем природоохоронного законодавства, та визнали позовні вимоги безпідставними.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, рішення яких не відповідають вимогам ст.84 ГПК України, за положеннями якої рішення має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню при вирішенні спору. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

За змістом пунктів 1, 3 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Одним із основних завдань Держекоінспекції України є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, серед іншого, дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набрав чинності з 15.10.2014, встановлено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

14.04.2014 указом Президента України №405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до ч.2 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону (ч.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень). Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема, затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень).

30.10.2014 розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у тому числі смт. Сиротине м. Сєвєродонецьк.

05.11.2014 розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р зупинено дію розпорядження №1053-р від 30.10.2014.

Попередні судові інстанції установили, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 №К/800/19383/15 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 про визнання нечинним розпорядження КМУ №1079-р від 05.11.2014, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено для нового розгляду до суду першої інстанції. Відтак суди дійшли висновку, що дія розпорядження КМУ №1053-р від 30.10.2014, яке не скасоване, є зупиненою на підставі розпорядження КМУ №1079-р від 05.11.2014.

02.12.2015 розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік), за яким смт. Сиротине м. Сєвєродонецьк включено до цього переліку.

Визнаючи вимоги позову безпідставними, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання рішення РНБО України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності" Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким проведення АТО на території Донецької та Луганської областей визначено з 07.04.2014, тобто задовго до початку здійснення перевірки.

Проте, при ухваленні судових рішень, попередніми судовими інстанціями, у порушень вимог ст.43 ГПК України не надано належної правової оцінки твердженням позивача про те, що у період проведення перевірки територія проведення антитерористичної операції не була визначена законодавчо, з урахуванням зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.105 Лісового кодексу України за порушення лісового законодавства дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність несуть винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, вина яких встановлена у законному порядку.

Стаття 107 Лісового кодексу України зобов'язує підприємства, установи, організації і громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає наступні елементи: протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між ними, та вини заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції констатував відсутність вини ДП "Сєвєродонецьке лісомисливське господарство", як одного з необхідних елементів складу правопорушення.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого господарського недостатньо обгрунтованими та передчасними, так як ним усупереч положенням статті 43 ГПК України не звернуто уваги та не надано відповідної правової оцінки конкретним обставинам справи, зокрема, факту притягнення до адміністративної відповідальності працівника ДП "Сєвєродонецьке лісомисливське господарство", що підтверджується протоколом про адміністративне стягнення №000347 від 10.12.2015, постановою про накладення адміністративного стягнення №000347 від 10.12.2016. Про вказані обставини Держекоінспекція у Луганській області зазначала у апеляційній скарзі, проте відповідні доводи позивача не було спростовано аргументованими висновками суду апеляційної інстанції.

Зазначені вище прогалини щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правового висновку. Їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду зі стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки попередніх судових інстанцій щодо неправомірності проведення Держекоінспекцією у Луганській області планової перевірки дотримання ДП "Сєвєродонецьке лісомисливське господарство" вимог природоохоронного законодавства не можуть бути покладені в основу судових рішень, оскільки перевірка правомірності таких дій до компетенції господарських судів не віднесено.

Беручи до уваги викладене, повноваження касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Луганській області задоволити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017 та рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2016 у справі №913/1031/16 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяЖ.О. Корнілова