ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/21146/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Васищака І.М.,за участю представників сторін позивача - Шилова К.В.; відповідача - Іржевська О.Ю.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від08.12.2015та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід19.10.2015у справі № 910/21146/15за позовомПриватного підприємства "Бонвояж"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Корса"простягнення 42 267, 44 грн

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Бонвояж" (далі - ПП "Бонвояж") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса" (далі - ТОВ "Корса") про стягнення заборгованості у розмірі 17 143, 42 грн, 3% річних у розмірі 771, 34 грн, пені у розмірі 10 242, 79 грн, збитків у зв'язку з інфляцією у розмірі 6 617, 24 грн, штрафу у розмірі 7 492, 65 грн, що разом складає 42 267, 44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21146/15 за позовом ПП "Бонвояж" до ТОВ "Корса" про стягнення 42 267, 44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Карабань Я.А.) від 19.10.2015 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Корса" на користь ПП "Бонвояж" пеню у розмірі 9 296, 45 грн, штраф у розмірі 7 492, 65 грн, індекс інфляції у розмірі 6 015, 87 грн, 3% річних у розмірі 697, 32 грн. В частині стягнення 17 143, 42 грн заборгованості за спожиту теплову енергію провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.) від 08.12.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2015, ТОВ "Корса" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково, а постанову суду апеляційної інстанції - повністю, прийняти нове рішення, яким позов ПП "Бонвояж" до ТОВ "Корса" задовольнити частково, стягнути з ТОВ "Корса" на користь ПП "Бонвояж" пеню 3 873, 70 грн, штраф 3 413, 95 грн, індекс інфляції - 753, 70 грн, 3% річних 401, 93 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили підписаний сторонами договір, неправильно визначили правову природу спірних правовідносин, не застосували вимоги чинного законодавства, якими передбачено державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання, зокрема державне регулювання тарифів на постачання теплової енергії, у зв'язку з чим прийняли помилкові рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.02.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПП "Бонвояж" (енергопостачальна організація) та ТОВ "Корса" (абонент) 23.09.2013 було укладено договір на постачання теплової енергії №ТЕ/13-14/4, за умовами якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання поставити абонентові теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах в будівлю за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, а абонент зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) та в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається на підставі Ліцензії на виробництво теплової енергії (серія АГ № 596094), Ліцензії на транспортування теплової енергії магістральними та місцевим трубопроводами (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається абонентові в обсягах, визначених додатком №1 до цього договору та температурним графіком у вигляді гарячої води.

Відповідно до п. 3.2.2 договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.2 договору визначено, що оплата за теплову енергію проводиться у безготівковому порядку з поточного рахунку абонента на поточний рахунок енергопостачальної організації на умовах 100% оплати заявлених місячних обсягів, вказаних у додатку №1 до цього договору не пізніше 15 числа місяця, який передує місяцю поставки.

За змістом п. 9.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 20.10.2014 цей договір укладений на опалювальний період 2013-2015 років.

На виконання умов договору, як встановлено господарськими судами, власником мереж за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року були надані послуги на загальну суму 1 171 231, 73 грн, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами у вказаний період та відомостями обліку споживання теплової енергії.

ТОВ "Корса" частково оплатило надані послуги, у результаті чого у нього виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача, станом на дату звернення до суду з позовом, складала 17 143, 42грн.

При цьому, судами попередніх інстанцій також встановлено, що ТОВ "Корса" виконало свої зобов'язання з оплати послуг на суму 17 143, 42 грн з порушенням строків визначених в п. 6.2 договору, тобто після звернення з даним позовом, що підтверджується випискою з банківського рахунку за 26.08.2015.

З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення 17 143, 42 грн на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Предметом позову, окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, у даній справі є також матеріально-правова вимога ПП "Бонвояж" до ТОВ "Корса" про стягнення 3% річних у розмірі 771, 34 грн, пені у розмірі 10 242, 79 грн, збитків у зв'язку з інфляцією у розмірі 6 617, 24 грн, штрафу у розмірі 7 492, 65 грн.

Пунктом 7.6 договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати теплової енергії, встановлених пунктом 6.2 договору, абонент у безспірному порядку зобов'язується сплатити енергопостачальній організації суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення без обмеження строками давності, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити 10% від суми простроченого платежу.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

У п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем при їх розрахунку включено в період прострочення дату оплати відповідачем наданих послуг, тому, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в цій частині, а саме стягнення 9 296, 45 грн пені, 697, 32 грн 3% річних та 6 015, 87 грн втрат від інфляції. Щодо вимоги про стягнення 7 492, 65 грн штрафу, судами визнано її обґрунтованою в заявленому розмірі.

Щодо доводів відповідача про застосування у розрахунку позовних вимог за березень-квітень 2015 року тарифів згідно додаткової угоди №4 від 01.03.2015, якою сторонами погоджено тариф, не встановлений розпорядженням Київської міської державної адміністрації, колегія суддів зазначає, що зазначені обставини, не були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій, оскільки в прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ "Корса" про визнання недійсною згаданої додаткової угоди місцевим господарським судом було відмовлено.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ТОВ "Корса", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі № 910/21146/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар В.С. Васищак І.М.