ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 904/3728/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛЕТІЦІЯ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016у справі№904/3728/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства "ЛЕТІЦІЯ"до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА"провнесення змін до договору оренди,за участю представників сторін:від позивача:не з'явився;від відповідача:Шаповалова К.Г., дов. б/н від 09.12.2016;В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №904/3728/16, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Приватне підприємство "ЛЕТІЦІЯ", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 (головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Бакуліна С.В., Яценко О.В.) зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І., розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.12.2016 №08.03-04/6279 призначено проведення повторного автоматичного розподілу судової справи №904/3728/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.12.2016 вищезазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 10.01.2017 представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "ЛЕТІЦІЯ".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.08.2013 між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладений договір №2/Пр/А-28 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення загальною площею 148,0 кв.м., яке розташоване у Торговому центрі "Наша Правда" за адресою м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", №31Д. Строк дії договору - до 31.08.2016 (п. 6.1 договору).

Відповідно до акта прийому-передачі від 18.09.2013 об'єкт оренди передано орендарю для проведення ремонтно-оздоблювальних робіт та зв'язку з відкриттям об'єкта оренди для відвідувачів між сторонами складений акт прийому-передачі від 25.10.2013, відповідно до якого орендар прийняв від орендодавця вищезазначене нежитлове приміщення.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковими угодами №1 та №3 від 01.09.2014 вносились зміни до умов вищезазначеного договору оренди, зокрема щодо порядку формування розміру орендної плати.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, апеляційна інстанція встановила, що 15.10.2015 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №4 до вищезазначеного договору оренди, якою сторони узгодили, що договір оренди вважається розірваним достроково за ініціативою орендаря з 06.11.2015.

06.11.2015 орендар повернув орендодавцю об'єкт оренди (що підтверджується відповідним актом прийому-передачі).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про внесення змін до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 договору оренди в частині визначення розміру орендної плати за місяць згідно наведених формул та позивач також просив встановити, що зміни до договору оренди вступають в силу з моменту його укладення, а саме з 14.08.2013.

У відповідності до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вже зазначалось вище, договір оренди розірвано на підставі додаткової угоди №4 від 15.10.2015, а відтак зобов'язання по даному договору між його сторонами - припинились.

При цьому, судова колегія зазначає, що чинним законодавством України не передбачено внесення змін до припиненого договору, а отже укладення додаткової угоди до договору, який припинив свою дію між особами, які вже не перебувають у договірних правовідносинам, суперечить загальним засадам чинного законодавства. Апеляційний господарський суд вірно зауважив, що з відповідною позовною заявою позивач мав звертатися до суду в період існування договірних відносин за договором оренди.

З огляду на те, що з вимогою щодо внесення змін до договору оренди позивач звернувся до суду після того, як договір оренди припинив свою дію, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №904/3728/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №904/3728/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛЕТІЦІЯ" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач