ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 904/3669/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Козир Т.П., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2015у справі№ 904/3669/15 Господарського суду Дніпропетровськоїза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл"простягнення 58 414,79 грн.за участю представників сторін:

позивача: Кордупа М.В., дов. від 19.02.2013 № 1/2013

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" про стягнення 11189,19 грн. основного боргу, 4475,60 грн. штрафу та 42750,00 грн. суми відшкодування вартості робіт та пошкодженого майна.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 у справі № 904/3669/15 (суддя Бєлік В.Г.) припинено провадження у справі в частині стягнення шкоди у сумі 58414,79 грн.; в решті позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 у справі № 904/3669/15 виправлені допущені описки в мотивувальній та резолютивній частинах рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 у справі № 904/3669/15 щодо суми шкоди на 42750,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Пархоменко Н.В., суддів Чередка А.Є., Широбокової Л.П.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 у справі № 904/3669/15 скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 15664,79 грн., в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" суму попередньої оплати у розмірі 11189,19 грн., неустойку у сумі 4475, 00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 489,94 грн.; в решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 у справі № 904/3669/15 залишено без змін; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 913,50 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 904/3669/15 в частині прийняття нового рішення про стягнення ТОВ "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл" на користь ТОВ "АІСС Груп" суми попередньої оплати у розмірі 11189,19 грн., неустойки у сумі 4475,00 грн., витрат по сплаті судового збору у сумі 489,94 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 913,50 грн., залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 про припинення провадження у справі № 904/3669/15 в частині стягнення шкоди у розмірі 42750 грн. та відмову у позові в частині стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що виконав умови договору щодо поставки товару, надавши товар у розпорядження позивача у пункті відвантаження, однак позивач відмовився від підписання товаросупровідних документів; факт поставки підтверджується довіреністю на отримання товару № 373 від 20.11.2014, яка була передана позивачем після отримання товару; крім цього факт поставки підтверджено даними податкової звітності, що не було враховано апеляційним господарським судом.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" на касаційну скаргу, в якому позивач просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 904/3669/15 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" (далі - покупець) був укладений договір поставки № 235, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві металопрокат відповідно до заявки, згідно до оплаченого рахунку до пункту відвантаження, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (п. 2.1 договору).

Згідно із п. 2.2 договору найменування товару, його асортимент, кількість, одиниці виміру, порядок та строки оплати товару, строки поставки передбачаються цим договором, і не підлягають яким-небудь змінам без письмового узгодження між сторонами.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна сума договору 1250000,00 грн., крім цього ПДВ 20% - 250000,00 грн., всього 1500000,00 грн. Загальна сума договору може бути змінена в залежності від загальної суми всіх узгоджених сторонами специфікацій.

Як передбачено п. 3.3 договору, умови оплати - попередня оплата в розмірі 100% на підставі наданого постачальником рахунку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Судами першої та апеляційної інстанції визначено, що відповідачем виставлено позивачеві рахунок на оплату № 981/1844 від 18.11.2014 на суму 11189,19 грн., який був ним оплачений згідно платіжних доручень: № 336 від 20.11.2014 на суму 272,27 грн. та № 332 від 19.11.2014 на суму 10916,92 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару відбувається на умовах EXW (Міжнародні правила щодо тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Даний термін означає, що постачальник вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця у місці поставки, визначеному пунктом 4.3 цього договору.

Строк поставки - товар поставляється частинами протягом 2014 року. Якщо виникне потреба, може бути узгоджено графік поставок, що оформлюється додатковими угодами до договору.

Пунктами 5.1, 6.1 договору визначено, що пунктом відвантаження є: 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. № 27. Передача товару здійснюється в пункті відвантаження.

Як передбачено п.п. 4.2, 4.3 договору, датою поставки товару є дата - день підписання документів про прийом-передачу (накладної, товарно-транспортної накладної, акту прийому-передачі). У випадку поставки залізницею датою поставки вважається дата штемпеля станції відправника на залізничній накладній

Апеляційним господарським судом також з'ясовано, що 03.12.2014 представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрегрес" за участю ОСОБА_5 (зазначеного в акті як незацікавлена сторона, що була присутня під час пошкодження воріт) був складений акт, яким зафіксовано, що 27.11.2014 до території Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" під'їхав вантажний автомобіль білого кольору (державний номер НОМЕР_1), одночасно менеджер Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" зателефонував працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" з проханням відкрити ворота для отримання продукції. Під час заїзду на територію Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" автомобілем були пошкоджені ворота, після чого вказаний автомобіль поїхав в невідомому напрямку. За результатами таких маневрів були пошкоджені ворота, щоб відкрити або закрити їх потрібні зусилля декількох осіб, що ускладнює роботу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрегрес", на територію яких через пошкоджені ворота заїжджають декілька машин в день.

19.12.2014 відповідач направив позивачеві претензію (вих. №1-19/12 від 19.12.2014), в якій вимагав повернути підписані документи (видаткову накладну, акт приймання-передачі товару та товарно-транспортну накладну) щодо поставки товару згідно договору № 235 від 03.11.2014, яка відбулась 27.11.2014 (поставка здійснювалась автомобілем державний номер НОМЕР_1).

26.12.2014 позивач направив відповідачу претензію (вих. №57 від 10.12.2014), в якій вимагало відшкодувати шкоду за пошкоджені автомобілем (державний номер НОМЕР_1) ворота, сплатити кошти за виконані роботи з відновлення пошкоджених воріт та здійснити поставку товару або повернути сплачені кошти у сумі 11189,19 грн.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача (з урахуванням поданої заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення шкоди) про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 11189,19 грн. та 4475,60 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач 27.11.2014 поставив позивачеві товар, передбачений умовами договору поставки № 235 від 03.11.2014, що підтверджується податковими накладними № 36 від 19.11.2014 та № 39 від 20.11.2014, а також актом № 679 приймання-передачі від 27.11.2014, видатковою накладною № 679 від 27.11.2014, товарно-транспортною накладною № 679 від 27.11.2014, в яких зазначено, що позивач від підпису даних документів відмовився, обґрунтованої відмови від підпису не надав. Крім цього, спростовуючи доводи позивача про неотримання ним товару, суд першої інстанції зазначив, що доказом отримання товару є також довіреність позивача на отримання товар № 373 від 20.11.2014.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу у повному обсязі відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у позові з тих підстав, що відповідачем не наданий оригінал довіреності № 373 від 20.11.2014, що є підтвердженням поставки товару за договором, а надані відповідачем докази - акт приймання-передачі товару № 679 від 27.11.2014, видаткова накладна № 679 від 27.11.2014 та товарно-транспортна накладна № 679 від 27.11.2014 складені в односторонньому порядку не є належними доказами, які підтверджували б виконання умов договору поставки №235 від 03.11.2014 в частині здійснення поставки товару.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно із статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як визначено ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно із визначенням термінів, викладених у п. 1.1 договору, пунктом відвантаження є місце, куди здійснюється поставка товару відповідно до умов поставки.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 6.1 договору пунктом відвантаження є м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. № 27; передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження; вид транспорту - авто.

Як передбачено п.п. 4.2, 4.3 договору, датою поставки товару є дата - день підписання документів про прийом-передачу (накладної, товарно-транспортної накладної, акту прийому-передачі). У випадку поставки залізницею датою поставки вважається дата штемпеля станції відправника на залізничній накладній

Статтями 692, 693 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно положень ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 10.9 договору у випадку порушення строків поставки товару, останній сплачує штраф покупцю у розмірі 1% від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Врахувавши приписи вищенаведених норм законодавства та умов договору, виходячи з того, що відповідач не надав належні докази поставки товару, а надані акт приймання-передачі товару, видаткова накладна та товарно-транспортна накладна складені в односторонньому порядку, зважаючи на відсутність у відповідача оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої позивачем, та враховуючи здійснення позивачем попередньої оплати товару, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 11189,19 грн. та 4475,60 грн. неустойки за порушення зобов'язання.

Вказаний висновок судів відповідає встановленим фактичним обставинам справи і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи скаржника про те, що ним було надано товар у розпорядження позивача відповідно до передбачених договором умов поставки EXW, у зв'язку із чим виконано обов'язок щодо поставки товару, колегією суддів відхиляється з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та умови договору, згідно із якими на відповідача був покладений обов'язок здійснити доставку товару позивачеві.

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції податкових накладних як належних доказів поставки колегією суддів не береться до уваги, оскільки згідно із ст. 201.4 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця; при цьому відповідно до ст. 87.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, б) дата відвантаження товарів. Враховуючи здійснення позивачем попередньої оплати, податкові накладні, на які посилається скаржник, не є свідченням здійснення поставки товару. Вищенаведені доводи скаржника також були обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції виходячи з того, що податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені апеляційним господарським судом, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 904/3669/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 904/3669/15 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя Л. Іванова

Судді Т. Козир

С. Шевчук