ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 927/1457/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів:Корсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційних скаргЗаступника прокурора міста Києва та Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Національної академії аграрних наук України"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 у справі№ 927/1457/14 Господарського суду Чернігівської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_5за участюПрокуратури Чернігівської областіпростягнення 1 761 150 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- - відповідачаЧміль А.В.- - третьої особине з'явився- - ГПУТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення збитків, завданих порушенням умов договору про спільну діяльність.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2015, рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2014 про відмову у позові у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 637 453, 69 грн. збитків та судові витрати по сплаті судового збору.

В липні 2016 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України звернулось до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у справі № 927/1457/14, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, а також скасувати постанову Вищого господарського суду України від 30.06.2015 у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 (головуючий Яковлєв М.Л., судді: Рудченко С.Г., Коротун О.М.) вказану заяву залишено без задоволення, а судове рішення - без змін.

Не погоджуючись із зазначеною судовою ухвалою, Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у даній справі - задовольнити.

Також до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Заступник прокурора міста Києва, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Касаційні скарги обґрунтовані тим, що судове рішення про перегляд якого подано заяву, ґрунтується на договорі, який визнано недійсним на підставі рішення суду.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 та Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 не надіслали свої відзиви на касаційні скарги, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у даній справі присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 637 453, 69 грн. збитків та судові витрати по сплаті судового збору. Постанова мотивована тим, що відповідач порушив умови договору в частині збирання врожаю.

В обґрунтування заяви про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі № 917/2079/15, яка набрала законної сили, якою визнано недійсним договір про вирощування сільськогосподарських культур із застосуванням інноваційних технологій № 1/4 від 17.04.2013, укладений між сторонами у даній справі.

Підставою для визнання недійсним договору стало те, що державним підприємством (відповідачем) не було дотримано спеціальної процедури укладення договору про спільну діяльність в частині отримання погодження Кабінету Міністрів України на укладення такого договору. Правові підстави для передання в користування фізичній особі державного майна були відсутніми.

На думку заявника, врахування судом факту недійсності договору мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Колегія вважає висновки Київського апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з підстав викладених у ній, достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Статтею 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, серед яких однією з підстав є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

В своїй постанові № 17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Також не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2 - 5 частини другої статті 112 ГПК України має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору.

Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК України, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних по справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, за позивачем по даній справі зберігається право захисту своїх прав та інтересів шляхом відшкодування збитків за наслідками визнання договору недійсним тощо.

Розглядаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції встановив, що обставини, на які посилається заявник, щодо порушень вимог законодавства під час укладання договору йому були відомі, оскільки самим заявником ставилось питання про визнання недійсним договору в ході розгляду справи даної справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Київським апеляційним господарським судом позовні вимоги задоволено фактично на підставі ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, які передбачають стягнення збитків з винного учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

Відповідно до діючого законодавства можливість стягнення з винної сторони збитків на користь особи, права якої порушені, залежить не від умов договору, який був визнаний судом недійсним, а від загальних умов настання цивільно-правової відповідальності, що в даному випадку було встановлено судом апеляційної інстанції.

Посилання заявника на те, що задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача на користь позивача саме заборгованість за недійсним договором, обґрунтовано визнано судом помилковим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав обставини, встановлені у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі № 917/2079/15 такими, що були відомі заявнику на час розгляду справи, а отже не є нововиявленими обставинами для даної справи.

Крім того, це судове рішення не містить фактичних даних, що в установленому порядку спростовує факти, які було покладено в основу рішення суду про перегляд якого було подано заяву.

В пункті 9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (із змінами і доповненнями) прямо зазначено, що відповідно до статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одного доказу над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази. Ці обмеження поширюються і на права касаційної інстанції у перегляді рішення за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладені у заяві обставини не можуть кваліфікуватися як нововиявлені, оскільки не спростовують фактів, які покладені в основу судового рішення про перегляд якого подано заяву, що стало підставою для відмови у її задоволенні.

Стосовно вимоги відповідача скасувати переглянути за нововиявленими обставинами судове рішення касаційної інстанції, в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на те, що процесуальним законодавством такі повноваження не передбачені.

Крім того, колегія вважає за доцільне зазначити, що заява про перегляд судового рішення на зазначених підставах суперечить практиці Європейського суду з прав людини з огляду на наступне.

Так, принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudikata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду справи та винесення нового рішення.

Таким чином, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, скасування рішення суду, що набрало законної сили, в провадженні за нововиявленими обставинами за відсутності факту істотних обставин, з мотивів неправильного застосування судом норма матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 1 Першого протоколу до неї.

Заява відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з підстав заявлених у ній, задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Київським апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка усім обставинам справи, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваної судової ухвали, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційних скаргах не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 у справі № 927/1457/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

О. М. Сибіга