ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/13348/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І., Васищака І.М., Палія В.В.,за участю представників сторін позивача - не з"явився, відповідача - Глобенко Л.В., третьої особи - Венгочук Є.В., прокуратури - не з"явився,розглянувши касаційну скаргу Київської міської радина ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від30.08.2016у справі № 910/13348/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будпромальпсервіс"до третя особа про та за зустрічним позовом до третя особаКиївської міської ради Публічне акціонерне товариство "Київопорядкомплект" визнання права власності Київської міської ради Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромальпсервіс" Публічне акціонерне товариство "Київопорядкомплект"про за участювизнання права власності Прокуратури міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпромальпсервіс" (далі - ТОВ "Будпромальпсервіс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 об"ємом 500 000 тонн та вартістю 50 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 порушено провадження у справі №910/13348/15 за позовом ТОВ "Будпромальпсервіс" до Київської міської ради про визнання права власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 об"ємом 500 000 тонн та вартістю 50 000 000, 00 грн.

До початку розгляду справи по суті Київська міська рада подала зустрічну позовну заяву до ТОВ "Будпромальпсервіс" про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 загальною масою 503 319 тонн (загальний об"єм пісочної суміші 335 546 куб.м.) та вартістю 21 474 944, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ващенко Т.М.) від 02.08.2016 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2016, Київська міська рада подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий суддя, судді Яковлєв М.Л., Хрипун О.О.) клопотання Київської міської ради про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення; апеляційну скаргу Київської міської ради повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду, Київська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми ст.8 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 09.11.2016.

Публічне акціонерне товариство "Київопорядкомплект" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 клопотання Київської міської ради про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України повернуто без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що скаржником до апеляційної скарги не подано доказів про сплату судового збору. Заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що на сьогодні розмір видатків з бюджету обмежений, а сума судового збору, що підлягає сплаті є значною і тому скаржник не в змозі сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у строки, що передбачені ст.93 ГПК України є недоведеним належними доказами через, що не може бути задоволене.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням з бюджету, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

У зв"язку з наведеними обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги без розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником до клопотання про відстрочення сплати судового збору не подано жодних доказів, підтверджуючих неможливість сплати судового збору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та висновком про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги.

Статтею 11113 ГПК України передбачено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи Київської міської ради викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 винесена з правильним застосуванням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі №910/13348/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Палій В.В.