ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 52/162

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Карабаня В.Я.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі№ 52/162 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "ЖЕО-111 Голосіївського району"простягнення 1 567 917,65 грн.за участю представників сторін:

позивача: Андрієвська О.В.,

відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до КП "ЖЕО-111 Голосіївського району" про стягнення з останнього 1 567 917,65 грн боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі №52/162 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 268 843,86 грн. основного боргу, 2 665,43 грн. державного мита та 20,06 грн. витрат на сплату інформаційного-технічного забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 та рішення місцевого господарського суду від 18.05.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення на користь позивача 1 299 073,79 грн., в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві Ради, правонаступником якого є Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" (абонент) було укладено договір № 06368/2-01 від 10.02.2006 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що ПАТ "АК "Київводоканал" зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, а також дотримуватися норм визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.3. вказаного договору, оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Судами було також встановлено, що позивач надав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення по коду 1-1381 (830761,80 грн) та коду -51281 (737155,79 грн) за період з травня 2005 року по квітень 2008.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, згідно з укладеним договором, в останнього утворилась заборгованість в розмірі 1 567 917,65 грн. за період з 01.05.2005 по 30.04.2008, яка на час звернення погашена не була.

Задовольняючи частково позовні вимоги у сумі 268 843,86 грн., місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, мотивував тим, що позивачем безпідставно включено до суми основного боргу заборгованість за надані послуги з постачання води для підігріву стосовно теплового пункту (бойлеру), який не перебуває на балансі відповідача, а саме заборгованість, яка складає 737 155,79 грн. (послуг постачання води, що використовується на підігрів). Крім того, договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати послуги на постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, тобто правовідносини щодо надання обсягу води яка використовується для підігріву умовами укладеного договору не передбачено. Стосовно заборгованості у сумі 566 917,94 грн. по коду 1-1381, яка утворилася до 01.05.2005, суд першої інстанції вказав на те, що вказана сума заявлена позивачем поза позовним періодом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що складовою частиною заявленого до стягнення основного боргу у сумі 1 567 917,65 грн. є вимога про оплату послуг з холодного водопостачання за кодом 1-1381 в сумі 830761,80 грн та послуги з постачання питної води для підігріву за кодом 51281 в сумі 737155,79 грн за період з травня 2005 року по квітень 2008.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що до вартості наданих позивачем послуг було включено вартість питної води, яка пішла на підігрів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг (водопостачання та водовідведення), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які, зокрема, підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Як вже зазначалося вище, згідно пункту 1.1. Договору, ПАТ "АК "Київводоканал" зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, а також дотримуватися норм визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначався Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 65 від 01.07.1994 року (Правила № 65). Надалі з 18.10.2008 вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі, Правила № 190).

Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 3.13. Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

При цьому, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер. Тобто, вартість спожитої води, яка іде на підігрів має оплачуватися балансоутримувачем відповідного теплового пункту.

Як вказував відповідач, позивачем не було доведено, що питна вода, яка постачається для виготовлення гарячої надходить до бойлерів, які знаходяться на балансі ПАТ "Київенерго", яка відповідно, надає відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді. Докази того, що позивач є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду енергії (продукції) і у нього наявні підстави нарахування відповідачу заборгованості за послуги з надання води, що була поставлена для підігріву на теплові пункти ПАТ АК "Київенерго", у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що договором № 06368/2-01 від 10.02.2006, не передбачено надання послуг щодо постачання питної води, що використовується на підігрів гарячої води, тому він не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо постачання води, яка йде на підігрів, в матеріалах справи відсутні.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 737 155,79 грн. оплати послуг постачання води, що використовується на підігрів, за договором №06368/2-01 від 10.02.2006 року, у зв'язку з чим правомірно відмовив в цій частині у задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми боргу , яка складає 566 917,94 грн. по коду 1-1381, оскільки борг утворився до 01.05.2005, тобто сума у розмірі 566 917,94 грн. позивачем заявлена поза позовним періодом, тому є необґрунтованою.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, яка виникла за період з травня 2005 по жовтень 2005.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачувалась заборгованість, яка виникла за вказаний період, тобто відповідачем було вчинено дії, якими було визнано наявність боргу за період з травня 2005 по жовтень 2005, а тому відбулося переривання строку позовної давності , строк не був пропущений при поданні позову.

Судами вірно було встановлено та матеріалами справи підтверджено факт надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем відповідачу по коду 1-1381 протягом указаного періоду за вищевказаним договором на суму 2 559 933,22 грн., а також факт користування відповідачем цими послугами та наявності на момент подачі позовної заяви до суду заборгованості у останнього перед позивачем за надані послуги у сумі 268 843,86 грн. (за холодне водопостачання та водовідведення) з урахуванням часткової оплати, тому вимоги позивача про її стягнення правомірні та обґрунтовані.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли до вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 1-1381 для потреб холодного водопостачання за період з травня 2005 по квітень 2008 у сумі 268 843,86 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 52/162 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді: І. Вовк В. Карабань