Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 5011-58/17758-2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Мамонтова О.М.

розглянув касаційну скаргу Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ (далі - Державна служба),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014

зі справи № 5011-58/17758-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб АМС", м. Київ (далі - Позивач),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб ЛТД", м. Київ (далі - Відповідач - 1), та Державної служби,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Київ (далі - ОСОБА_2),

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг від 27.02.2012 №151754.

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - не з'яв.,

Відповідача - 1 - не з'яв.,

Державної служби - Горбик Ю.А.,

ОСОБА_2 - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2013 (суддя Блажівська О.Є.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. - головуючий, Верховець А.А. і Доманська М.Л.):

- задоволено апеляційну скаргу Позивача;

- згадане рішення місцевого господарського суду скасовано;

- прийнято нове рішення, яким позов задоволено;

- визнано недійсним видане Державною службою Відповідачу - 1 свідоцтво на знак для товарів і послуг від 27.02.2012 № 151754 (далі - Свідоцтво);

- Державну службу зобов'язано внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг щодо припинення дії Свідоцтва;

- з Відповідача - 1 стягнуто на користь Позивача: 573,50 грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви; 286,75 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги; 6 035,20 грн. витрат з оплати судової експертизи;

- з Державної служби стягнуто на користь на користь Позивача: 573,50 грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви; 286,75 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги; 6 035,20 грн. витрат з оплати судової експертизи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Державна служба просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанцій з даної справи, а рішення місцевого господарського суду від 08.04.2013 залишити в силі. Скаргу з посиланням на статті 109, 424 Цивільного кодексу України, статті 34, 42, 43, 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

На ім'я фізичної особи ОСОБА_2 Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України було здійснено державну реєстрацію таких знаків для товарів і послуг (далі - ЗТП):

- відповідно до свідоцтва від 10.06.2008 № НОМЕР_1 - комбіноване позначення, що складається із зображувального позначення (літак на фоні земної кулі) та словесного позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (дата подання заявки - 12.03.2007);

- відповідно до свідоцтва від 10.07.2008 № НОМЕР_2 - комбіноване позначення, що складається із зображувального позначення (літак на фоні земної кулі) та словесного позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (дата подання заявки - 13.03.2007 ) (далі - відповідно Свідоцтва №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2).

Ці ЗТП зареєстровано для товарів та послуг 35, 39, 43 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг (МКТП).

15.01.2010 ОСОБА_2 як ліцензіаром і Позивачем як ліцензіатом укладено ліцензійний договір про надання дозволу на використання ЗТП (далі - Договір).

Згідно з Договором:

- ліцензіар надає ліцензіату за винагороду на термін дії цього договору виключну ліцензію на використання торговельної марки щодо усіх послуг, зазначених у Свідоцтвах №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2 за класами МКТП, при цьому ліцензіату надається право на: використання торговельної марки на території України; видачу невиключних ліцензії (субліцензії) на використання торговельної марки на території України третім особам (пункти 1.1, 1.2);

- якщо треті особи порушать права, які надані за цим договором ліцензіату, то ліцензіат і ліцензіар спільно пред'являть позов. Витрати і/або надходження, які понесені і/або отримані в результаті судового рішення чи погодження між позивачем і відповідачем, будуть розподілені між ліцензіатом і ліцензіаром за угодою сторін (пункт 10.3);

- всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути вчинені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це особами (пункт 14.1).

Згідно з листом-згодою від 15.02.2011 ОСОБА_2 надає згоду на здійснення Позивачем всіх передбачених законодавством заходів для поновлення прав власника ЗТП відповідно до Свідоцтв №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2.

Як зазначає Позивач, 03.12.2012 Відповідач - 1 повідомив його (Позивача) про отримання Відповідачем - 1 Свідоцтва. Відповідний знак є комбінованим позначенням, що складається із зображувального позначення - перехрещені пропелер та крила на фоні земної кулі та словесного позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Позивач вважає, що знак за Свідоцтвом є схожим до ступеню змішування із ЗТП за Свідоцтвами №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2, зареєстрованими за тотожними класами МКТП (35, 39), і така схожість може призвести до введення в оману щодо особи, яка надає послуги.

Позовна заява подана ліцензіатом одноособово - всупереч пункту 10.3 Договору.

Наданий Позивачем лист-згода від 15.02.2011 не підпадає під ознаки одностороннього правочину, і зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Цей лист фактично змінює умови Договору, які повинні бути оформлені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це особами.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Згідно з висновком призначеної цим судом судової експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮ України, ЗТП, зареєстрований Державною службою згідно із Свідоцтвом, є схожим із ЗТП, зареєстрованими Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України на ім'я ОСОБА_2 згідно із Свідоцтвами №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2 настільки, що їх можна сплутати та ввести в оману щодо особи, яка надає послуги або виробляє товари з використанням цього ЗТП.

Водночас позиція місцевого господарського суду, заснована на положеннях пункту 10.3 Договору, спрямована на обмеження встановленого статтею 1 ГПК України права особи на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного Свідоцтва.

Суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені ним обставини справи та відповідно до приписів статей 154, 155, 157 Господарського кодексу України, статей 418, 420, 492, 494, 499 Цивільного кодексу України, статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" дійшов заснованого на законі висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Вищий господарський суд України погоджується з апеляційним господарським судом у тому, що положення пункту 10.3 Договору не перешкоджало реалізації Позивачем свого права на подання позову, в тому числі й не спільно з ОСОБА_2, тим більше, що останній, як вбачається із з'ясованих судами обставин справи, проти цього жодним чином й не заперечував.

Незгода скаржника з висновком судової експертизи у справі стосується питань оцінки доказів у ній (оскільки висновок судового експерта є доказом у справі), а вирішення відповідних питань перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, тому що згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України ця інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас Вищий господарський суд України не може погодитися із здійсненим апеляційним господарським судом розподілом судових витрат зі справи.

Як зазначено в абзаці другому пункту 69 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", за змістом статті 49 ГПК України у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково господарський суд не має права покладати судовий збір та інші судові витрати на Державну службу інтелектуальної власності України, якщо останню було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено нею згідно з чинним законодавством.

Тому у відповідній частині касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова в тій же частині - зміні з покладенням згідно із статтею 49 ГПК України судових витрат у судах першої і апеляційної інстанцій на Відповідача - 1 , а в суді касаційної інстанції - в рівних частинах на Відповідача - 1 і Державну службу, оскільки касаційна скарга останньої задовольняється лише частково, а не повністю.

Керуючись статтями 49, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби інтелектуальної власності України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 зі справи № 5011-58/17758-2012 змінити, замінивши в її резолютивній частині абзаци сьомий - тринадцятий новими абзацами такого змісту:

"1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви,

573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги,

12 070 (дванадцять тисяч сімдесят) грн. 40 коп. витрат з оплати судової експертизи".

У зв'язку з цим абзаци чотирнадцятий - шістнадцятий вважати відповідно абзацами десятим - дванадцятим.

У решті зазначену постанову залишити без змін.

3. Здійснити поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 зі справи № 5011-58/17758-2012 у частині стягнення з Державної служби інтелектуальної власності України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб АМС" сум витрат з оплати судового збору 573,50 грн. та 286,75грн. і з оплати судової експертизи 6 035,20 грн. - у разі подання названою Державною службою суду відповідних заяви та довідки.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб АМС" на користь Державної служби інтелектуальної власності України 426 (чотириста двадцять шість) грн. 30 коп. витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Вовк

Суддя О. Мамонтова