Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 14/5026/2391/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача), Катеринчук Л.Й., Міщенка П.К.,за участю представників:

ТОВ "Нікопольська зернова компанія" - Панкєєва Я.В. (дов. від 02.01.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скаргиАрбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" на ухвалу та постановугосподарського суду Черкаської області від 13.05.2014 Київського апеляційного господарського суду 01.07.2014у справі№ 14/5026/2391/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза заявою Відкритого акціонерного товариства "Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів" провизнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.05.2014 (суддя Хабазня Ю.А.) у задоволенні клопотання ліквідатора про затвердження звіту про проведення ліквідаційної процедури від 01.04.2014 №142/7 та ліквідаційного балансу відмовлено.

Звільнено арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича від виконання обов'язків ліквідатора банкрута.

Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пшеничного Сергія Миколайовича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (колгеія суддів у складі: Шипко В.В. - головуючий, Копитова О.С., Остапенко О.М.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.05.2014 залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулися:

- арбітражний керуючий Зибін А. О., який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 01.07.2014 та ухвалу суду першої інстанції від 13.05.2014 про припинення повноважень арбітражного керуючого Зибіна А.О. як ліквідатора ВАТ "Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів" та призначення іншого ліквідатора, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції;

- Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Нікопольська зернова компанія", яке просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13.05.2014 про відмову у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ВАТ "Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів", припинення повноважень арбітражного керуючого Зибіна А.О. як ліквідатора ВАТ та призначення нового ліквідатора, постанову суду апеляційної інстанції від 01.07.2014, прийняти нове рішення яким затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ВАТ "Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів.

Касаційні скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій порушено (неправильно застосовані) норми матеріального права, а саме перехідні положення до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013), ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також порушення норм процесуального права - ст.ст. 82, 82-1 ГПК України.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.11.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів" в порядку, визначеному ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Черкаської області від 24.11.2011 ВАТ "Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.09.2013 установлено строк завершення ліквідаційної процедури боржника та строк повноважень ліквідатора банкрута до 24.02.2014. Зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії щодо завершення ліквідаційної процедури, по закінченню якої подати повній звіт ьа ліквідаційний баланс банкрута.

03.04.2014 ліквідатором ВАТ "Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів" арбітражним керуючим Зибіним А.О. подано на затвердження суду звіт про проведення ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута від 01.04.2014.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у їх затвердженні виходив з того, що ліквідатором протягом тривалого часу не вжито всіх заходів, віднесених до повноважень ліквідатора у ліквідаційній процедурі, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судом було надано оцінку діям (бездіяльності) ліквідатора Зибіна А. О. та встановлено, що ліквідатором не виконано вимоги ухвали суду від 05.09.2013, згідно з якою ліквідатору банкрута вказано на допущені ним недоліки і порушення; ліквідатором не досліджувався взагалі рух коштів на рахунках боржника, яких за даними органу податкової служби у боржника було дев'ятнадцять; ліквідатором банкрута не отримано витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; ліквідатором банкрута збори кредиторів не скликались, комітет кредиторів не утворювався, ліквідатор банкрута не надавав будь-якої інформації кредиторам, в тому числі і звіт та інше.

При цьому, судом з власної ініціативи призначеного новим ліквідатором боржника арбітражного керуючого Пшеничного С.М., яким подано заяву зі згодою на його призначення та свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Апеляційний господарський суд, погодившись з висновком суду першої інстанції, вказав, що у зв'язку із закінченням строку ліквідаційної процедури, який було продовжено ухвалою суду від 05.09.2013, повноваження Зибіна А.О. як ліквідатора банкрута є припиненими з 24.02.2014. Крім того, погодився із призначенням нового ліквідатора за ініціативою суду першої інстанції, зазначивши, що присутні у засіданні кредитори повністю погодилися зі звітом ліквідатора, а інші - не проявляють інтересу до розгляду питання та самоусунулися від контролю за діяльністю ліквідатора.

Однак, колегія суддів в повній мірі не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 1-1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"/ в редакції чинній з 19.01.2013/ положення цього Закону, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки ВАТ "Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів" визнано банкрутом постановою господарського суду Черкаської області від 24.11.2011, то у даній справі в процедурі ліквідації застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 і лише продаж майна в ліквідаційній процедурі здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній після 19.01.2013.

Однак, суди попередніх інстанцій вищенаведеного не врахували, при винесенні оскаржуваних судових рішень застосували Закон в редакції після 19.01.2013.

Частиною 2 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закону) передбачено, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Відповідно вимог до ст. 32 Закону господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Згідно з вимогами частини 12 ст. 30 Закону ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури. Відповідно до приписів цього Закону підставою для припинення повноважень ліквідатора повинно бути доведення факту невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків, визначених законом.

Відповідно до ч.9 ст.3-1 Закону підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків є невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом.

Отже, усунення арбітражного керуючого це право суду, яким він може скористатися за двох умов: доведення порушення арбітражним керуючим балансу інтересів боржника та кредиторів, внаслідок невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків.

Згідно із п.6 ст.3-1 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Права та обов"язки ліквідатора боржника визначені ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 8 ст. 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про введення процедури санації, ліквідації боржника, внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника, а також право пропонувати суду кандидатуру арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) шляхом звернення до суду з відповідною пропозицією. Втім, право призначати арбітражного керуючого (ліквідатора) належить суду, який порушив провадження у справі про банкрутство.

Вирішення питання про обрання та призначення кандидатури ліквідатора є компетенцією господарського суду. При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 43 ГПК України, повинен належним чином обґрунтувати підстави усунення від обов'язків ліквідатора та призначення нового ліквідатора.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про те, що у поданому звіті ліквідатора не вказано і не надано доказів установлення обставин та вчинення дій, на необхідність яких зазначено в ухвалі суду від 05.09.2013 передчасними, без належного дослідження обставини справи та вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Так, суди попередніх інстанцій не врахували думки кредиторів щодо поданого звіту та дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі банкрута. Як вбачається з протоколу судового засідання від 29.04.2014, в якому розглянувши звіт ліквідатора, суд оголосив перерву, присутні представники ДПІ у Черкаському районі та УВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області не заперечували проти звіту ліквідатора та його затвердження. Скарг на дії ліквідатора від кредиторів боржника матеріали справи не містять. Від ТОВ "Нікопольська зернова компанія" надійшло письмове схвалення звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута (а.с. 7 т. 11).

Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що питання щодо звільнення арбітражного керуючого Зибіна А.О. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута в судовому засіданні не розглядалось, думка присутніх кредиторів з цього питання з'ясована не була.

Колегія суддів вважає, що такі дії судів попередніх інстанцій позбавили кредиторів можливості скористатися своїм правом в порядку ст. 16 Закону запропонувати кандидатуру ліквідатора банкрута.

Колегія судді вважає помилковими посилання судів попередніх інстанцій на закінчення строку ліквідаційної процедури як на додаткову підставі припинення повноважень Зибіна А.О. як ліквідатора боржника, оскільки відповідно до положень Закону повноваження ліквідатора не припиняються автоматично зі сплавом строку на який його було призначено. Ліквідатор припиняє виконувати свої повноваження лише з моменту винесення відповідної ухвали суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

На підставі вищевказаного та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції і його повноваження, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.05.2014 по справі №14/5026/2391/2011 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області на стадію ліквідаційної процедури.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Міщенко П.К.