ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 910/7572/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П. розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 рокуу справі№ 910/7572/16Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Крок"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк"простягнення грошових коштів

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Співак Н.М. - відповідача:Косач Г.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 (суддя Цюкало Ю.В.) позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт настання страхових випадків за спірними договорами добровільного страхування та відсутність підстав для відмови у виплаті вказаного страхового відшкодування, з огляду на що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, зазначені відповідачем у листі № 2177-кв від 30.12.2015, є необґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 р. (судді: Калатай Н.Ф., Чорногуз М.Г., Агрикової О.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 залишено без зміни.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантії" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заявник доводить, що суди не врахували тих обставин, що страхувальник не надав доказів перебування транспортних засобів у його власності на момент звернення до Страховика із заявою про настання страхового випадку, тобто не доведено наявність майнового інтересу щодо застрахованого майна (підтвердження, що транспортні засоби належать саме Страхувальнику на певній підставі і, відповідно, саме він має право на отримання компенсації).

Заявник вважає, що за змістом норм п. 2 ст. 989 ЦК України, пунктом 2 ст. 21 Закону України «Про страхування», умов п. 15.3.2 Договору-1 та Договору-2, передбачений обов'язок Страхувальника при укладанні договору страхування надати інформацію Страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику. В контексті наведених положень страхувальник не повідомив про обставини переходу застрахованого майна у володіння третіх осіб, що мало місце внаслідок захоплення підприємства. Заявник доводить, що заява Страхувальника щодо незаконного заволодіння транспортними засобами надійшла до Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 17.08.2015р., а не як стверджує страхувальник 27.07.2015 р., тобто мав місце факт несвоєчасного звернення Позивача до правоохоронних органів, що є підставою для відмови Страховика у здійсненні страхового відшкодування

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Крок" у відзиві доводи скарги заперечує.

Ухвалою від 16.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2017.

Розпорядженням від 09.02.2017 у зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному проведено автоматичну заміну складу колегії суддів. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів призначено склад колегії: Яценко О.В., Бакуліна С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою від 09.02.2017 перегляд судового рішення за касаційною скаргою відкладено на 09.03.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.07.2014 відповідач як Страховик та позивач як Страхувальник уклали Договір добровільного страхування наземного транспорту № 000774/01/14-ДП (далі Договір-1) та договір добровільного страхування наземного транспорту № 000775/01/14-ДП (далі Договір 2), предметом яких є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО) цих транспортних засобів, зазначених в Додатках 2 до вказаних договорів.

Відповідно до пп. 7.2. п. 7 Договору 1 та Договору 2, до страхових ризиків за вказаними договорами, серед іншого, віднесено й незаконне заволодіння ТЗ та ДО, а також пошкодження чи знищення ТЗ та ДО внаслідок ДТП при незаконному заволодінні (франшиза - 5%).

В п.п. 8.1. п. 8 Договору 1 та Договору 2 сторонами погоджено, що загальна страхова сума становить 420 000 грн. по кожному з договорів.

В пунктах 10 Договору 1 та Договору 2 сторони погодили строк дії договорів:

- строк дії Договору 1 - з 00 годин 00 хвилин 02.08.2014 по 24 години 00 хвилин 01.08.2015;

- строк дії Договору 2 - з 00 годин 00 хвилин 24.08.2014 по 24 години 00 хвилин 23.08.2015.

Згідно з пп. 13.5. п. 13 Договору 1 та Договору 2, у разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов'язаний надати страховикові всю необхідну інформацію і документацію по встановленню причин і наслідків страхового випадку, а також вжити всіх можливих заходів щодо з'ясування вказаних обставин та застосування регресних прав до третьої сторони (при наявності підстав або передумови до цього).

В пп. 14.1. п. 14 Договору 1 та Договору 2 сторони погодили, що залежно від характеру страхового випадку і обставин, за яких він мав місце, настання страхового випадку має бути підтверджено при незаконному заволодінні ТЗ: довідкою слідчих органів про порушення кримінальної справи, довідкою слідчих органів про призупинення кримінальної справи, свідоцтво про реєстрацію ТЗ.

Відповідно до пп. 15.3.6. п. 15. Договору 1 та Договору 2 страхувальник зобов'язаний негайно заявити про подію (але не пізніше шести годин з моменту настання події), що може бути визнана страховим випадком, у відповідні державні органи (ДАІ, інші правоохоронні органи тощо).

Згідно з пп. 15.3.7. п. 15 Договору 1 та Договору 2 страхувальник зобов'язаний після настання страхового випадку або отримання повідомлення про подію, що може бути визнана такою, негайно, але в будь-якому разі не пізніше трьох діб (за винятком вихідних та святкових днів), в письмовій формі повідомити про це страховика. В разі виникнення страхового випадку за межами України, страхувальник зобов'язаний в будь-якій доступній йому формі (телефон, факс) повідомити про це страховика протягом трьох діб з моменту повернення на територію України, і не пізніше семи діб з моменту повернення підтвердити це повідомлення письмово. Якщо страхувальник з поважних причин не мав змоги виконати зазначені вимоги, він повинен підтвердити це документально.

За фактами незаконного заволодіння ТЗ, за яким порушено кримінальну справу, страхове відшкодування у розмірі 30% виплачується після порушення кримінальної справи. Остаточна сума за фактами незаконного заволодіння виплачується по закінченні строку попереднього розслідування органами МВС (припинення чи призупинення провадження за цією справою), але не раніше двох місяців з дня порушення кримінальної справи. У разі незаконного заволодіння застрахованим ТЗ перед отриманням страхового відшкодування (його першої частини) страхувальник зобов'язаний передати страховику технічний паспорт і повний комплект ключів від цього ТЗ. Неможливість виконання цієї умови має бути письмово пояснена страхувальником в заяві на виплату страхового відшкодування. Безпосередньо перед отриманням остаточного страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний здійснити документальну передачу права власності на втрачений об'єкт (об'єкти) страховикові. При цьому страховик може відмовитись від прийняття вказаних прав власності на об'єкт страхування (пп. 16.8 п. 16 Договорів).

Позивач посилався на ті обставини, що 27.07.2015 ним було виявлено, що невідомі особи незаконно заволоділи транспортними засобами, майнові інтереси щодо володіння, користування і розпорядженням якими є предметом страхування за Договором 1 та Договором 2.

З огляду на вказані обставини, 27.07.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку № 15/07/29-1 і заявами (реєстраційні номери №1827-1836) та до Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області із заявою про кримінальне правопорушення, в якій повідомив про незаконне заволодіння транспортними засобами, майнові інтереси щодо володіння, користування і розпорядженням якими є предметом страхування за Договором 1 та Договором 2, які знаходились за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, 35.

Про факт звернення до Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з відповідною заявою саме 27.07.2015 свідчить наявна в матеріалах справи копія талону повідомлення № 295.

Відповідні відомості щодо незаконного заволодіння транспортними засобами: Daewoo Lanos, легковий седан - В (6 шт.) та ЗАЗ - Daewoo Lanos, хетчбек - В (5 шт.) внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12015040030000739) лише 17.08.2015, що зумовлено неправомірними діями посадових осіб Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей до ЄДРДР у зв'язку з незаконним заволодінням транспортними засобами, в зв'язку з чим позивач звертався до прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська та прокурора Дніпропетровської області з відповідними скаргами.

Згідно з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2015 у справі № 200/20359/15-к 08.09.2015 року кримінальне провадження № 12015040030000739 приєднано до кримінального провадження № 120140406800021219.

На запит суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області листом № 5/св.-1079 від 08.06.2016 повідомило, що за період розслідування кримінального провадження № 120140406800021219 оголошено у розшук 17 автомобілів, які належать позивачу та ТОВ "Потенціал", 3 з яких повернуто власникам; з 18.02.2016 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Генеральною прокуратурою України.

З отриманого на запит суду першої інстанції листа Генеральної прокуратури № 17/1/4-1064вих-16 від 06.09.2016 (вказаний лист надійшов після оголошення судом першої інстанції рішення у цій справі - примітка суду) слідує, що кримінальне провадження № 120140406800021219 на теперішній час перебуває у провадженні слідчих Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, в рамках зазначеного провадження позивачу станом на 01.04.2016 повернуто 2 транспортні засоби: ЗАЗ Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ЗАЗ Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

З огляду на повернення 2-ох транспортних засобів позивач звернувся до відповідача з заявою № 112 від 20.04.2016, в якій відізвав заяви про настання страхового випадку щодо вказаних автомобілів (копію вказаної заяви надано відповідачем, що свідчить про її отримання останнім - примітка суду) .

Касаційна інстанція визнає правомірними висновки господарських судів про наявність підстав для задоволення вимог позову з наступних мотивів.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування" (далі Закон).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Частина 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону встановлює, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Зі змісту наведених норм, слід дійти висновку, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування. Слід також враховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Як на причину для відмови у визнанні спірного випадку страховим та виплаті спірного страхового відшкодування відповідач в листі № 2177-кв від 30.12.2015 послався на те, що позивачем не надано всю необхідну інформацію і документацію по встановленню причин і наслідків страхового випадку, з огляду на що відповідач не має можливості здійснити правову кваліфікацію заявленої події, а саме підтвердження факту незаконного заволодіння ТЗ та, відповідно, визнати подію страховою.

Колегія суддів визнає, що оцінивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції обгрунтовано визнав такі твердження страховика неправомірними з тих підстав, що факт настання страхової події, а саме незаконне заволодіння ТЗ, підтверджено доказами, визначеними в пп. 14.1. п. 14 Договору 1 та Договору 2 (довідка слідчих органів про порушення кримінальної справи), в той час як відсутність свідоцтв про реєстрацію ТЗ, так саме, як і несвоєчасне повідомлення про страхові випадки, зумовлено поважними причинами, а саме, незаконним обмеженням учасника позивача у праві управління товариством, що підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 у справі № 904/1252/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Січ" про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо незаконного заволодіння підприємством позивача, посилання відповідача на неправомірне неповідомлення його позивачем - протягом двох робочих днів з дня їх настання - про обставини незаконного заволодіння підприємством, які відповідач вважає зміною страхового ризику, що відповідно до п.п. 15.3.2 та 17.1.8 є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, колегією суддів апеляційної інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги, оскільки встановлено, що в період з 14.08.2014 до 27.07.2015 керівником підприємства фактично був ОСОБА_6, який був призначений незаконно, що в подальшому встановлено судовим рішенням у справі № 904/1252/15.

Частиною 2 ст. 8 Закону встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Предметом Договору страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням спірними ТЗ, а страховим випадком є спірна крадіжка.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи наведені висновки суди правомірно і обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 638 400 грн.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги зокрема про істотну зміну ризику внаслідок обставин корпоративного конфлікту у позивача не можуть враховуватися в якості обставин, що звільняють страховика від відповідальності, оскільки відсутні підстави для висновку, що такий корпоративний конфлікт сприяв настанню страхового випадку; доводи щодо неналежного повідомлення правоохоронного органу зводяться до вимог встановити інші обставини та надати іншу оцінку доказам, зокрема суд оцінив обставини повідомлення правоохоронних органів про обставини крадіжки та надав оцінку талону-повідомлення, враховуючи обставини бездіяльності правоохоронного органу, переоцінка цих доказів та вимога встановлення інших обставин не може здійснюватися касаційною інстанцією; інші доводи щодо ненадання страхувальником необхідної інформації не спростовують обставин настання страхового випадку, не впливають на правильність правових висновків про наявність підстав для відповідальності страховика, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування судами норм права, тому оскаржувані постанова апеляційного господарського суду та рішення підлягають залишенню без зміни, а в задоволенні скарги суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі № 910/7572/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року у справі № 910/7572/16.

Головуючий суддя О.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська