Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року Справа № 916/13/1662 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивачане з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідачаДюжев І.О. дов від 6.01.2015р. № 85розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс"та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2014р.у справі№ 916/13/1662 Господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс"доПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провизнання недійсними з моменту укладення кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. та іпотечного договору № 152 від 01.04.2010р.

ВСТАНОВИВ:

14.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсними з моменту укладення кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. та іпотечного договору № 152 від 01.04.2010р., укладених між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилався на те, що кредитний договір № 196 від 31.03.2010р. суперечить положенням статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс", вимогам Закону України "Про господарські товариства", та ставить позичальника у невигідне становище в питаннях порядку та умов, строків виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань. В частині визнання недійсним іпотечного договору від 01.04.2010р., позивач наголошував на тому, що при укладенні вказаного договору сторонами не було дотримано умови передачі нерухомого майна в іпотеку, визначені статтею 6 Закону України "Про іпотеку", та зазначав про відсутність опису предмета іпотеки у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2013р. у справі № 916/13/1662 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2014р. у справі № 916/13/1662 (суддя Гулевець О.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір від 01.04.2010р., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В. за реєстровим № 152, укладений між Відкритим акціонерними товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс". В частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору № 196 від 31.03.2010р., укладеного між Відкритим акціонерними товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд з огляду на вимоги статей 203, 215 Цивільного кодексу України визнав відсутніми підстави для визнання кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. недійсним, оскільки вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства, а директор ТОВ Спільне підприємство "Аквавінтекс" діяв в межах повноважень, визначених Законом України "Про господарські товариства" та статутом Товариства. В частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції, погоджуючись з доводами позивача стосовно порушення вимог статті 6 Закону України "Про іпотеку" при укладенні іпотечного договору № 152 від 01.04.2010р., посилався на ті обставини, що на момент укладення вказаного договору та в подальшому, право власності або право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться предмет іпотеки, ТОВ Спільне підприємство "Аквавінтекс" у відповідності до закону оформлене не було, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014р. у справі № 916/13/1662 (колегія суддів: головуючий суддя Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014р. частково скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" відмовлено повністю.

Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання іпотечного договору № 152 від 01.04.2010р. недійсним обґрунтована приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України як загальних норм чинного законодавства, які містять підстави для визнання угод недійсними, а також приписами статей 6, 18 Закону України "Про іпотеку" як спеціальних норм, які передбачають умови передачі нерухомого майна в іпотеку та укладення іпотечного договору, юридичний аналіз яких в сукупності зі встановленими обставинами справи свідчать про відсутність підстав для визнання оспорюваного іпотечного договору недійсним.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014р.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 6, 18 Закону України "Про іпотеку". При цьому скаржник наголошує на тому, що апеляційний суд не взяв до уваги ті обставини, що кредитний договір №196 від 31.03.2010р. укладений з боку ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" директором, якій діяв з перевищенням повноважень, покладених на нього положеннями статуту Товариства, оскільки підписання вказаного договору відбувалось без погодження Загальними зборами учасників Товариства, а отже - всупереч вимогам Закону України "Про господарські товариства". Стосовно позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору № 152 від 01.04.2010р., скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що права на земельну ділянку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, на якій розташований предмет іпотеки, не належали ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс", оскільки оформлені належним чином не були. Також наголошує на тому, що вказаний договір не містить опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, що, на думку скаржника, свідчить про недотримання при укладенні оспорюваного договору іпотеки вимог чинного законодавства та, відповідно, тягне за собою недійсність такого договору.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити без змін оскаржувану постанову апеляційної інстанції з мотивів, у ній викладених.

Від позивача надійшла телеграма, у якій представник ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання внаслідок складних погодних умов. Згадане клопотання залишене без задоволення, як необґрунтоване.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в оскаржуваній постанові та застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (позичальник) укладено кредитний договір № 196, у відповідності до умов якого кредитодавець надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах договору та додаткових угод, що складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до пунктів 1.1.1., 1.1.2. кредитного договору кредит надається у сумі 11 320 673,28 грн. Термін остаточного повернення кредиту 01.08.2016р.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику на рефінансування заборгованості по кредитному договору № 03/08 від 31.07.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний

Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс".

Пунктом 1.3. кредитного договору сторони погодили, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає іпотека, зокрема, комплекс будівель та споруд, загальною площею 10 706,7 кв.м., розташованих за адресою Одеська область, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, що виступає забезпеченням по кредитному договору № 03/08 від 31.07.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 1727.

В подальшому додатковою угодою від 06.04.2010р. до кредитного договору №196 від 31.03.2010р. та договором № 2 від 31.03.2011р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. сторонами було внесено зміни до вказаного договору, зокрема, щодо суми кредиту, строку повернення кредиту, процентної ставки за користування кредитом, графіку повернення кредиту у сумі та порядку надання і повернення кредиту, та сплати процентів.

Так, відповідно до внесених змін кредит надається у сумі 11 179 164,86 грн., а термін остаточного повернення - 30.12.2017.

Судами встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 196 від 31.03.2010р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір від 01.04.2010р., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 152, відповідно до умов якого іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку цілісний майновий комплекс, загальною площею 10706,7 кв.м., що заходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, що розташований на земельній ділянці площею 2,9612 га, кадастровий номер 5123755300:02:004:0506, цільове призначення якої: для підприємства іншої промисловості (код цільового призначення - 1.10.5), яка знаходиться у фактичному користуванні ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс", що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області від 24.03.2010р. № 365/562.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки предмет іпотеки знаходиться у власності іпотекодавця, що підтверджується свідоцтвом про право власності (бланк ЯЯЯ №932451), виданого Виконкомом Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 16.12.2005р. на підставі рішення Виконкому Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 25.11.2005р. за № 500, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9317165, виданим Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 16.12.2005р.

В подальшому, у зв'язку з укладенням 31.03.2011р. між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" договору № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 196 від 31.03.2010р., сторонами 31.03.2011р. було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 01.04.2010р., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 2271.

Предмет спору у даній справі складають вимоги про визнання недійсними згаданих кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. та іпотечного договору від 01.04.2010р., укладених між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс".

Так в обґрунтування своєї позиції в частині визнання недійсним кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. позивач посилається на те, що вказаний договір суперечить положенням статуту ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та вимогам Закону України "Про господарські товариства", оскільки оспорюваний кредитний договір укладений директором ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс", якій діяв з власної ініціативи та без погодження Загальними зборами учасників Товариства, тобто, з перевищенням повноважень, покладених на нього положеннями статуту Товариства. Крім того позивач наголошує на тому, що оспорюваний кредитний договір ставить позичальника - ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" у невигідне становище в питаннях порядку та умов, строків виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частин 2, 4 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Пунктом статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 207 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно приписів частин 1, 3 статі 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" склались кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами також встановлено, що сторони, укладаючи кредитний договір № 196 від 31.03.2010р., погодили всі передбачені для даного виду договору істотні умови, зокрема, суму кредиту, строки повернення кредитних коштів, розміри процентів та порядок їх сплати, строк дії договору.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, обставини, на які посилається ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" у позовній заяві як на підстави для визнання кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. недійсним, позивачем належними доказами не доведені. При цьому відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про факти зловживання посадовим становищем особою, що підписала оспорюваний кредитний договір, або про те, що вказана особа діяла не від імені Товариства, чи про неправомірне проставлення печатки підприємства на вказаному кредитному договорі (шахрайство), суду надано не було, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв до суду не надано.

З огляду на викладені обставини суди дійшли висновку, що підстави для визнання кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. недійсним в розумінні статей 203, 215 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства, а директор ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" діяв в межах повноважень, визначених Законом України "Про господарські товариства" та статутом Товариства.

До того ж суди обґрунтовано зазначили, що ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" виконало свої зобов'язання за оспорюваним кредитним договором, надавши ТОВ Спільне підприємство "Аквавінтекс" кредитні кошти, а останній, в свою чергу, користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, що свідчить про схвалення сторонами вказаного договору.

Отже судами першої та апеляційної інстанцій правомірно з'ясовано, що позивач, звертаючись з позовом, не довів суду наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, у зв'язку з чим правові підстави для визнання недійсним кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. відсутні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору від 01.04.2010р, позивач посилався на невідповідність згаданого договору вимогам статті 6 та статті 18 Закону України "Про іпотеку", оскільки при його укладенні

сторонами не було дотримано умови передачі нерухомого майна в іпотеку, а в самому договорі відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації.

Згадані доводи позивача правомірно були відхилені судами першої та апеляційної інстанції, які посилаючись на вимоги пункту 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено необхідні істотні умови для даного виду договору, та дослідивши іпотечний договір від 01.04.2010р., встановили, що вказаний договір містить опис предмету іпотеки, достатній для його ідентифікації.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що в оспорюваному договорі іпотеки сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, визначених статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок їх виконання, а також встановлено істотні умови договору іпотеки, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку".

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору від 01.04.2010р., № 152, суд І інстанції дійшов висновку про порушення вимог статті 6 Закону України "Про іпотеку" внаслідок того, що на момент укладення оспорюваного договору іпотеки та в подальшому право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, на якій знаходиться предмет іпотеки, ТОВ Спільне підприємство "Аквавінтекс" оформлене не було.

Скасовуючи рішення суду І інстанції в цій частині апеляційна інстанція встановила відсутність правових підстав для визнання іпотечного договору від 01.04.2010р. недійсним з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Також судом апеляційної інстанції з'ясовано, що земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки, була передана в користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" відповідно до Рішення № 670-У від 28.05.2008р., прийнятого на ХХІІ сесії скликання Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області "Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд в стм. Великодолинське, вул. Леніна, 126".

Так відповідно до пункту 1 вказаного Рішення Рада припинила з АТВТ "Овідіопольський завод продовольчих товарів" дію договору оренди земельної ділянки площею 0,3299 га від 12.12.2003р. та договору оренди земельної ділянки площею 2,6313 га від 02.10.2003р., а згідно пункту 2 передала ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" земельну ділянку площею 2, 6912 га (яка складається з ділянок 0,3299 га та 2,6313 га) в довгострокову оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд в смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126 Овідіопольського району Одеської області та встановила орендну плату в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане Рішення № 670-У від 28.05.2008р. є чинним, воно не скасоване та не визнано в передбаченому законом порядку недійсним.

Перебування земельної ділянки у фактичному користуванні позивача підтверджується наданими суду довідкою відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області № 365/562 від 24.03.2010р. та витягом від 28.03.2011р. відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

За наведених обставин апеляційний суд обґрунтовано визнав помилковим посилання суду І інстанції на відсутність реєстрації договору оренди земельної ділянки, як на підставу визнання іпотечного договору від 01.04.2010р. недійсним, оскільки земельна ділянка не є предметом іпотеки за вказаним договором.

При цьому положеннями частини 4 статті 6 Закону України "Про іпотеку" передбачено, якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Разом з тим, дослідивши обставини справи та проаналізувавши зміст іпотечного договору від 01.04.2010р., суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, на якій розташований предмет іпотеки, на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" не належить. Крім того умовами оспорюваного договору іпотеки не було передбачено передачі в іпотеку земельної ділянки або права оренди на неї, а встановлено лише обов'язок позивача в подальшому оформити право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 5.4.11. договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний протягом 2 місяців з дня підписання цього договору, укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки. У разі невиконання даного пункту, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, і, відповідно, Іпотекодавець зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії, штрафні санкції, у розмірах та на умовах, що визначені кредитним договором.

В матеріалах справи міститься копія договору оренди земельної ділянки від 01.09.2010р., укладеного між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" на підставі Рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 670-У від 28.05.2008р., підписаного з обох сторін, проте, у передбаченому законодавством порядку не зареєстрованого.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно положень чинного законодавства неналежне виконання договору не тягне за собою його недійсність.

З огляду на викладене касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для визнання іпотечного договору від 01.04.2010р. недійсним, оскільки юридичний аналіз приписів загальних норм чинного законодавства, а саме: статей 203, 215 Цивільного кодексу України, які містять підстави для визнання угод недійсними, а також спеціальних норм, зокрема, статей 6, 18 Закону України "Про іпотеку", які передбачають умови передачі нерухомого майна в іпотеку та укладення іпотечного договору, в сукупності зі встановленими обставинами справи, свідчать про відсутність таких підстав.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" з підстав, зазначених в оскаржуваній постанові.

Стосовно строків позовної давності, які, на думку апеляційного суду, безпідставно не були застосовані судом першої інстанції до вимог позивача про визнання іпотечного договору від 01.04.2010р. недійсним, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що в даному випадку апеляційним судом не було встановлено наявності порушених прав чи інтересів позивача, що, в свою чергу, виключає застосування позовної давності відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України. (див. пункт 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваній постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014р. у справі № 916/13/1662 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова