Постанова ВГСУ від 08.12.2016 року у справі №910/7549/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Справа № 910/7549/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№ 910/7549/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Дубекспо"доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання недостовірними відомостей та зобов'язання їх спростувати

за участю представників сторін від:

позивача: Пасічник І.Ю. (директор),

відповідача: Литвиненко С.С. (дов. від 09.03.2016)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Дубекспо" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про:

- визнання недостовірними та такими, що завдають шкоди діловій репутації позивача, відомостей викладених у листі від 12.01.2015 №28/7/26-57-07-03 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Інспекція) за підписом начальника Обласного управління Міндоходів у Святошинському районі м. Києва полковника Збаровського С.О.:

відомостей, зазначених на 2 (другому) аркуші у 4 (четвертому) абзаці зверху: "Згідно аналізу реєстру зареєстрованих податкових податкових накладних II "Дубекспо" (код 36203336) отримувало від ТОВ "ПРОМЕТЕЙ ГОЛД" (код 39139456) сою, що не є характерним видом продукції для ПП "Дубекспо" оскільки експортні операції по яким застосовується ставка 0 %, пов'язані із вивозом деревини за межі митної території";

відомостей, зазначених на 2 (другому) аркуші у 8 (восьмому) абзаці зверху: "Згідно аналізу додатку № 5 до декларації за травень 2014 pоку, підприємством не формувало податковий кредит виписаний в адресу ПП "Дубекспо" в травні 2014 року.";

відомостей, зазначених на 2 (другому) аркуші у передостанньому абзаці "Згідно аналізу реєстру зареєстрованих податкових накладних ПП "Дубекспо" (код 36203336) отримувало від ПП БФ "Консоль" (код 3122093) макуху, що не є характерним видом продукції для ПП "Дубекспо", оскільки експортні операції по яким застосовується ставка 0 %, пов'язані із вивозом деревини за межі митної території";

відомостей, зазначених на 2 (другому) аркуші у останньому абзаці "ПП "Дубекспо" за період з 01.01.2012 по 30.11.2014 було безпідставно сформовано податковий кредит від ТОВ "Глазер-ЮН" …..";

відомостей, зазначених на 3 (третьому) аркуші у передостанньому абзаці "Окрім того підприємство з 2012 року взагалі не декларує у складі податкового зобов'язання з ПДВ реалізацію вище вказаної продукції, що створює ризики штучного формування від'ємного значення з ПДВ та подальшого відшкодував ПДВ";

відомостей, зазначених на 3-4 (третьому - четвертому) аркуші у останньому абзаці "окрім того аналізом зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН продавцями товарів (послуг) за період з січня 2014 року в адресу ПП "Дубекспо" було встановлено факти формування податкового кредиту підприємств сільгоспвиробників (закупівля макухи та жмиху) та факти реєстрації) податкових накладних як "комісійна винагорода", де комітентом виступає ПП "Дубекспо", що дає підстави вважати, що податкова накладна як "комісійна винагорода" реєструється у випадку продажу товарів комітентом на користь комісіонера (ПП "Дубекспо"), та в порушення пункту 189.4 Податкового кодексу України підприємством не було включено до складу податкового зобов'язання із ПДВ за відповідний податковий період, що впливає на позитивне значення об'єкту оподаткування та подальшого відшкодування ПДВ із бюджету";

відомостей, зазначених на 4 (четвертому) аркуші у першому абзаці "Під час досудового розслідування кримінального провадження №321410080000100 працівниками ОУ ДПІ у Святошинському p-ні було здійснено тимчасовий доступ до банківського рахунку Підприємства "Благодар" ВОІ СОІУ" в АТ "ОТП Банк" де встановлено факти не відображення у складі податкового зобов'язання із ПДВ ПП доступ до банківського рахунку Підприємства "Благодар" ВОІ СОІУ" в "ОТІ І Банк" де встановлено факти не відображення у складі податкового зобов'язання із ПДВ ПП "Дубекспо" оплаченого товару від Підприємства "Благодар" ВОІ СОІУ". Слід зазначити, що ПП "Дубекспо" отримувало з лютого 2012 року кошти із призначенням платежу, як "Оплата за сировину, чай для виробничих потреб", що не є характерним видом продукції, для ПП "Дубекспо" оскільки експортні операції по яким застосовується ставка 0 % пов'язані із вивозом деревини за межі митної території";

відомостей, зазначених на 4 (четвертому) аркуші у третьому абзаці "На підставі вищевикладеного, з метою упередження завданих державі збитків у зв'язку із наявними ризиками ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві категорично заперечує щодо автоматичного відшкодування ПП "Дубекспо" по деклараціям за жовтень 2014 року та листопад 2014 року та прошу Вас терміново призупинити бюджетне відшкодування в автоматичному режимі ПП "Дубекспо" (код 36203336) за жовтень та листопад 2014 року, провести позапланову документальну перевірку вищевказаного платника на загальних підставах, про початок якої повідомити на нашу адресу. У разі направлення обґрунтованого висновку про правомірність заявлених сум бюджетного відшкодування до підрозділів Держказначейства прошу прийняти заходи щодо його відкладення.".

Також позивач просив зобов'язати відповідача спростувати недостовірні відомості, поширені у листі від 12.01.2015 №28/7/26-57-07-03 у такий же спосіб, яким вони були поширені, шляхом подачі відповідного листа безпосередньо до канцелярії Голосіївської ДПІ ГУ ДФС у м. Києві, та надати копію належним чином завіреного поданого листа позивачу особисто у десятиденний термін. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана інформація є недостовірною та дискредитує позивача як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди діловій репутації. При цьому позивач посилався на приписи статей 94, 200, 277, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, статей 5, 30 Закону України "Про інформацію".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016, ухваленим суддею Марченко О.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що всі відомості, викладені посадовою особою Інспекції у листі, з посиланням на аналіз податкових накладних, є неправдивими, оскільки особа, яка підписала цей лист, як і виконавець листа, не мали доступу до таких даних і не мали можливості провести відповідний аналіз. З огляду на що, суд дійшов висновку, що такі відомості завдають шкоді діловій репутації позивача. При цьому суд керувався приписами статей 91, 201 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про інформацію", статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Остапенка О.М. - головуючого, Разіної Т.І., Верховця А.А., постановою від 11.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що складання листа від 12.01.2015 № 28/7/26-57-07-03, в якому на думку позивача зазначено недостовірну інформацію стосовно нього, є способом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, що використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що інформація у спірному листі є службовою інформацією на підставі якої неможливо винести податкові повідомлення-рішення, а відтак не породжує правових наслідків для позивача та не порушує його прав. При цьому апеляційний господарський суд керувався приписами статті 277 Цивільного кодексу України, статей 61, 71, 47 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Приватне підприємство "Дубекспо" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що інформація у спірному листі не є службовою, а була штучно створена, розповсюджена по державним і комерційним установам. З огляду на що, на думку скаржника, інформація, викладена у спірному листі, не є відтворенням власного суб'єктивного уявлення відповідача про діяльність позивача, а є поширенням недостовірної інформації від імені юридичної особи. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 277 Цивільного кодексу України, статей 34, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 21.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2016.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги Приватного підприємства "Дубекспо" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання недостовірними та такими, що завдають шкоди діловій репутації позивача, відомостей викладених у листі від 12.01.2015 №28/7/26-57-07-03 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та зобов'язання відповідача спростувати недостовірні відомості, поширені у цьому листі такий же спосіб, яким вони були поширені. Як стверджував позивач, спір у даній справі виник внаслідок поширення відповідачем у спірному листі інформації, яка є недостовірною та дискредитує позивача як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди діловій репутації. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що інформація, викладена відповідачем у листі від 12.01.2015 №28/7/26-57-07-03, є службовою та такою, що не порушує права позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон визначає будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Статтею 5 Закону України "Про інформацію" унормовано, що кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. За змістом статей 23 та 201 Цивільного кодексу України право на повагу до ділової репутації може за своєю природою належати будь-якому господарюючому суб'єкту. Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Згідно з статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання. За приписами частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного Кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації. Відтак кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способом, передбаченим у законі, в тому числі припинення дії, що порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення. Як зазначено у пункті 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо), і, яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. В абзаці 1 пункту 15 цієї постанови пленуму також зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Суд апеляційної інстанції установив, що викладена у спірному листі інформація є результатом проведення аналізу податкових декларацій та містить вимогу щодо проведення позапланової документальної перевірки Приватного підприємства "Дубекспо" на загальних підставах з метою упередження завданих державі збитків у зв'язку із виявленими ризиками у господарський діяльності позивача. Тобто, в результаті проведеного аналізу вставлено сумніви у правомірності заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування, які повинні бути підтверджені або спростовані відповідною позаплановою перевіркою, а відтак не можуть бути предметом судового захисту. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку саме позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Разом з цим, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач вчинив дії щодо поширення негативної та недостовірної (в розумінні вищезазначених приписів законодавства) інформації стосовно Приватного підприємства "Дубекспо". Також скаржником не було доведено причинно-наслідкового зв'язку між зазначеною відповідачем у листі інформацією та будь-якими негативними наслідками, які настали для позивача (зокрема, завдання матеріальної або нематеріальної шкоди, перешкоджання особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право), що також унеможливлює задоволення позовних вимог. З таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.