Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 5011-28/9493-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А.на постановугосподарського суду міста Києва від 11.06.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2015у справі № 5011-28/9493-2012 господарського суду міста Києваза заявою Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "І-тел"провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. - Петровська А.М.

ВСТАНОВИВ :

Постановою господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 5011-28/9493-2012, зокрема, припинено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю "І-тел"; припинено повноваження керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Ронського Р.М.; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "І-тел" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі № 5011-28/9493-2012; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Білика О.А.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 5011-28/9493-2012 апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління ДФС у м. Києві, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк") залишено без задоволення, постанову господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 5011-28/9493-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіна М.А. звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати постанову господарського суду міста Києва від 11.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 5011-28/9493-2012, а справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва на стадію санації боржника, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 43, ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2012 порушено провадження по справі № 5011-28/9493-2012, введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва № 5011-28/9493-2012 від 16.04.2013 визнано кредитором ТОВ "І-тел": ПАТ "Укртелеком" на загальну суму 329.879, 05 грн., в тому числі: в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ "Укртелеком" на суму 319.824, 00 грн. та в особі Київської міської філії на суму 10.055, 05 грн., вимоги в розмірі 2.337, 96 грн. відхилено; ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на суму 4.237, 33 грн., ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на загальну суму 64.426.196, 87 грн., в тому числі: за кредитним договором № 15 від 31.01.2006 на суму 12.488.504, 01 грн., вимоги в розмірі 1.044.991, 4 грн. відхилено; за кредитним договором № 59 від 21.07.2008 на суму 51.937.692, 86 грн., вимоги в розмірі 6.496.582, 21 грн. відхилено; включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Київський річковий порт", які визнані ухвалою підготовчого засідання суду від 14.08.2012 на суму 416.089, 94 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "І-тел" на загальну суму 65.176.403, 19 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2013 введено процедуру санації ТОВ "І-тел" строком на 12 місяців до 16.07.2014 та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Ронського Романа Михайловича (свідоцтво № 76 від 08.02.2013).

09.10.2013 до господарського суду від керуючого санацією боржника надійшов план санації на затвердження.

05.12.2013 до господарського суду від керуючого санацією надійшло клопотання про затвердження схваленого комітетом кредиторів доопрацьованого плану санації на затвердження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2013 задоволено клопотання керуючого санацією ТОВ "І-тел" арбітражного керуючого Ронського Р.М. про затвердження плану санації та затверджено план санації ТОВ "І-тел".

13.10.2014 від керуючого санацією боржника надійшло клопотання про затвердження плану санації з внесеними змінами на виконання ухвали суду від 23.09.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2014 затверджено план санації ТОВ "І-тел" у справі № 5011-28/9493-2012.

10.12.2014 від керуючого санацією боржника надійшла заява про дострокове припинення його повноважень.

05.06.2015 від керуючого санацією боржника надійшло клопотання про припинення процедури санації у справі № 5011-28/9493-2012, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Білика О.А.

08.06.2015 до господарського суду від арбітражного керуючого Білика О.А. надійшла заява про участь у справі в якості ліквідатора боржника.

Із поданого керуючим санацією клопотання, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних постанові від 11.06.2015 та постанові від 22.09.2015 встановлено, що комітетом кредиторів прийнято рішення звернутись до господарського суду міста Києва з клопотанням про припинення процедури санації у справі № 5011-28/9493-2012, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Білика О.А.

Керуючись ч. 5 ст. 36, п. 5 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові від 22.09.2015 погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість клопотання про припинення процедури санації у справі № 5011-28/9493-2012, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Білика О.А., запропонованого головою комітету кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду першої інстанції від 11.06.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 22.09.2015 прийняті із порушенням вимог ст. 43 ГПК України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому, правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.

Отже, в даному випадку, застосуванню підлягають положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 спеціального Закону, при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 8 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є зацікавленість. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що враховуючи зазначені приписи спеціального Закону, подання клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури належить до компетенції комітету кредиторів та вважає, що господарські суди повинні давати оцінку рішенням комітету кредиторів та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно вимог ч. ч. 1, 5 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо: припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника; продовження встановленого строку процедури санації;

припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

У разі виникнення обставин, що є підставою для припинення процедури санації, комітет кредиторів може прийняти відповідне рішення за відсутності звіту керуючого санацією.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних постанові від 11.06.2015 та постанові від 22.09.2015 встановлено, що 05.06.2015 від керуючого санацією боржника надійшло клопотання про припинення процедури санації у справі № 5011-28/9493-2012, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Білика О.А.

Із поданого керуючим санацією клопотання, судами попередніх інстанцій встановлено, що комітетом кредиторів прийнято рішення звернутися до господарського суду міста Києва з клопотанням про припинення процедури санації у справі № 5011-28/9493-2012, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Білика О.А.

Керуючись ч. 5 ст. 36, п. 5 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові від 22.09.2015 погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість клопотання про припинення процедури санації у справі № 5011-28/9493-2012, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Білика О.А.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що в даному випадку суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст.ст. 43, 84, 101 ГПК України, в оскаржуваних постановах фактично ухилились від надання належної правової оцінки рішенню комітету кредиторів про звернення до господарського суду міста Києва з клопотанням про припинення процедури санації у справі № 5011-28/9493-2012, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Білика О.А., та клопотанню про припинення процедури санації у справі № 5011-28/9493-2012, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Білика О.А.

Суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, приймаючи рішення про визнання боржника банкрутом не встановив коли комітетом кредиторів прийнято рішення про перехід з процедури санації до процедури ліквідації боржника, чим мотивоване таке рішення комітету кредиторів про припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чим обґрунтоване клопотання керуючого санацією про припинення процедури санації у справі № 5011-28/9493-2012, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, які обставини стали підставою для припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, на що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України уваги не звернув та неповноту розгляду судом першої інстанції матеріалів справи не усунув

Крім того, в порушення вимог ч. ч. 1, 5 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 84, 99, 101 ГПК України, судами попередніх інстанцій не встановлено чи надавав керуючий санацією комітету кредиторів письмовий звіт, чи було рішення комітету кредиторів про припинення процедури санації прийняте за наслідками розгляду наданого керуючим санацією звіту, судами попередніх інстанцій в ухвалі та постанові не встановлені обставини, що стали підставою для прийняття комітетом кредиторів рішення про припинення процедури санації.

Крім того, постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, прийнята без посилання на умови та строки, що встановлені планом санації боржника, який затверджений ухвалою господарського суду від 14.10.2014.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що процедура санації закінчується по закінченню встановленого господарським судом строку.

Достроково процедура санації закінчується в наступних випадках: при укладенні мирової угоди у справі про банкрутство, при відновленні платоспроможності боржника, а також в разі наявності незадовільних результатів санації, тобто невиконання чи неналежного виконання плану санації.

Господарський суд в постанові дійшов висновку про обґрунтованість клопотання про припинення процедури санації боржника та визнання його банкрутом, але вказаних висновків жодним чином не мотивував.

Судами попередніх інстанцій в ухвалі та постанові взагалі з посиланням на норми права, не встановлені причини та підстави припинення процедури санації ТОВ "І-тел".

Також, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2014 від керуючого санацією боржника - арбітражного керуючого Ронського Р.М. надійшла заява про дострокове припинення його повноважень, проте, в порушення вимог ст. 43, 84 ГПК України, в тексті постанови суду першої інстанції від 11.06.2015 відсутні висновки щодо вищезазначеної заяви, а суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України, на вищезазначені обставини в постанові уваги не звернув.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від 11.06.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 22.09.2015 у справі № 5011-28/9493-2012 - підлягають скасуванню, а справа передачі на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А. задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 11.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 5011-28/9493-2012 скасувати. Справу № 5011-28/9493-2012 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

Л.В. Жукова