ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 923/2037/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Агрофірми радгоспу "Білозерський"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 26.01.2016 року

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 12.04.2016 року

у справі № 923/2037/15

господарського суду Херсонської області

за позовом Колективного підприємства "Промжилбуд"

до Агрофірми радгоспу "Білозерський"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Валігурського Г.Ю.

відповідача - Леськова В.П., Стороженка Д.П., Білоусової О.М.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Колективне підприємство "Промжилбуд" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Агрофірми радгоспу "Білозерський" про стягнення грошових коштів у розмірі 5 141 542,17 грн., передплачених за договором поставки № 1/05 від 01.05.2012 р., внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, пов'язаних з поставкою фруктів.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.01.2016 року (суддя Задорожна Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.), позов задоволено; стягнуто з Агрофірми радгоспу "Білозерський" на користь Колективного підприємства "Промжилбуд" 5141542,17 грн. основного боргу та 77 123,13 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Агрофірма радгосп "Білозерський" просить скасувати рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій і припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення з цього спору між тими ж сторонами і з тих же підстав. Крім того, скаржник зазначив про незастосування судами до даних правовідносин ст. 611 ЦК України про припинення правовідносин за договором № 1/05 від 01.05.2012 року внаслідок односторонньої відмови покупця від договору; вказав на відсутність підстав вважати здійснення позивачем платежів на суму 8 600 000 грн. передплатою за договором № 1/05 від 01.05.2012 р., оскільки відсутні рахунки-фактури, на підставі яких вчинено платежі, платіжні доручення не містять даних про вчинення платежів саме за цим договором; не прийнято до уваги акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013 року, складений КП "Промжилбуд" та АР "Білозерський", про відсутність боргу за договором №1/05 від 01.05.2012 року.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали і юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.05.2012 року між Агрофірмою радгоспом "Білозерський" (постачальником) та Колективним підприємством "Промжилбуд" (покупцем) укладено договір поставки № 1/05 та додаткова угода до нього від 10.05.2012 року, згідно яких постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує сільськогосподарську продукцію (фрукти), кількість та асортимент яких вказується у накладних на постачання продукції. Ціна на кожну одиницю товару та загальна вартість товару вказується у накладних на постачання товару.

Також умовами п.п. 3.1., 3.2., 4.1., 4.2. договору передбачались наступні умови та строки поставки товару: покупець проводить оплату за відвантажений товар шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку чи накладних на постачання продукції. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100% передплати до відвантаження товару. Відвантаження товару здійснюється зі складу постачальника при наявності транспортного засобу покупця, та за умови виконання п. 3.2. даного договору. Транспорт та тара забезпечуються за рахунок покупця.

Додатковою угодою від 10.05.2012 року сторони внесли зміни до договору № 1/05, зокрема, у його п.п. 2.1. і 3.1., про те, що кількість та асортимент товару визначаються у специфікаціях, що є додатками до цього договору, а також, що попередня оплата у розмірі 100% від загальної вартості товару, визначений у специфікаціях та в розрахунках-фактури має бути перерахована постачальнику протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунка-фактури на відповідну партію товару.

Водночас додатковою угодою від 10.05.2012 року сторони доповнили умовами про те (розділ 7), що покупець зобов'язаний в установлений строк сплатити грошову суму за придбаний товар відповідно до специфікацій та рахунків-фактур, та в установлений строк прийняти товар відповідно до вимог, встановлених даним договором та чинним законодавством (п. 7.1.), і має право відмовитися від прийняття товару, повідомивши про це постачальника у письмовій формі (п. 7.2.), а постачальник зобов'язаний у встановлений термін передати товар разом із супроводжуючими документами покупцю, передати товар у стані, що відповідає встановленим стандартам (п. 7.3.), і має право вимагати оплату товару та вимагати прийняття товару у встановлений строк з оформленням передбачених чинним законодавством документів (п. 7.4.).

Згідно специфікації від 10.05.2012 року постачальник зобов'язався передати покупцю товар: 100 000 кг черешні за ціною 15 грн./кг в термін до 01.07.2012 року, вартістю 1 500 000 грн., 50 000 кг абрикосу за ціною 10 грн./кг в термін до 01.09.2012 року, вартістю 500 000 грн., 100 000 кг персика за ціною 10 грн./кг в термін до 01.09.2012 року, вартістю 1 000 000 грн. і 1 120 000 кг яблук за ціною 5 грн./кг в термін до 01.04.2013 року, вартістю 5 600 000 грн., а всього товар загальною вартістю 8 600 000 грн.

Разом з тим, листом за вих. № 01/06-1 від 01.06.2012 року КП "Промжилбуд" повідомило Агрофірму радгосп "Білозерський" про відмову від поставки черешні у кількості 100 т., персика у кількості 100 т. і абрикоса у кількості 50 т у зв'язку із зміною кон'юнктури ринку, а раніше сплачені кошти за таку поставку просило врахувати в якості передплати за поставку додаткової партії яблук у кількості 600 т., та, з урахуванням таких змін, направити для підписання відповідну специфікацію.

За специфікацією від 04.06.2012 року постачальник зобов'язався передати покупцю до 01.04.2013 року 1 720 000 кг яблук за ціною 5 грн./кг на загальну суму 8 600 000 грн., від поставки яких в подальшому КП "Промжилбуд" відмовилось (лист за вих. № 01/04-3 від 01.04.2013 року) у зв'язку з неможливістю прийняти товар за попередньо погодженими цінами.

На підставі виставлених АР "Білозерський" рахунків-фактур: № СФ-0000173 від 11.05.2012 року на суму 3 000 000 грн., № СФ-0000180 від 18.05.2012 року на суму 3 000 000 грн. і № СФ-0000190 від 31.05.2012 року на суму 2 600 000 грн. КП "Промжилбуд" платіжними дорученнями № 11 від 11.05.2012 року, № 23 від 18.05.2012 року і № 25 від 31.05.2012 року перерахувало відповідачу 8 600 000 грн.

При чому, як в зазначених рахунках-фактурах, так і в платіжних дорученнях, не вказувалось номер та дата договору (ів), на виконання якого (их) здійснювалось вказане вище перерахування грошових коштів.

Позовні вимоги обгрунтовані непоставкою відповідачем товару, у зв'язку з чим у позивача, як покупця, виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати у розмірі 5 241 542,17 грн. на підставі згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України з урахуванням добровільного часткового повернення суми передплати та стягнення частини боргу рішенням суду.

В силу ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, вказав на наявність доказів існування грошового зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 5 241 542,17 грн., як частина передплати за невиконання договору поставки № 1/05 від 01.05.2012 року відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, решта якої в сумі 3358457,83 грн. повернута постачальником за вимогою покупця від 26.04.2013 року, та стягнення 100 000 грн. з відповідача на користь позивача постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року у справі № 923/665/15.

Разом з тим, апеляційний господарський суд послався на правильність висновків місцевого господарського суду в даній справі, оскільки на час розгляду справи постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року у справі № 923/665/15 була чинною.

При цьому, вирішуючи спір та залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду, апеляційна інстанція виходила з того, що в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2016 року, якою скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року, а рішення господарського суду Херсонської області від 07.07.2015 року у справі № 923/665/15 залишено без змін, відсутні обставини, юридична оцінка яких є обов'язковою для вирішення даного спору

Крім того, судами попередніх інстанцій спростовані посилання скаржника на незастосування до даних правовідносин приписів ст. 611 ЦК України у зв'язку із відмовою позивача 01.04.2013 р. від поставки яблук, як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки КП "Промжилбуд" у повному обсязі виконало свої зобов'язання за договором № 1/05 від 01.05.2012 року і перерахувало відповідачу передплату у сумі 8 600 000 грн., в той час як АР "Білозерський" не здійснив поставку товару (згідно додатку № 2 до договору строк поставки до 01.04.2013р.), а, отже, у позивача на підставі ч. 2 ст. 693 ГК України виникло право вимоги повернення суми попередньої оплати.

Також, посилаючись на обгрунтованість позовних вимог, суди вказали на те, що відомості про назву, кількість, ціну товару (черешня, абрикос, персик, яблуко), зазначені у рахунках-фактурах №СФ-0000173 від 11.05.2012р., №СФ-0000180 від 18.05.2012р. та №СФ-0000190 від 31.05.2012р., співпадають з специфікацією, яка є додатком №1 до договору поставки №1/05 від 01.05.2012р.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо окремого виду зобов'язань і, зокрема, тих, що виникають з договорів поставки, то відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

У свою чергу, згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В даному випадку, як вказувалось вище, умовами укладеного між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) 01.05.2012 року договору поставки № 1/05, передбачався обов'язок відповідача передати у власність позивача сільськогосподарську продукцію (фрукти) - товар, кількість, асортимент, ціна на кожну одиницю якого та загальна вартість має вказуватись в накладних на постачання товару (п.п. 1.1, 1.2, 2.1. договору №1/05).

При цьому, сторони погодили (п.п. 3.1., 3.2. договору № 1/05), що покупець проводить оплату за відвантажений товар шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку чи накладних на постачання продукції. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100% передплати до відвантаження товару.

Додатковою угодою від 10.05.2012 року сторони внесли зміни до договору № 1/05, встановивши, що кількість та асортимент товару визначаються у специфікаціях, які є додатками до цього договору, а ціна на кожну одиницю товару та загальна його вартість вказуються у специфікаціях та рахунках-фактурах (п.п. 1.2., 2.1). При цьому, згідно останньої, попередня оплата у розмірі 100% від загальної вартості товару, визначеній у специфікаціях та рахунках-фактурах має бути перерахована постачальнику протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури на відповідну партію товару; форма розрахунків - безготівкова, вид розрахунків - платіжне доручення (п.п. 3.1., 3.2.).

Тобто оплата товару за договором № 1/05 фактично повинна була здійснюватись з моменту отримання позивачем рахунків-фактури, в яких, зокрема, мали вказуватись ціна за одиницю товару та загальна його вартість, а кількість та асортимент товару повинні були визначатись у специфікаціях-додатках до вказаної угоди.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду позивач вказував на неповернення відповідачем 5 241 542,17 грн. передплати, здійсненої ним на виконання умов договору № 1/05.

Вирішуючи даний спір, суди першої й апеляційної інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, недостатнього проаналізували умови договору поставки № 1/05 від 01.05.2012 р., додаткові угоди, специфікації, рахунки-фактури та платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи, та на які посилався у своїх доводах, в обґрунтування позовних вимог, позивач. Так, суди не надали належної правової оцінки тій обставині, що надані позивачем в якості доказів копії рахунків-фактур і платіжні доручення, на підставі яких здійснювались відповідні платежі, не містять відомостей на виконання саме якої угоди вони вчинялись та призначень таких платежів, як передплати за конкретною угодою.

Крім того, судами не прийнято до уваги твердження відповідача про те, що згідно специфікації від 10.05.2012 року останнім терміном поставки товару, встановленим сторонами за договором № 1/05 від 01.05.2012 р., є 01.04.2013 року, в той час як лист №01/04-3 про відмову від поставки частини товару позивачем направлено лише 01.04.2013 року, тобто поза межами встановленими між сторонами термінів такої поставки, фактично - безпідставно, оскільки мотивував таку відмову тільки неможливістю прийняти товар за попередньо погодженою ціною.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Правові наслідки відмови продавця передати товар визначені ст. 665 ЦК України, згідно яких у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Одностороння відмова продавця від передачі речі за договором купівлі-продажу є порушенням договору.

Проте, питання дотримання сторонами у повній мірі та належним чином умов договору № 1/05, з урахуванням додаткової угоди від 10.05.2012 року та додатків №№ 1, 2 (специфікацій), у тому числі - щодо поставки обумовленої між сторонами усієї кількості товару та його асортименту, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалось і не враховувались з цього приводу доводи відповідача, у яких він заперечував наявність боргу перед позивачем, звертаючи, при цьому, увагу на відсутність у КП "Промжилбуд", до пред'явлення даного позову, будь-яких вимог (претензій) до АР "Білозерський" про поставку товару, вказаного у рахунка-фактурах №СФ-0000173 від 11.05.2012р., №СФ-0000180 від 18.05.2012р. та №СФ-0000190 від 31.05.2012р.

Під час вирішення спору судами першої і апеляційної інстанцій також не надано оцінку акту взаємних розрахунків станом на 31.12.2013 року, складеному КП "Промжилбуд" та АР "Білозерський", про відсутність боргу за договором № 1/05 від 01.05.2012 року.

Також поза увагою місцевого й апеляційного господарських судів залишились посилання АР "Білозерський" про відмінність інформації, зазначеної у призначенні платежу у платіжних дорученнях та банківських виписок, що є доказом для з'ясування підставності позовних вимог.

В той час як згідно пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, послались на те, що судовим рішенням у господарській справі № 923/1245/14 встановлено наявність передплачених позивачем та неповернутих відповідачем коштів, що підтверджувалось висновком судово-економічної експертизи. Проте, в зазначеному висновку експертизи вказувалось на відсутність первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку КП "Промжилбуд", що могли підтверджувати поставку останньому фруктів АР "Білозерський".

Крім того, в порушення вимог ст. 35 ГПК України, господарські суди не звернули уваги на те, що, відмовляючи в задоволенні позову у справі №923/665/15 про стягнення 100 000 грн. (частини суми, яка є предметом даного спору), господарський суд Херсонської області прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення коштів на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій без з'ясування вищенаведених обставин є передчасними.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 цього ж Кодексу.

Згідно статті 11110 цього ж Кодексу підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Агрофірми радгоспу "Білозерський" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.01.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року у справі № 923/2037/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко Н.Г. Дунаєвська