ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 916/5162/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 рокуу справі№ 916/5162/15 Господарського суду Одеської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5до1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, 2. ОСОБА_6, 3. ОСОБА_7,за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства "Альянс-2500"провитребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5, позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4, відповідач 1), гр. ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6, відповідач 2) та гр. ОСОБА_7 (надалі - ОСОБА_7, відповідач 3), у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.04.2016 року за вх.№9129/16 (а.с. 157 -171 т. 4) просив:

1) стягнути у солідарному порядку з ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 133798,93 грн на відшкодування вартості належних ФОП ОСОБА_5 лікарських засобів та інших товарів медичного призначення і супутних товарів, наведених у додатку №6 до позову, якими вони 26.08.2015 року незаконно заволоділи при самоправному захопленні належної позивачу аптеки, розташованої в орендованому приміщенні квартири №2, що належить ОСОБА_7, і з того часу, тобто, більше 7 місяців, спільно переховують у непридатних для зберігання товарів медичного призначення приміщеннях, у тому числі шляхом передачі без відома позивача і згоди на зберігання ПП "Альянс-2500" у м. Білгород-Дністровський, внаслідок чого товари втратили свою придатність для реалізації і споживання;

2) витребувати з незаконного володіння ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виробниче обладнання аптеки загальною вартістю 23479,00 грн, що знаходились у володінні та користуванні позивача на правах оренди за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_8 та ТОВ "ТД „МВК", перелік і вартість якого наведені у додатку №9 до позовної заяви, яке було самоправно захоплене 26.08.2015 року у незаконне володіння відповідачів і переховується ними від повернення позивачу як законному орендарю і користувачу для наступного повернення орендодавцям;

3) зобов'язати ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 передати у визначений судом строк наведене у додатку №9 до позову обладнання у володіння позивача і користування за двостороннім актом приймання-передачі;

4) стягнути у солідарному порядку з ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 завдані їх спільними та узгодженими діями позивачу збитки у сумі 136054,00 грн, облікові дані про які наведені у додатку № 8 до первісного позову, що нанесені втратою прибутків із-за незаконного заволодіння товарами і неможливістю їх реалізації споживачам;

5) стягнути у солідарному порядку з ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 50000,00 грн на відшкодування ФОП ОСОБА_5 моральної шкоди, завданої їх спільними та узгодженими незаконними діями по захопленню аптеки, її обладнання і товарів, їх незаконним утриманням у своєму володінні з 26.08.2015 року і до цього часу, що підірвало ділову репутацію позивача, перешкодило його подальшій підприємницькій діяльності і призвело до втрати доходів як засобів його існування, дискредитувало його як підприємця, викликало тяжкі душевні страждання і переживання, потребувало додаткових морально-психологічних і фізичних зусиль для врегулювання конфлікт.

У позовній заяві та запереченнях на клопотання адвоката ФОП ОСОБА_4 про припинення провадження у справі від 09.03.2016 року № 5785/16 (а.с. 71) позивач наполягав, що спір у справі має розглядатися в порядку, що передбачений господарським судочинством, навіть, якщо відповідачами у справі є ОСОБА_6, ОСОБА_7, які є фізичними особами без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки позовні вимоги заявлені з обґрунтуванням того, що ці особи спільно і узгоджено з іншим відповідачем - ФОП ОСОБА_4, який має такий статус, допустили порушення майнових і немайнових прав позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого Малярчук І.А., суддів Петренко Н.Д. Щавинської Ю.М.) відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_5 в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_4, припинено провадження у справі в частині заявлених ФОП ОСОБА_5 позовних вимог до гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року (колегія суддів у складі: ) рішення Господарського суду Одеської області від 16 травня 2016 року у справі №916/5162/15 скасовано, провадження у справі № 916/5162/14 припинено.

У касаційній скарзі відповідач 1 просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції роз'яснень, викладених у п. 14 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" та п. 4.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Відповідач 1 вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув в частині вимог до ФОП ОСОБА_4, оскільки в цій частині вимог спір підлягає вирішенню господарськими судами відповідно до ст. ст. 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову до ФОП ОСОБА_4

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити або задовольнити частково, скасувати постанову та рішення в частині вимог до ФОП ОСОБА_4 та передати в цій частині справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 1, 12 ГПК України господарському суду підвідомчі справи між громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконання господарських договорів, та з інших підстав.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Аналогічні положення закріплені у ч. 3 ст. 58 ГПК України.

У цій справі в одне провадження об'єднані вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства:

1) у порядку господарського судочинства: вимоги ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4, які виникли з укладеного між ними договору оренди від 01.09.2012 року, зокрема, вимоги про витребування майна та зобов'язання передати майно позивачу, відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди;

2) у порядку цивільного судочинства: вимоги ФОП ОСОБА_5 до фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди, завданої ними спільно, та вимоги до них про витребування майна та зобов'язання передати майно позивачу.

Доводи апеляційного господарського суду про те, що оскільки позовні вимоги заявлено до відповідачів, як солідарних боржників, неможливо здійснювати розгляд справи до боржників окремо і вирішити спір лише до ФОП ОСОБА_4 у порядку господарського судочинства, суд касаційної інстанції вважає помилковими. На думку Вищого господарського суду України, такі вимоги можуть бути самостійними й окремими предметами позову.

Так, у ч. 1 ст. 1190 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги, передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

Разом з цим, механізм реалізації вимог кредитора в разі солідарності боржників визначний у ч. 1 ст. 543 ЦК України, яка встановлює, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Тобто, за законом у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, і передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо.

Отже, виходячи з системного тлумачення положень ст.ст. 1, 12, 58 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦПК України, ч. 1 ст. 543, ст. 1190 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор дійсно має право заявити в одному провадженні позов до усіх солідарних боржників разом, крім випадків, коли розгляд його вимог за суб'єктним складом має проводиться за правилами різних видів судочинства. У таких випадках кредитор (позивач) вправі подати лише окремі позови до боржників.

Про неможливість об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, навіть, якщо законом передбачено, що заборгованість підлягає стягненню з відповідачів (юридичних та фізичних осіб) солідарно, неоднарозо зазначав і Верховний Суд України (постанови від 07.09.2016 року у справі № 6-1593цс16, від 26.10.2016 року у справі № 6-1198цс16).

Крім того, суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження у справі повністю, безпідставно не врахував, що, крім вимог про солідарне відшкодування збитків та моральної шкоди, позивачем також заявлені вимоги до відповідачів про витребування обладнання та зобов'язання повернути це обладнання позивачу. Можливість витребування майна солідарно законом не передбачена, і така вимога позивачем не заявлялась. Відтак, вимоги до ФОП ОСОБА_4 можуть бути самостійними й окремими предметами позову, розгляд якого віднесено до компетенції господарських судів.

Виходячи з наведеного вище, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що зазначена справа в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та припинив провадження у справі в цій частині згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з п. 3 ст. 103 ГПК Україна апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Незважаючи на те, що у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом не було встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно припинив провадження у справі в частині заявлених ФОП ОСОБА_5 позовних вимог до гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, і в цій частині не було підстави для скасування або зміни рішення, апеляційний господарський суд, порушуючи вимоги п. 3 ст. 103 ГПК Україна, скасував рішення повністю, а не у певній частині (в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_4).

За таких обставин, постанова апеляційної інстанції не може залишатися без змін та підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права. Оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що за суб'єктним складом та за змістом спірних правовідносин поданий позов до фізичних осіб не підлягає розгляду в господарських судах України та дійшов законного висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, Вищий господарський суд України, керуючись п. 6 ст. 1119 ГПК України, залишає в цій частині рішення місцевого господарського суду в силі.

Водночас, рішення місцевого господарського суду про відмову в позові в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_4 не може бути залишено в силі, оскільки воно ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та прийнято з порушенням норм процесуального права.

Так, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову до ФОП ОСОБА_4 про стягнення збитків та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що "не взмозі покласти весь обсяг відповідальності на ФОП ОСОБА_4", оскільки позовні вимоги заявлено до відповідачів, як солідарних боржників, без визначення та відокремлення вимог щодо часток їх участі у порушенні прав та законних інтересів позивача та розміру їх відповідальності, і таке визначення є правом, а не обов'язком позивача, і суд не вправі самостійно змінювати підстави та/або предмет позову, зміст позовних вимог чи відокремлювати із викладених вимог позивача ті вимоги, які можуть бути предметом розгляду господарським судом.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції у частині позовних вимог до фізичних осіб припинив провадження у справі, а у частині позовних до ФОП ОСОБА_4 прийняв рішення по суті, Вищий господарський суд України вважає, що рішення про відмову в позові з тих підстав, що суд не вправі самостійно відокремлювати із викладених вимог позивача ті вимоги, які можуть бути предметом розгляду господарським судом, ґрунтується на суперечливих та взаємовиключних висновках. Місцевий господарський суд, незважаючи на те, що прийняв в частині до ФОП ОСОБА_4 рішення, а не припинив провадження у справі, фактично ухилився від вирішення спору по суті в цій частині.

Суд касаційної інстанції зауважує, що солідарний характер відповідальності осіб не виключає можливості подання позову окремо до одного з боржників. Відтак, для правильного вирішення спору суду слід було з'ясувати, чи є правові підстави для відшкодування збитків та моральної шкоди за рахунок ФОП ОСОБА_4 (для чого встановити чи є в його діях в спірних з позивачем правовідносинах склад цивільного правопорушення), навіть, незважаючи на те, що такі вимоги були заявлені і до інших осіб, які не можуть бути відповідачами у господарському спорі.

Посилання суду першої інстанції на неможливість визначення частки ФОП ОСОБА_4 відповідно до ступеня його вини є помилковими, оскільки згідно з ч. 2 ст. 1190 ЦК України частка кожного завдавача шкоди у відшкодуванні, що належатиме потерпілому, визначається, якщо є заява потерпілого, і коли ступень вини (умисел або необережність) впливає на розмір відповідальності завдавача шкоди. Беручи до уваги те, що у цій справі така заява відсутня, відповідачі, за наявності у них солідарного обов'язку, несуть відповідальність за загальними правилами, встановленими у ч. 1 ст. 543 ЦК України (кредитор може пред'явити вимогу до всіх співборжників разом або до кожного з них як повністю, так і в частині боргу). Отже, відсутність такої заяви жодним чином не перешкоджає розгляду справи в частині вимог до ФОП ОСОБА_4

Щодо позовних вимог про витребування майна та його повернення позивачу, суд першої інстанції у рішенні суд першої інстанції визначив, що " позовні вимоги про витребування у солідарному порядку майна із чужого незаконного володіння" є неправомірними та не обґрунтованими з тих же підстав, що і позовні вимоги про стягнення у солідарному порядку збитків та моральної шкоди. Водночас, суд касаційної інстанції зауважує, що позивачем не заявлялись вимоги про витребування майна у солідарному порядку. Заявлення позивачем однієї позовної вимоги (витребування та повернення майна) до трьох відповідачів, не виключає обов'язок суду відповідно до ст.ст. 24, 43 ГПК України з'ясувати чи повинен у господарському процесі ФОП ОСОБА_4 відповідати за такими вимогами, тобто, чи є він належним відповідачем. Для чого суду слід встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги (збереження ФОП ОСОБА_4 спірного майна позивача без достатньої правової підстави), і відповідно до встановлених обставин зробити висновок, чи слід позов до ФОП ОСОБА_4 в частині вимог про витребування та повернення майна задовольнити або в позові відмовити.

Враховуючи викладене, судове рішення в частині відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому воно в цій частині підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 11110 ГПК України, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України, оскільки допущені судами при розгляді справи порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, і установленя цих обставин не віднесено до повноважень Вищого господарського суду України, що позбавляє його можливості ухвалити нове рішення у справі в цій частині.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, розглянути та вирішити спір по суті в частині вимог до ФОП ОСОБА_4, для чого з'ясувати; чи має право позивач на відшкодування за рахунок ФОП ОСОБА_4 збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача (збереження ФОП ОСОБА_4 спірного майна позивача без достатньої правової підстави), і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та зробити висновок, чи слід позов до ФОП ОСОБА_4 задовольнити або в позові відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року про припинення провадження у справі в частині заявлених ФОП ОСОБА_5 позовних вимог до гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7 залишити в силі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року в частині відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.