ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 914/3812/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:

ПАТ "Укрсоцбанк" - Шулепова С.С.,

ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" - Лінніченко І.В.,

ТОВ "Компанія "Агро-Союз" - Білоцерковця Н.В.,

ПАТ "Дельта Банк" - Арбузова О.О.,

розпорядника майна ТОВ "Компанія "Агро-Союз" Гусара І.О. - Демчана О.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вх.№13923/2016) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 (щодо розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз") по справі №914/3812/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдер" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року у справі № 914/3812/15 (суддя Цікало А.І.) визнано вимоги Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" на суму 19 460 790 грн. 62 коп. (з яких: 19 458 354 грн. 62 коп. - заборгованість; 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С. , Малех І.Б.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено частково, ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року щодо розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" частково скасовано, відмовлено у визнанні кредиторських вимог в розмірі 13 366 998,01 грн., в решті ухвалу залишено без змін, судовий збір у розмірі 2 679,60 грн. відшкодовано ПАТ "Укрсоцбанк" за рахунок коштів ТОВ "Компанія "Агро-Союз" у порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року в частині включення грошових вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" , які грунтуються на договорі позики №1470-Ф від 28.04.2015 року у розмірі 715 502,00 грн. скасувати та прийняти нове рішення про відхилення вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" , які грунтуються на договорі позики №1470-Ф від 28.04.2015 року у розмірі 715 502,00 грн. та визнання недійсним договір позики №1470-Ф від 28.04.2015 року, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 строк розгляду касаційної скарги було продовжено та відкладено розгляд справи на 07.12.2016.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.11.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Компанія "Агро-союз" за загальною процедурою за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд".

Повідомлення № 24945 про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Компанія "Агро-союз" офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 13.11.2015 р.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

18.12.2015 Приватне акціонерне товариство "Агро-союз" звернулось до суду першої інстанції із заявою з вимогами до боржника ТзОВ "Компанія "Агро-союз" на суму 19 458 354 грн. 62 коп.

Визнаючи вимоги Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" на суму 19 460 790 грн. 62 коп. (з яких: 19 458 354 грн. 62 коп. - заборгованість; 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство, суд першої інстанції послався на обґрунтованість заявлених вимог та підтвердженість їх належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглянувши справу в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 99,101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених кредитором вимог лише на суму 6 091 356,61 грн. (у тому числі дійсний розмір заборгованості за договором позики №1470-ф від 28.04.2015 року становить суму 715 502,00 грн.) та 2 436 грн. 00 коп. сплаченого судового збору. У зв'язку із встановленим, суд апеляційної інстанції відмовив у визнанні заявлених вимог ПрАТ "Агро-союз" у розмірі 13 366 998,01 грн., скасувавши ухвалу суду першої інстанції в цій частині, а в решті-залишив без змін.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Згідно повідомлення від 15.01.2016 р. вих. № 02-01-59/23 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" та розпорядником майна Гусар І.О. розглянуто заяву з вимогами до боржника та заявлені вимоги визнано у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 22.04.2011 р. між ТзОВ "Компанія "Агро-союз" та ПрАТ "Агро-союз" укладено договір позики (зворотної фінансової допомоги) № 461-Ф, а також 22.04.2012 р додаткову угоду № 1 до договору позики (зворотної фінансової допомоги) № 461-Ф від 22.04.2011 р., за яким ПрАТ "Агро-союз" (як позикодавець) здійснив перерахування грошових коштів ТзОВ "Компанія "Агро-союз" (як позичальнику) у розмірі 522 516,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.06.2012 р. № 681 та від 27.06.2012 р. № 683.

Боржник у термін, визначений договором, не здійснив повернення грошових коштів.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні лише копії таких платіжних доручень. На копії таких документів зазначено, що платіжне доручення №681 від 26.06.2012р. одержане банком 26.06.2012 року та проведено банком 26.06.2012р., а платіжне доручення №683 від 27.06.2012р. одержане банком 27.06.2012 року та проведено банком 27.06.2012р., при цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про допустимість вказаних платіжних доручень як доказу надання коштів.

Так, розрахунковим документом є документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача (п.1.4). Для списання коштів з рахунку платника банк платника застосовує платіжні інструменти, які визначені цією главою, згідно з нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку (п.1.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, надалі по тексту постанови Інструкція).

Згідно з п.1.13 Інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів, зокрема, як платіжного доручення (додаток 2).

Примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення), реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити відбиток печатки (якщо картка із зразками підписів та відбитка печатки містить відбиток печатки) і підписи/підпис відповідальних/ої осіб/особи. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів (п.2.7,2.8 Інструкції).

Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п.2.14 Інструкції).

Враховуючи вищенаведене та відсутність відбитків штампа банку на платіжних дорученнях від 26.06.2012 р. № 681 та від 27.06.2012 р. № 683, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про недоведеність здійснення операції по переказу коштів у вказаній сумі і з вказаним призначенням платежу, а відтак, заборгованість в розмірі 522 516,00 грн. є не підтвердженою.

Також, з матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що 26.07.2013 р. між ТзОВ "Компанія "Агро-союз" та ПрАТ "Агро-союз" укладено договір позики (зворотної фінансової допомоги) № 470-Ф, а також 03.02.2014 р. додаткову угоду № 1 до договору позики (зворотної фінансової допомоги) № 470-Ф від 26.07.2013 р. і 24.11.2014 р. додаткову угоду до договору позики (зворотної фінансової допомоги) № 470-Ф від 26.07.2013 р.

На виконання умов вказаного договору кредитор здійснив перерахування грошових коштів боржнику у розмірі 6 316 000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Боржник у термін, визначений договором, повернув лише 93153,38 грн., внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість перед кредитором у розмірі 6 222 846,62 грн.

Згідно ч.22.1 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (ч.1.35 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер

Реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно виписок по рахунках з призначенням платежу "фінансова доп.по дог.470-Ф від 26.07.2013", що є допустимими доказами з виконання кредитором умов договору №470-Ф від 26.07.2013 року, які були долучені до матеріалів справи 03.08.2016р., підтверджується надання фінансової допомоги боржнику на загальну суму 6 216 000 грн., а не як було заявлено кредитором, а саме, на суму 6 316 000 грн.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується часткове повернення фінансової допомоги по дог.470-Ф, а саме, на суму 840 145,39 грн., а платіжне доручення від 14.11.2014 року на суму 80 000 грн. не завірене належним чином, не містить печатки банку, тому не прийнято судом апеляційної інстанції.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена заборгованість боржника перед ПрАТ "Агро-союз" за договором позики (зворотної фінансової допомоги) № 470-Ф від 26.07.2013 р. в розмірі 5 375 854,61грн., а не в заявленій сумі 6 222 846,62 грн.

Крім цього, 28.04.2015 р. між ТзОВ "Компанія "Агро-союз" та ПрАТ "Агро-союз" укладено договір позики (зворотної фінансової допомоги) № 1470-Ф, за яким кредитор здійснив перерахування грошових коштів боржнику у розмірі 9 311 992 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1499 на суму 3 596 490 грн., №16 на суму 715 502 грн., №17 на суму 5 000 000 грн. з відповідними призначеннями платежу.

Як встановив суд апеляційної інстанції, вказані платіжні доручення оформлені неналежним чином, оскільки на платіжних дорученнях відсутня печатка та підпис особи банку, що не відповідає вимогам п.п.2.7,2.8,2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується надання фінансової допомоги по вказаному договору на суму 715 502,00 грн. згідно виписки по рахунку, яка була надана суду 03.08.2016 року .

Судом апеляційної інстанції відхилено посилання кредитора на лист від 18.08.2015 року, в якому кредитор просив боржника в платіжному дорученні №15 від 19.08.2015 року на суму 3 401000 грн. правильним вважати призначення платежу "фінансова допомога по дог.1470-Ф від 28.04.2015", оскільки такий лист не є допустимим доказом надання фінансової допомоги, а підтвердження з боку контрагента про врахування та виконання такого листа відсутні, як і платіжне доручення №15 від 19.08.2015 року на суму 3 401 000 грн.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість за договором позики (зворотної фінансової допомоги) № 1470-Ф від 28.04.2015 р. перед ПрАТ "Агро-союз" становить 715 502,00 грн., яка підтверджена належними доказами (а не в заявленій сумі 12 712 992,00 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Отже, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог покладений на господарський суд.

Незважаючи на визнання чи невизнання боржником грошових вимог кредиторів, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Таким чином, дослідивши всі фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну правову оцінку відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про підтвердженість та обгрунтованість кредиторських вимог ПрАТ "Агро-союз" на суму 6 091 356,61 грн. (у тому числі дійсний розмір заборгованості за договором позики №1470-ф від 28.04.2015 року становить суму 715 502,00 грн.) та 2 436 грн. 00 коп. сплаченого судового збору, у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають визнанню, а у розмірі 13 366 998,01 грн. - відхиленню.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилені доводи ПАТ "Укрсоцбанк" про доведення ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" до банкрутства та необхідність визнання судом недійсним договору позики №1470-Ф від 28.04.2015 року в порядку ст. 83 ГПК України, оскільки боржник порушив свої договірні обов'язки (умови п.8.3 розділу 8 договору кредиту№126-СВ в частині того, що позичальник без попередньої письмової згоди банку зобов'язується не здійснювати серед іншого одержання кредитів, залучення коштів від третіх осіб), тому оскаржуваний договір укладений з порушенням господарської компетенції.

Так, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 ГК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" щодо необхідності визнання судом недійсним договору фінансової допомоги із застосуванням ст. 83 ГПК України є безпідставними, оскільки грунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами того, що даний договір фінансової допомоги суперечить чинному законодавству.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, боржник ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" є фінансовим поручителем відповідно до договору поруки № 126-СВ/SUR-1, укладеному між ВАТ "УніКредит Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк"), ТОВ "ВП "Агро-Союз" та ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" у якості забезпечення виконання зобов'язання ТзОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" за Кредитним договором від 03.09.2010 р. № 126-СВ, укладеному між ТзОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (Позичальник) та ВАТ "УніКредит Банк". Вказаним договором поруки не передбачено жодних обмежень щодо укладення боржником будь-яких договорів позики.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції досліджено всі фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, надано їм належну правову оцінку відповідно до вимог Закону, тому висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення кредиторських вимог ПрАТ "Агро-союз" на суму 6 091 356,61 грн. є законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції від 17.02.2016 року в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "Агро-союз" у розмірі 13 366 998,01 грн., а в решті - залишив без змін.

Отже, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 щодо розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 щодо розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" по справі №914/3812/15 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Поліщук В.Ю. Удовиченко О.С.