ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/11441/16

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Студенця В.І., за участі представників сторін Т. Клюсової (дов. від 20.09.2016), Н. Коваленко (дов. від 01.09.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2016 року у справі № 910/11441/16 за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 3 000 грн пені,

УСТАНОВИВ: У червні 2016 року Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 3 000 грн пені, нарахованої за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16 липня 2014 року № 68/01-р/к "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 20-01/03.14 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідач позов не визнав, мотивуючи відсутністю підстав для стягнення пені та подав заяву про застосування строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2016 року (суддя О. Марченко) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2016 року (судді Г. Жук, А. Мальченко, С. Дикунська) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 56 і 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та залишити в силі рішення.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено, що адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 20-01/03.14 прийнято рішення від 16 липня 2014 року № 68/01-р/к "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким:

- визнано, що публічне акціонерне товариство "Київенерго" протягом періоду з 1 січня 2012 року по 30 червня 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) товариства, розташованих на території м. Києва, з часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- визнано дії публічного акціонерного товариства "Київенерго", що полягають у встановленні завищеної вартості послуг з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж, шляхом необґрунтованого включення у прямі витрати витрат з оплати праці начальника РКМ та диспетчера РКМ, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) Товариства, розташованих на території м. Києва, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинене порушення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на товариство штраф у сумі 50 000 грн.

За правилами частин 2 і 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання; особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отримавши рішення адміністративної колегії 24 липня 2014 року, відповідач оскаржив його і ухвалою від 26 серпня 2014 року Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 910/17753/14, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 13 листопада 2014 року про відмову в позові. Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою від 4 грудня 2014 року прийнято Київським апеляційним господарським судом до провадження та 28 січня 2015 року прийнято постанову про залишення рішення господарського суду без змін. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" оскаржило рішення та постанову до Вищого господарського суду України, який ухвалою від 25 березня 2015 року прийняв касаційну скаргу до провадження та постановою від 7 квітня 2015 року залишив рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду 28 січня 2015 року без змін.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" сплатило штраф 18 листопада 2014 року і позивач, ураховуючи правила статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", вимагає стягнути суму пені, нарахованої за період з 14 по 17 листопада 2014 року в розмірі 3 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивачем доведено правомірність нарахування пені.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що територіальне відділення Антимонопольного комітету України не довело факту прострочення публічним акціонерним товариством "Київенерго" сплати штрафу.

Такого висновку господарський суд апеляційної інстанції дійшов без урахування всіх обставин справи і вимог закону.

За змістом частин 1 і 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, щодо якої здійснено розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною 1 статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення господарського суду.

Абзацами третім - п'ятим частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені виключно на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як установлено господарським судом, загальна кількість днів прострочення сплати штрафу становить 4 дні: з 14 листопада 2014 (наступний день після прийняття господарським судом міста Києва рішення від 13 листопада 2014 року зі справи № 910/17753/14) по 17 листопада 2014 року (дата, що передує даті сплати відповідачем штрафу); сума пені за один день прострочення сплати штрафу складає 750 грн, тому за 4 дні прострочення сплати штрафу розмір пені становить 3 000 грн.

За таких обставин господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність вимог позову про стягнення пені за прострочення відповідачем сплати суми штрафу у заявлений позивачем період.

Водночас господарський суд обґрунтовано визнав безпідставними твердження відповідача про пропуск позивачем позовної давності на підставі статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу, а тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 258 названого Кодексу.

Статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Отже правила позовної давності, визначені Цивільним кодексом України, не можуть застосовуватися до правовідносин сторін в даній справі.

Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції статей 56 і 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зумовлює скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2016 року у справі № 910/11441/16 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України 1 653 грн 60 коп. у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Доручити видати наказ Господарському суду міста Києва.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя С. В. Бондар Суддя В. І. Студенець