ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 906/1376/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.05.2016у справі№ 906/1376/15 Господарського суду м. Києваза позовомЗаступника прокурора Житомирської області в інтересах державидо1.Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу", 2.Житомирської обласної державної адміністрації, 3.Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної радитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1.Державне агентство лісових ресурсів України, 2.Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарствапровизнання незаконним розпорядження, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути ділянкув судовому засіданні взяли участь представники :- - ГПУТомчук М.О.- - відповідача-1Крівінюк Є.П.- - відповідача-2не з'явився- - відповідача-3Фрусевич С.А.- - третьої особи-1не з'явився- - третьої особи-2не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з позовом і інтересах держави звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу", Житомирської обласної державної адміністрації, Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, в якій просило суд: визнати незаконним п.12 розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації № 455 від 29.12.2012 про погодження надання Спільному підприємству "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" для довгострокового тимчасового користування терміном на 30 років лісових ділянок без вилучення їх у постійних лісокористувачів, розташованих в межах Коростенського району Ушомирського лісництва ДП "Коростенський лісгосп АПК" (квартал 20 виділ 1(1) площею 1,7 га, квартал 2 виділ 5(1) площею 1,3 га, квартал 20 виділ 5(2) площею 3,0 га, квартал 20 виділ 6 площею 3,9 га, загальною площею 9,9 га для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо - виховних цілей; визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами від 27.02.2014, укладений між Дочірнім підприємством "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради та Спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппстачмашу"; зобов'язати Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппстачмашу" повернути Дочірньому підприємству "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради лісову ділянку.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.09.2015 справу передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2015 (суддя Маринченко Я.В.) у даній справі в позові відмовлено повністю. Судове рішення мотивоване необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (головуючий Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.) у даній справі вказане рішення суду змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами від 27.02.2014 року, укладений між Дочірнім підприємством "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради та Спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппстачмашу".

Зобов'язати Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппстачмашу" повернути Дочірньому підприємству "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради лісову ділянку, розташовану в межах Коростенського району Ушомирського лісництва Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" (квартал 20 виділ 1(1) площею 1,7 га, квартал 2 виділ 5(1) площею 1,3 га, квартал 20 виділ 5(2) площею 3,0 га, квартал 20 виділ 6 площею 3,9 га, загальною площею 9,9).

Стягнути з Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (11555, с. Поліське, Коростенського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 01728946) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь прокуратури Житомирської області (10008, місто Житомир, вулиця Першого травня, 11, код ЄДРПОУ 02909950) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 20 коп.

Стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації (01014, місто Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 1, код ЄДРПОУ 00022489) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь прокуратури Житомирської області (10008, місто Житомир, вулиця Першого травня, 11, код ЄДРПОУ 02909950) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 20 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (11501, Житомирська область, місто Коростень, вулиця Кірова, 61, код ЄДРПОУ 30913009) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь прокуратури Житомирської області (10008, місто Житомир, вулиця Першого травня, 11, код ЄДРПОУ 02909950) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 20 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити."

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції послався на невідповідність спірного договору вимогам діючого законодавства в частині визначення ціни, як однієї з істотних умов договору.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу Заступник прокурора Житомирської області заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Житомирська обласна державна адміністрація, Дочірнє підприємство "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, Державне агентство лісових ресурсів України, Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслали своїх відзивів на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Житомирська обласна державна адміністрація, Державне агентство лісових ресурсів України, Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 29.12.2012 головою Житомирської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження № 455, пунктом 12 якого, погоджено надання Спільному підприємству "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" лісових ділянок, розташованих в межах Коростенського району Ушомирського лісництва ДП "Коростенський лісгосп АПК" (квартал 20 виділ 1(1) площею 1,7 га, квартал 2 виділ 5(1) площею 1,3 га, квартал 20 виділ 5(2) площею 3,0 га, квартал 20 виділ 6 площею 3,9 га, загальною площею 9,9 га для довгострокового тимчасового користування терміном на 30 років без вилучення їх у постійних лісокористувачів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей.

Відповідно до висновку попереднього погодження надання лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей № 02-01-24/09 від 03.01.2013 Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства погодило виділення лісових ділянок загальною площею 9,9 га на землях лісогосподарського призначення ДП "Коростенський лісгосп АПК" на умовах довгострокового тимчасового користування без права вилучення у постійного лісокористувача.

На підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації № 455 від 29.12.2012, між постійним лісокористувачем, власником лісів (уповноважена ним особа) ДП "Коростенський лісгосп АПК" (сторона 1) та тимчасовим користувачем СП "Щорсівський гранітний кар'єр" (сторона 2) 27.02.2014 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами, за умовами п.1 якого сторона 1 виділяє, а сторона 2 приймає у строкове, платне довгострокове користування лісову ділянку загальною площею 9,9 га, яка розташована в Ушомирському лісництві ДП "Коростенський лісгосп АПК" з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і освітньо-виховних цілей.

За умовами п.п. 18, 19 договору, за користування лісовою ділянкою сторона 2 сплачує орендну плату стороні 1 за домовленістю 20 доларів за рік згідно курсу НБУ. Плата вноситься у строки та в порядку, визначені чинним законодавством незалежно від фактичного користування земельною ділянкою.

В своєму позові прокурор послався на те, що спірне розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації є незаконним, оскільки погодження на передачу у тимчасове довгострокове користування лісової ділянки здійснено без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, яким є Державне агентство лісових ресурсів України. Умовами договору визначено плату за користування лісами, розраховану в іноземній валюті та без відповідного рішення Житомирської обласної ради щодо встановлення збору за спеціальне використання лісових ресурсів, що призвело до порушення інтересів держави та несплати тимчасовим користувачем у встановленому законом порядку ренти за спеціальне використання лісових ресурсів.

Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним п.12 розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації № 455 від 29.12.2012, колегія вважає правильними, з наступних підстав.

За приписами ст.ст. 16, 18 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4.26 Положення про Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України Управління підпорядковується Держлісагентсву та є його територіальним органом, завданням якого є реалізація повноважень Держлісагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці в сфері лісового та мисливського господарства. Управління відповідно до покладених на нього завдань погоджує надання лісів у постійне користування.

Таким чином, колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач до укладення договору виконав всі необхідні передбачені положеннями ст. 18 Лісового кодексу України умови, зокрема, отримав рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах повноважень такого органу, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та погодження постійного лісокористувача.

Наведене спростовує доводи прокуратури про те, що рішення Житомирської обласної державної адміністрації прийняте без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а саме Державним агентством лісових ресурсів України.

В пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на наведене, колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в тій частині, що розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації прийнято з межах компетенції й може бути підставою для надання лісової ділянки в користування при відповідному погодженні з органом виконавчої влади з питань лісового господарства, що реалізує державну політику у цій сфері,

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо визнання п. 12 розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації № 455 від 29.12.2012 недійсним.

Що стосується відповідності положень спірного договору вимогам чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Так, зміст правочину на підставі ст. 203 ЦК України не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 229.1 ПК України, платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Статтею 330.1.5 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування збором є використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Положеннями ст.331.11 ПК України встановлено, що за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів ставки збору встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Відповідно до ст. 334.2 ПК України лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору наростаючим підсумком з початку року за формою, встановленою у передбаченому ст. 46 цього Кодексу порядку, у якому окремим рядком зазначається сума збору, сплачена відповідно до підпунктів 334.2.1 та 334.2.2 цього пункту, та подають його контролюючому органу за місцезнаходженням лісової ділянки у визначені для квартального податкового (звітного) періоду строки.

Лісокористувачі сплачують збір у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду.

Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум збору, сплачених відповідно до підпунктів 334.2.1 і 334.2.2 пункту 334.2 цієї статті.

Відсутність в умовах договору посилання на сплату вищезгаданого збору не звільняє лісокористувача від обов'язку сплати цього збору, оскільки порядок його сплати визначено положеннями ПК України. Крім цього, як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, зокрема п. 23, на тимчасового лісокористувача покладається обов'язок у 10-денний термін з дати прийняття лісової ділянки стати на облік в органах податкової служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку з приводу того, що відсутність в умовах договору розміру та обов'язку сплати лісокористувачем спеціального збору за використання лісових ресурсів не може бути підставою для визнання недійсним договору, оскільки це не звільняє відповідача від обов'язку сплати цього збору.

За умовами п. 18 договору, сторони визначили плату за користування лісовою ділянкою в іноземній валюті - доларах США по курсу Національного Банку України.

Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"та Дочірнє підприємство "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради пояснили суду, що розрахунки відбуваються в національній валюті - гривні.

Зобов'язання на підставі ст. 524 ЦК України має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Визначаючи основною валютою зобов'язання грошову одиницю України - гривню, приписи чинного законодавства не містять заборони щодо визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті. Проте, п.18 договору сторони не визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а лише зазначили орендну плата за користування лісовою ділянкою в розмірі 20 доларів за рік згідно курсу НБУ. Крім цього, договором не встановлено як розраховується ціна, на підставі яких даних відбувається розрахунок за користування лісовою ділянкою,оскільки не зазначено навіть країну походження долару, у якому визначена плата за користування лісовою ділянкою.

Враховуючи подані представником прокуратури докази щодо порядку розрахунку вартості за користування лісовою ділянкою, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що сплата за користування нею мала б приблизно складати 40 748, 40 грн., що ніяк не співвідноситься з ціною, визначеною сторонами в договорі.

У зв'язку з тим, що умовами договору визначено плату за користування лісами, розраховану в іноземній валюті та без відповідного рішення Житомирської обласної ради щодо встановлення збору за спеціальне використання лісових ресурсів, що призвело до порушення інтересів держави, а також за відсутності погодження сторонами в договорі такої істотної умови як ціни, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позов в частині визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами від 27.02.2014 та зобов'язання повернути лісову ділянку площею 9,9 га постійному лісокористувачу підлягає задоволенню, колегія вважає обґрунтованим.

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд, керуючись визначеними процесуальним законом повноваженнями, правомірно змінив рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до вимог статті 43 ГПК України, судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 906/1376/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

О. М. Сибіга