ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 904/3561/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпродо Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.простягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 94 321, 44 грн.

за участю представників

позивача: Русанова В.В.,

відповідача: Матвєєва Т.В.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі за текстом - ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі за текстом - ПАТ "Південний ГЗК") про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 94 321, 44 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з ПАТ "Південний ГЗК" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 91 033, 08 грн. плати за користування вагонами, 3 288, 36 грн. збору за зберігання вантажу та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що актами загальної форми, актами про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 23 від 04.11.2015 року, № 29 від 04.11.2015 року та № 14 від 11.11.2015 року, наказами № № 600, 602, 624 та іншими доказами підтверджується факт затримки вагонів у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на адресу відповідача; при цьому, розмір нарахування плати за користування вагонами та розмір збору за зберігання вантажу є обґрунтованими, проведеними у відповідності до вимог чинного законодавства у зв'язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Південний ГЗК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2013 року ДП "Придніпровська залізниця" (залізниця) та ПАТ "Південний ГЗК" (власник колії) укладено Договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Південний ГЗК", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (Дод. угода № 2 від 03.02.2014 року) (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах Договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Відповідно до п. 5 Договору повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форму ГУ-2.

Згідно з п. 6 Договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

В п. 8 Договору сторони погодили, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 Договору).

Відповідно до п. 15 Договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за подачу, забирання вагонів згідно табл. 1, табл. 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (Тарифне керівництво № 1); за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збитки і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в жовтні - листопаді 2015 року залізницею прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача - ПАТ "Південний ГЗК " за накладними, згідно з якими станція та залізниця призначення - Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

На підходах до станції за наказом № 600 від 04.11.2015 року о 3 год. 07 хв. затримані вагони (№ № голова 56471113 хвіст 56009517 у кількості 58 вагонів індекс поїзда 4005-78-4672) на станції Червоний Шахтар, за наказом № 602 від 04.11.2015 року о 13 год. 55 хв. затримані вагони (№ № голова 61034765 хвіст 55083786 у кількості 54 вагони індекс поїзда 4666-10-4672) на станції Апостолове, за наказом № 624 від 11.11.2015 року о 3 год. 50 хв. затримані вагони (№ № голова 65603821 хвіст 55083786 у кількості 49 вагонів індекс поїзда 4671-511-4672) на станції Батуринська через неможливість приймання їх станцією Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на адресу ПАТ "Південний ГЗК".

За наведеним фактом станціями затримки вагонів - Червоний Шахтар, Апостолове, Батуринська у порядку, передбаченому п. п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 23 від 04.11.2015 року, № 29 від 04.11.2015 року та № 14 від 11.11.2015 року.

Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді № 2170 (акт форми ГУ-23а № 23 від 04.11.2015 року); в поїзді № 3005 (акт форми ГУ-23а № 29 від 04.11.2015 року); в поїзді № 3554 (акт форми ГУ-23а № 14 від 11.11.2015 року), отримані відповідачем 04.11.2015 року о 04:00 год., 04.11.2015 року о 15:00 год. та 11.11.2015 року о 05:00 год. відповідно.

Згідно Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 23 від 04.11.2015 року затримані вагони, що прибули поїздом № 2170 04.11.2015 року о 0 год. 30 хв. відправлені поїздом № 2169 - 08.11.2015 року о 19 год. 15 хв.; № 29 від 04.11.2015 року затримані вагони, що прибули поїздом № 3005 04.11.2015 року о 06 год.04 хв. відправлені поїздом № 3007 - 05.11.2015 року об 11 год. 45 хв.; № 14 від 11.11.2015 року затримані вагони, що прибули поїздом № 3554 11.11.2015 року о 03 год.40 хв. відправлені поїздом № 3553 - 11.11.2015 року о 10 год. 20 хв.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці сторонами складено акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника - ПАТ "Південний ГЗК" з зазначенням в них: причини затримки вагонів - скупчення вагонів на станції підходу Кривий Ріг, часу початку та закінчення затримки вагонів, їх номери. Вказані акти засвідчені підписами представників залізниці та вантажоотримувача без зауважень.

За затримку вагонів на підходах до станції Кривий Ріг з вини вантажовласника, який не надав судам доказів звернення до відповідальних осіб залізниці щодо доставки вагонів на вільні колії та готовність прийняти вагони на під'їзні колії, позивачем здійснено нарахування плати за користування вагонами у розмірі 91 033, 08 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 3 288, 36 грн.

В силу приписів ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, з подальшими змінами (далі за текстом - Статут) взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно зі ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За приписами ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. п. 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

В силу приписів п. п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вантажовласником вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

З урахуванням вищезазначених правових приписів судами попередніх інстанцій встановлено факт затримки вагонів на станції підходу до станції призначення через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПАТ "Південний ГЗК" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, що підтверджується документами, оформленими станціями Червоний Шахтар, Апостолове та Батуринська, які передбачені вимогами діючого законодавства і, зокрема, актами форми ГУ-23а, ГУ-23, виписками із Книг повідомлення про прибуття вантажу форми ГУ-2, повідомленнями про затримку вагонів, наказами на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, накопичувальною карткою форми ФДУ-92, які оформлені працівниками залізниці у відповідності до вимог діючих нормативно-правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, п. п. 5, 8, 16 Договору № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Південний ГЗК", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці від 28.11.2013 року.

При цьому, судами вірно відзначено, що відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділ) 1 Тарифного керівництва № 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки вищенаведені обставини справи свідчать про наявність вини відповідача у затримці вагонів, що не спростовано останнім, а нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 91 033, 08 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 3 288, 36 грн., нарахування яких здійснено позивачем з дотримання вимог чинного законодавства, за відсутності належних доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача у затримці вагонів, що відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України доводиться особою, яка порушила зобов'язання та надавало б підстави для звільнення останньої від відповідальності.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відхилено заперечення відповідача щодо завищення плати за користування вагонами та виконання розрахунку з порушенням вимог Правил користування вагонами та контейнерами, оскільки таке нарахування об'єднує час затримки вагонів та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника, з тих підстав, що як вагони, затримані на підходах до станції призначення, так і вагони, затримані на коліях станції призначення, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника, з вини якого сталася така затримка, а тому в силу вищенаведених законодавчих приписів у вантажовласника виникає обов'язок сплатити плату за весь час користування вагонами та збір за зберігання вантажу.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі щодо відсутності підстав для розгляду позовних вимог внаслідок відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей щодо припинення ДП "Придніпровська залізниця" були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано них відхилені з огляду на їх безпідставність, оскільки нова юридична особа - ПАТ "Укрзалізниця" була створена та набула право/дієздатності, зокрема, й у спірних правовідносинах за визначеною законодавчими приписами процедурою.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що інші доводи ПАТ "Південний ГЗК", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року у справі № 904/3561/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець