Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 6/290

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача Костюк А.І. (дов. від 04.03.2015 р.)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс»на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р.у справі № 6/290 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс»до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Комерс» стягнення 1452072,85 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. у даній справі (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс» задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Комерс» на користь Товариства з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс» 1367715,33 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 84357,52 грн. 3% річних.

14.11.2011 р. господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення.

02.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс» звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Причиною пропуску строку пред'явлення наказу до виконання заявник визначив те, що відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції не було направлено позивачу постанову від 03.10.2012 р. про повернення виконавчого документу та оригіналу наказу господарського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. у даній справі (суддя Ковтун С.А.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс» про відновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. у справі №6/290 до виконання - відмовлено.

Місцевий суд приймаючи рішення у даній справі виходив з того, що не надсилання відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції позивачу постанови від 03.10.2012 р. про повернення виконавчого документа та оригіналу наказу господарського суду не свідчить про поважність причин пропуску строку встановленого законодаством для пред'явлення наказу суду до виконання.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. у даній справі (у складі суддів: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Новікова М.М.), ухвалу господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. залишено без змін, з тих же підстав.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким заяву товариства про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання задовольнити повністю.

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конституції України та приписів статей Господарського кодексу України.

Крім того, в обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду від 02.10.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 07.10.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Згідно ст.ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Приписами ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Приписами ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З викладеного вбачається, що відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що пропуск строку для пред'явлення наказу до виконання зумовлене обставинами, які залежали не тільки від Товариства з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс», адже, у передбачені законом строки на адресу товариства, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа та оригінал наказу від 14.11.2011 р. №6/290 направлені не були.

Також, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому факту, що Товариство з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс» не було обізнано про повернення поштового конверту (із постановою про повернення виконавчого документа та оригіналом наказу від 14.11.2011 р. №6/290) та направлення останнього до архіву відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Судами попередніх інстанцій не було враховано, що вищевикладені обставини Товариству з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс» стали відомі лише 06.03.2015 р., після звернення його представника.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Комерс» на користь Товариства з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс» 1367715,33 грн. заборгованості до цього часу виконано не було, а відмова у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, в свою чергу, призведе до того, що вказане рішення втратить свою правову силу.

За таких обставин, господарськими судами при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання є передчасними.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи (ст.47 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, вимоги вказаних норм господарськими судами при розгляді справи виконані не були.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвала та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальтністю «Агроімпекс» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. у справі №6/290 та ухвалу господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова