ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року Справа № 918/784/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Рівбуд"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016у справі№ 918/784/16 Господарського судуРівненського областіза позовомПершого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави до - Березнівської міської ради - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив " Рівбуд"провизнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення землі вартістю 165876,71 грнза участю представників:позивачаЗбарих С.М. - посвідч. № 028728;відповідачів- не з'явився - Грабовський В.А. -предст. дов. від 08.08.2016;

ВСТАНОВИВ:

02.08.2016 Перший заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави звернувся до господарського суду з позовом до Березнівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд" про визнання незаконними і скасування рішень Березнівської міської ради № 446 від 13.12.2013, № 486 від 26.03.2014, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.06.2014, укладеного відповідачами та повернення земельної ділянки вартістю 165876,71 грн за актом приймання-передачі до земель запасу та громадської забудови Березнівської міської ради. Позов обґрунтовано статтями 41, 134 Земельного кодексу України, статтями 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, в порушення яких Березнівська міська рада прийняла рішення про передачу земельної ділянки житлово-будівельному кооперативу, що суперечать чинному на той час законодавству, без проведення земельних торгів; укладенням відповідачами договору оренди на позаконкурсній основі завдано шкоди інтересам держави в частині неотримання коштів за оренду землі.

Відповідачі заперечили проти позову вказавши, що Березнівська міська рада діяла як власник земельної ділянки в межах наданих повноважень та відповідного законодавства, надаючи земельну ділянку в оренду з метою будівництва соціального та доступного житла; до бюджету, починаючи з червня 2014 року, надходить орендна плата за землекористування, натомість, позивач не довів, чим порушено право та цивільний інтерес будь-яких осіб, рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.01.2014 у справі № 915/1657/13 встановлені ті обставини, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд" створений та в установленому порядку зареєстрований, як особа, яка відповідно до положень статті 41 Земельного кодексу України має право на безоплатне отримання у власність або у користування земельну ділянку, і ці обставини не потребують повторного доказування відповідно до вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Рівненського області від 03.10.2016 (суддя Марач В.В.) позов задоволено, рішення Березнівської міської ради № 466 від 13.12.2013 "Про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації" та від 26.03.2014 № 486 "Про передачу земельних ділянок в оренду" визнано незаконними; визнано недійсним договір оренди землі від 05.06.2014, укладений відповідачами, зобов'язано Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд" повернути земельну ділянку кадастровий номер 5620410100:01:005:0513 загальною площею 0,1591 га та вартістю 165876,71 грн, що знаходиться на вул. С. Коваля, 2 в м. Березне, за актом приймання-передавання до земель запасу житлової та громадської забудови Березнівської міської ради; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд" на користь прокуратури Рівненської області 3311 грн судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (судді: Грязнов В.В.- головуючий, Василишин А.Р., Мельник О.В.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме, суди в порушення статей 12, 41 Земельного кодексу України, статті 21 Цивільного кодексу України, статей 2, 6 Закону України "Про кооперацію", статей 4-3, 33-35, 43 Господарського процесуального кодексу України не врахували, що передача земельної ділянки кооперативу відбулась в порядку вищевказаних норм на підставі діючого законодавства, як житлово-будівельному кооперативу, створеному в установленому порядку, діючому на підставі статуту, відповідно якого за метою створення, напрямку діяльності та основних завдань відповідає вказаному поняттю та є особою, яка має право на набуття земельної ділянки в порядку статті 41 Земельного кодексу України, не взяли до уваги відповідні обставини, встановлені також рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.01.2014 у справі № 918/1657/13. Прокурор, в порушення вимог Закону України "Про прокуратуру" та наведеної скаржником практики Європейського суду з прав людини (щодо виправданого втручання держави у право власності особи та його припинення у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства), не підтвердив повноважень представництва інтересів держави та не обґрунтував наявність підстав такого звернення, позивач не довів порушеного права територіальної громади внаслідок передачі в оренду земельної ділянки, а користувач, який протягом двох років належним чином сплачує орендну плату, не знав та не міг знати про наявність порушень з боку власника земельної ділянки під час прийняття спірного рішення. Крім того, суди визнали незаконними рішення Березнівської міської ради № 466 від 13.12.2013 та від 26.03.2014 № 486, якими передано в оренду земельні ділянки також й іншим землекористувачам, яких взагалі не залучено до участі у справі.

Прокурор не надіслав відзив на касаційну скаргу; усно у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, просив суд залишити прийняті у справі рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Березнівська міська рада не скористалася правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Скаржник у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги, звернув увагу суду, що у додаткових письмових поясненнях до касаційної скарги надано повний текст оскаржуваних рішень Березнівської міської ради та на додану правову позицію Верховного Суду України щодо застосування реституції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди встановили, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд", місцезнаходження: м. Рівне, вул. Академіка Дем'янчука, 1-А, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради 14.02.2011. У цей же день, за № 16081020000007608 зареєстровано статут Обслуговуючого кооперативу.

Рішенням Березнівської міської ради № 446 від 13.12.2013 "Про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації" надано Обслуговуючому кооперативу дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі для передачі в оренду строком на 5 років земельної ділянки площею 0,1591 га по вул. С.Коваля, 2 у м. Березне, за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Рішенням № 486 від 26.03.2014 "Про передачу земельних ділянок в оренду" міська рада затвердила виготовлену технічну документацію та передала Обслуговуючому кооперативу в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,1591 га по вул. С.Коваля, 2 у м. Березне, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Земельну ділянку надано в оренду без проведення торгів.

На підставі зазначених вище рішень міська рада - орендодавець та Обслуговуючий кооператив - орендар уклали договір оренди землі від 05.06.2014, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в платне користування строком на 5 років земельну ділянку площею 0,1591 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (02.03), яка знаходиться по вул. Станіслава Коваля, 2 в межах м. Березне Березнівського району Рівненської області. Невід'ємними частинами договору є: кадастровий план та схема земельної ділянки, акт приймання-передачі об'єкта оренди, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розрахунок розміру орендної плати. Договір і додатки до нього підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

Суди з'ясували, що на виконання умов договору Міська рада передала, а Обслуговуючий кооператив прийняв земельну ділянку площею 0,1591 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в межах м. Березне по вул. Станіслава Коваля, 2, про що складено двосторонній акт приймання-передачі від 05.06.2014.

Крім того, матеріали справи містять:

- звернення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 22.06.2016 № 1017-1580-10 до Прокуратури Рівненської області про ініціювання скасування декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої управлінням ДАБІ у Рівненській області за № РВ143160960418 від 05.04.2016 в судовому порядку у зв'язку із поданням недостовірних відомостей при зверненні із реєстрацією такої декларації об'єкта будівництва, що знаходиться у межах м. Березне по вул. Станіслава Коваля, 2;

- рішення головного інспектора будівельного нагляду Управління ДАБІ у Рівненській області від 04.07.2016 № 57-гбн "Про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації ", яким скасовано реєстрацію № РВ143160960418 від 05.04.2016 декларації об'єкта будівництва, що знаходиться у межах м. Березне по вул. Станіслава Коваля, 2, замовник - Обслуговуючий кооператив;

- наказ начальника Управління ДАБІ у Рівненській області від 04.07.2016 № 57 "Про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації ", яким вважається скасованою реєстрація № РВ143160960418 від 05.04.2016 декларації об'єкта будівництва, що знаходиться у межах м. Березне по вул. Станіслава Коваля, 2, замовник - Обслуговуючий кооператив;

- копію позовної заяви Обслуговуючого кооперативу до Управління ДАБІ у Рівненській області про скасування рішення головного інспектора будівельного нагляду Управління ДАБІ у Рівненській області від 04.07.2016 № 57-гбн "Про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації ", зареєстрованої Рівненським окружним адміністративним судом 16.09.2016;

- рішення правління та протокол загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу від 25.09.2014, яким прийнято в асоційовані члени 25 осіб (за списком).

Прокуратура вважає, що при передаванні Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд" в оренду строком на 5 років земельної ділянки, площею 0,1591 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться по вул. Станіслава Коваля, 2 в межах м. Березне, на підставі прийнятих рішень Березнівської міської ради від № 446 від 13.12.2013, № 486 від 26.03.2014 та укладеного договору від 05.06.2014 в порушення вимог частини першої статті 134 Земельного кодексу України не проводились земельні торги, обов'язковість яких передбачена вказаною вище нормою.

Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд" не є суб'єктом земельних правовідносин, який має право на отримання спірної земельної ділянки у спеціальному порядку, передбаченому статтею 41 Земельного кодексу України, оскільки створення такого кооперативу (відповідно до мети, кількості його членів, їх місця постійного проживання, створення кооперативу юридичними особами, відсутності доказів необхідності поліпшення їх житлових умов) не відповідає вимогам статей 133, 135 Житлового кодексу УРСР та вимогам Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, відтак, Березнівська міська рада порушила процедуру надання у користування земельної ділянки та відповідно прийняла незаконні рішення, на підставі яких укладено договір оренди, що також підлягає визнанню недійсним. Враховуючи наведене вище та правові наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд зобов'язав Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд" повернути земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови Березнівської міської ради за актом приймання-передачі.

При цьому суди відхилили доводи відповідачів щодо представництва прокуратури у справі з посиланням на вимоги статті 121 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вказавши про ліквідацію уповноваженого органу (Державної інспекції сільського господарства) та відсутністю повноважень здійснювати функції захисту прав та інтересу у земельних правовідносинах у новоутвореного органу - Державної екологічної інспекції, натомість за частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор самостійно визначає в позові, в чому саме полягає таке порушення інтересів держави.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на таке.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України особи звертаються до суду за захистом свого порушеного (невизнаного, оспорюваного права) відповідно до способу захисту порушеного права, визначеного договором або законом у спірних відносинах.

За приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; наявності у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільного і відповідного внутрішній волі волевиявлення учасника правочину, тощо.

Згідно з частиною третьою вказаної вище статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також у відповідності до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси; за статтею 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин, у межах здійснення яких виникають цивільні права та обов'язки.

За приписами статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Здійснюючи повноваження у галузі земельних відносин відповідно до статті 12 Земельного кодексу України міські ради, в тому числі, розпоряджаються землями територіальних громад, передають земельні ділянки територіальних громад у власність, здійснюють контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства.

Враховуючи, що орган, через який територіальна громада реалізує своє право власності, та який зобов'язаний здійснювати контроль за використанням та охороною земель додержанням земельного законодавства, є відповідачем у даній справі, прокурор відповідно до приписів статті 121 Конституції України, статей 2 та 29 Господарського процесуального кодексу України звернувся в даній справі з самостійним позовом в порядку представництва та набув статусу позивача.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, забезпечення гарантій прав на землю.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Відповідно до статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян створюються з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України; житлово-будівельні кооперативи створюються з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом.

Тобто, статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність житлово-будівельного кооперативу для здійснення житлового будівництва для забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Відповідні обставини слід встановлювати на підставі доказів, які є належними та допустимими відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій вказали про безпідставність безоплатного надання земельної ділянки в порядку статті 41 Земельного кодексу України особі, яка не відповідає ознакам житлово-будівельного (житлового) кооперативу в розумінні цієї статті.

Водночас, посилаючись на прийняття спірних рішень та укладення спірного договору саме в порядку статті 41 Земельного кодексу України за їх змістом, суди не зазначили, де саме в наявних у матеріалах справи витягах з рішень та тексті договору оренди (а.с.19-26) міститься посилання на статтю 41 Земельного кодексу України чи надання земельної ділянки в оренду в порядку, відмінному від загального, не мотивували жодним чином свої висновки про незаконність безоплатного надання земельної ділянки у власність за наявності укладеного сторонами оплатного договору оренди землі, не спростували доводи відповідачів про платне використання орендованої земельної ділянки згідно з проведеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки у відповідності до умов договору.

Також суди, обмежившись наявними у матеріалах справи витягами з рішень органів місцевого самоврядування, не перевірили загальний зміст цих рішень та визнали їх недійсними у повному обсязі, в тому числі й щодо вчинення розпорядчих дій, які не стосуються Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд".

Також відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є обов'язковою для застосування судами України як джерела права.

Відповідно до вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.

Перший протокол ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Задовольняючи позовні вимоги суди, дійшли висновку щодо незаконного відчуження обслуговуючому кооперативу земельної ділянки без проведення земельних торгів, чим завдано шкоди інтересам держави в частині неотримання коштів за оренду землі.

При цьому суди, як вже вказано вище, не врахували умови надання земельної ділянки кооперативу відповідно до укладеного договору, не з'ясували, яку саме мету переслідує прокурор при зверненні з позовом у цій справі, в чому буде полягати задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, як обставини, що виправдовує право держави на втручання у мирне володіння майном за наведених прокурором у позові порушених інтересів держави.

Суди першої та апеляційної інстанції всупереч приписам статей 43, 105 Господарського процесуального кодексу України не надали оцінки цим доводам; враховуючи межі перегляду та повноваження суду касаційної інстанції, передбачені статтями 1117 та 1119 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія позбавлена можливості здійснити самостійну оцінку документа, який не досліджувався судами.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій всупереч статям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами.

Як наслідок, прийняті апеляційним та місцевим судами рішення та постанова не відповідають приписам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, з'ясувати дійсні підстави виникнення та зміст спірних правовідносин сторін та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Рівбуд" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 918/784/16 Господарського суду Рівненської області та рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова