ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/22153/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу Державної аудиторської служби України, м. Київ (далі - Служба),

на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016

зі справи № 910/22153/15

за позовом Державної фінансової інспекції України, м. Київ (далі - Інспекція),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Айкюжн", м. Київ (далі - Товариство),

про стягнення 224 496,44 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України, м. Київ (далі - Міністерство).

Судове засідання проведено за участю представників:

Служби - Сміленко А.А.,

Товариства - Бойка А.А.,

Міністерства - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення збитків, завданих завищенням вартості послуг з виконання науково-дослідних робіт за договором про закупівлю послуг за державні кошти від 12.12.2013 №120/270/12-02 (далі - Договір), у сумі 224 496,44 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2016 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючий, Отрюх Б.В. і Гончаров С.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Служба (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №519-р функції і повноваження Інспекції покладено на Службу) просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу з посиланням на статті 614, 623, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 180, 193, 224 Господарського кодексу України, статтю 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано необґрунтованістю оскаржуваних судових рішень та суперечністю їх нормам чинного законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з дотриманням і правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та просить відповідні рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від Міністерства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Міністерством (замовник) і Товариством (виконавець) було укладено Договір, відповідно до умов якого:

- виконавець зобов'язується у 2013 році надати послуги з виконання науково-дослідних робіт з дослідження та розробки в галузі біологічних наук (Створення банку даних щодо національного кадастру викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря) (далі - послуги), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги (пункт 1.1);

- ціна Договору становить 599 000 грн. без ПДВ (відповідно до підпункту 197.1.22 статті 197 Податкового кодексу України) (пункт 3.1);

- фінансування здійснюється згідно з бюджетним призначенням. Джерело фінансування: кошти Державного фонду охорони навколишнього природного середовища (за бюджетною програмою КПКВК 2401270 "Здійснення природоохоронних заходів), КЕКВ 2281 (пункт 3.3);

- розрахунки проводяться після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг протягом 10 банківських днів з дати його підписання сторонами (пункт 4.1);

- термін надання послуг - грудень 2013 року (пункт 5.1);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 (пункт 10.1).

На виконання умов Договору Товариство надало, а Міністерство прийняло результати наданих належним чином та у повному обсязі послуг на суму 599 000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2013 №1, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/3810/14 встановлено факт виконання Товариством умов Договору у повному обсязі та факт наявності боргу у Міністерства в розмірі 599 000 грн. Вказаним рішенням стягнуто з Міністерства на користь Товариства заборгованість за Договором у розмірі 599 000 грн. та судовий збір у розмірі 11 980 грн.

Звертаючись з позовом до суду, Інспекція зазначила, що нею проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства за період з 01.04.2011 по 01.04.2014, якою встановлено ряд порушень та недоліків, які відображені в акті від 14.11.2014 № 31-21/47, згідно з яким встановлено факт непідтвердження первинними документами витрат, включених Товариством до калькуляції кошторисної вартості за Договором.

З метою усунення виявлених під час ревізії порушень позивач листом від 28.11.2014 № 31-14/958 направив Міністерству вимогу про усунення порушень з терміном інформування про вжиті заходи до 26.12.2014.

Однак вимога Інспекції станом на дату подання позову Міністерством виконана не була.

Вважаючи, що Товариством під час виконання умов Договору було завищено вартість робіт на суму 224 496,44 грн., Інспекція просила суд стягнути з Товариства вартість завищених робіт як завдані збитки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили таке.

Позивачем не доведено наявності прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 224 496,44 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилався на акт Державної фінансової інспекції України від 14.11.2014 №31-21/47 та вимогу про усунення порушень від 28.11.2014 №31-14/958, однак позивачем не подано суду копій зазначених документів.

Акт Державної фінансової інспекції України від 14.11.2014 №31-21/47 не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань і завдання збитків шляхом завищення вартості наданих послуг, оскільки встановлені факти порушення підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими ГПК України.

Міністерством прийнято та погоджено як обсяг, так і вартість наданих Товариством послуг за Договором (що підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2013 №1, який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень і претензій з боку замовника), що також встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі № 910/3810/14.

Інспекцією не доведено завищення Товариством обсягу наданих за Договором послуг та їх вартості, надані послуги були прийняті Міністерством без будь-яких зауважень та претензій, а, відтак, позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором або виконання укладеного Договору з порушенням умов, що виключає застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків.

Оскільки сторонами у справі було укладено Договір про надання послуг, кошти, які Інспекція просила стягнути з Товариства, набуто за наявності правової підстави - Договору, і вони не можуть вважатися ні надмірно сплаченими коштами за надані послуги, ані збитками.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин посилання в обґрунтування позову про стягнення збитків на висновки перевірки Інспекції не можна вважати обґрунтованими, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача суми 224 496,44 грн.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, які не заперечуються й скаржником, вбачається, що відповідну суму відповідач має отримати на підставі укладеного Договору, який Товариством виконаний належним чином та в повному обсязі.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статей 525, 526 названого Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на положення статті 224 ГК України для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Таким є правовий висновок Верховного Суду України, що неодноразово викладався в його судових рішеннях, зокрема у постанові від 04.07.2011 № 42/78-10 та ін. Відповідний висновок згідно з частиною третьою статті 82 та частиною першою статті 11128 ГПК України враховується судами при застосуванні норм права.

Попередні судові інстанції з'ясувавши, що: позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків; позивачем не доведено завищення відповідачем обсягу наданих послуг та їх вартості; надані послуги були прийняті Міністерством без будь-яких зауважень та претензій, а, відтак, позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором або виконання укладеного Договору з порушенням умов, що виключає застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків; виявлені Інспекцією порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати; оскільки Міністерством і Товариством було укладено Договір, то кошти, які позивач просив стягнути з відповідача, є оплатою за надані відповідачем послуги і набуті за наявності правової підстави - Договору, тому вони не можуть вважатися ні надмірно сплаченими коштами за надані послуги, ані збитками, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову не спростовують. Переважно відповідні доводи стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Що ж до виявлення за результатами позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Міністерства порушень, то вони можуть бути підставою для притягнення до відповідальності винних посадових осіб у встановленому законом порядку.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 зі справи №910/22153/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної аудиторської служби України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець