ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/18096/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "СПМК - 7", м. Одеса (далі - Підприємство),

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2016

зі справи № 910/18096/15

за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва, м. Київ (далі - Прокурор), в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України, м. Київ (далі - Фонд),

до публічного акціонерного товариства "Фінбанк", м. Одеса (далі - Товариство),

про стягнення 2 717 456,41 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Підприємство.

Судове засідання проведено за участю:

Прокурора - Попенка О.С.,

представника Фонду - не з'яв.,

представника Товариства - не з'яв.,

представника Підприємства - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2016 (суддя Петров В.С.): позов задоволено; стягнуто з Товариства до державного бюджету України: 535 635, 15 грн. заборгованості з орендної плати; 179 230,68 грн. "інфляційних збитків"; 47481,04 грн. пені; 1 955 109, 54 грн. неустойки; виселено Товариство з державного нерухомого майна загальною площею 329 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, літера "А".

Товариство оскаржило згадане рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 прийнято апеляційну скаргу Товариства до розгляду, а ухвалою від 29.09.2016 розгляд апеляційної скарги Товариства відкладено на 31.10.2016.

Підприємство також звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2016 (колегія суддів у складі: Туренко В.Б.- головуючий, Поліщук Л.В. і Бєляновський В.В.): Підприємству відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі;

апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто Підприємству на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції з даної справи. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали виходив з такого.

26.10.2016 до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Підприємства, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, останнє просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Одночасно Підприємством заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі в порядку частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір"; клопотання обґрунтовано скрутним фінансовим становищем, яке полягає у такому: об'єм фінансових надходжень від здійснення господарської діяльності Підприємства зменшився в рази порівняно з показниками 2014-2015 років; з метою продовження власної господарської діяльності Підприємство змушене вживати заходів, спрямованих на скорочення чисельності штату працівників і власних поточних витрат; вартість витратних матеріалів, які Підприємство використовує в своїй діяльності, також збільшилася значним чином, що теж впливає на результати господарської діяльності.

Підприємством не подано жодного належного та допустимого в розумінні статті 34 ГПК України доказу на підтвердження його скрутного фінансового становища.

Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання через те, що: відсутні докази, які підтверджували б скрутне фінансове становище Підприємства; відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким останній користується враховуючи майновий стан сторони в кожному конкретному випадку, та повернув апеляційну скаргу без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що Підприємством заявлене також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке, через наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України, апеляційним господарським судом не розглядалося.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Підприємства із поверненням йому апеляційним господарським судом апеляційної скарги на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України.

Відповідно до приписів ГПК України:

- до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору (частина третя статті 94);

- апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (пункт 3 частини першої статті 97).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Як зазначено у підпункті 3.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Суд апеляційної інстанції з огляду на наведені законодавчі приписи, правову позицію Вищого господарського суду України та з'ясувавши, що: скаржником не подано жодного належного та допустимого в розумінні статті 34 ГПК України доказу на підтвердження його скрутного фінансового становища; відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким останній користується враховуючи майновий стан сторони в кожному конкретному випадку, - дійшов заснованих на законі висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання Підприємства про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а, отже, й про необхідність повернення апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком господарського суду, яке (право) реалізується ним за наявності у суду фактичних даних про те, що майновий стан особи, яка звертається до суду, перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, у апеляційного господарського суду на час винесення оскаржуваної ухвали не було таких даних, зокрема й Підприємством не подавалося суду будь-яких доказів на підтвердження свого становища, яке перешкоджало б йому у своєчасній сплаті судового збору.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2016 зі справи № 910/18096/15 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "СПМК - 7" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій