ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 917/1514/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016у справі№ 917/1514/15господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"простягнення основного боргу, пені, інфляційних, 3% річних

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Громніцький Ю.П. (довіреність № 14-132 від 13.05.2014) Баранова В.І. (довіреність № 82 від 10.12.2015)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Сірош Д.М.) від 29.03.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тихий П.В., судді - Гетьман Р.А., Россолов В.В.) від 13.06.2016, у справі № 917/1514/15 припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 683 122,67 грн; відмовлено в позові в частині стягнення 19 183 494,75 грн пені, 21 656 180,23 грн - інфляційних та 3 101 882,93 грн - 3% річних.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.525, 526, 549-552, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.233 617 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.47, 43, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 54 624 680,58 грн заборгованості за договором №13-280-ВТВ від 04.01.2013, в тому числі 10 683 122,67 грн основного боргу, пені у розмірі 19 183 494,75 грн, 21 656 180,33 грн інфляційних нарахувань та три відсотки річних у розмірі 3 101 882,93 грн. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких відповідач не повністю виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу.

Судами встановлено таке.

04.01.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (відповідач, покупець) укладено Договір №13-280-ВТВ купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов'язався передати покупцеві природний газ для виробничо-технічних втрат та нормованих втрат покупця, а покупець - прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору №13-280-ВТВ позивач поставив протягом січня - грудня 2013, січня - листопада 2014, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 61 259,340 тис. куб. м на загальну суму 279 581 259,21 грн, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2013 за січень 2013 на суму 31 805 634,45 грн; від 28.02.2013 за лютий 2013 на суму 26 824 054,16 грн; від 31.03.2013 за березень 2013 на суму 19 203 568,38 грн; від 30.04.2013 за квітень 2013 на суму 4 237 100,74 грн; від 31.05.2013 за травень 2013 на суму 2 294 023,13 грн; від 30.06.2013 за червень 2013 на суму 1 075 596,06 грн; від 31.07.2013 за липень 2013 на суму 704 477,98 грн; від 31.08.2013 за серпень 2013 на суму 1 223 004,08 грн; від 30.09.2013 за вересень 2013 на суму 3 390 140,11 грн; від 31.10.2013 за жовтень 2013 на суму 13 019 006,22 грн; від 30.11.2013 за листопад 2013 на суму 13 774 930,92 грн; від 31.12.2013 за грудень 2013 на суму 21 269 117,22 грн; від 31.01.2014 за січень 2014 на суму 23 646 891,00 грн; від 28.02.2014 за лютий 2014 на суму 14 380 736,91 грн; від 31.03.2014 за березень 2014 на суму 17 456 405,26 грн; від 30.04.2014 за квітень 2014 на суму 4 579 558,19 грн; від 31.05.2014 за травень 2014 на суму 3 086 062,20 грн; від 30.06.2014 за червень 2014 на суму 1 482 883,91 грн; від 31.07.2014 за липень 2014 на суму 2 675 687,43 грн; від 31.08.2014 за серпень 2014 на суму 5 120 950,02 грн; від 30.09.2014 за вересень 2014 на суму 13 071558,65 грн; від 31.10.2014 за жовтень 2014 на суму 23 459 597,71 грн; від 30.11.2014 за листопад 2014 на суму 31 800 274,48 грн.

Згідно з пунктом 6.1. Договору №13-280-ВТВ оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

До Договору сторони уклали ряд додаткових угод, якими узгоджували ціну, кількість газу, що поставляється, умови оплати, а саме: Додаткова угода №1 від 10.07.2013 (т.1 а.с.33); Додаткова угода №2 від 08.08.2013 (т.1 а.с.34); Додаткова угода №3 від 31.12.2013 (т.1а.с.35-36); Додаткова угода №4 від 28.04.2014 (т.1 а.с.37); Додаткова угода №5 від 08.05.2014 (т.1 а.с.38); Додаткова угода №6 від 10.06.2014 (т.1 а.с.39); Додаткова угода №7 від 05.09.2014 (т.1 а.с.40); Додаткова угода №8 від 10.11.2014 (т.1 а.с.41-42); Додаткова угода №9 від 08.12.2014 (т.1 а.с.43); Додаткова угода №10 від 22.12.2014 (т.1 а.с.44-45); Додаткова угода №11 від 05.02.2015 (т.1а.с.46); Додаткова угода №12 від 10.03.2015 (т.1 а.с.47); Додаткова угода №13 від 03.04.2015 (т.1 а.с.48).

За умовами підписаної сторонами Додаткової угоди №10 від 22.12.2014 продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №10 від 22.12.2014 продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року газ в обсязі до 116623,048 тис, куб. м, в тому числі: у 2013 - 32460,048 (тис .куб. м); - у 2014 - до 33323,0 (тис. куб. м); - у 2015 - 50840,0 (тис. куб. м).

Вказаною Додатковою угодою сторонами змінено порядок розрахунків, зокрема, п.6.1 статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" викладено у наступній редакції:

"Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природною газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в відповідному місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання - передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу."

Цією ж Додатковою угодою викладено статтю 11 "Строк дії Договору" у редакції, відповідно до якої Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На момент розгляду справи вказані вище додаткові угоди до Договору є чинними, доказів визнання їх недійсними не подано.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не у повному обсязі виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим станом на 13.05.2015 сума основного боргу відповідача за природний газ, спожитий в січні - грудні 2013 та січні - листопаді 2014 складає 10 683 122,67 грн.

Позивач також зазначає, що всупереч п.1.1. та п.6.1. Договору відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тому, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 19 183 494,75 грн, суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 21 656 180,23 грн, та 3% річних у розмірі 3 101 882,93 грн.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основного боргу та відмовляючи в позові в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст.655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

За приписами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судами встановлено, що у 2016 році заборгованість відповідача перед позивачем по договору №13-280-ВТВ від 04.01.2013 за спожитий природний газ в сумі 10 683 122,67 грн погашена шляхом проведення взаєморозрахунків, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі по тексту Постанова КМУ №20).

Так, пунктом 1 Постанови КМУ №20 передбачено, що Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) і компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

Судами встановлено, що: - між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (т.2, а.с.175-243) та Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, укладені між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут", Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (т.2, а.с.244-251, т.3, а.с.2-17); - предметом даних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ №20; - розрахунок за поставлений природний газ в сумі 10 683 122,67 грн відбувся у порядку та строки, які передбачені спільними протокольними рішення про організацію взаєморозрахунків №1068 від 17.05.2013, №1216 від 14.06.2013, №1430 від 19.07.2013, №1550 від 20.08.2013, №1762 від 16.10.2013, №2037 від 19.11.2013, №2291 від 18.12.2013, №2292 від 18.12.2013, №16 від 20.01.2014, №213 від 11.02.2014, №525 від 13.03.2014, №817 від 10.04.2014, №1123 від 15.05.2014, №1419 від 19.06.2014, №1572 від 17.07.2014, №1662 від 14.08.2014, №2316 від 10.12.2014, №65 від 20.01.2015, №315 від 17.02.2015, №539 від 17.03.2015, №1104 від 19.05.2015, №1445 від 19.06.2015, №1765 від 19.08.2015, №1962 від 18.09.2015, №1963 від 18.09.2015, №2190 від 20.10.2015, №2361 від 17.11.2015, №2704 від 14.12.2015, №2784 від 15.12.2015, №39 від 19.01.2016; - відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №26-391/1.2-16 від 21.01.2016 зобов'язання за договором №13-280-ВТВ від 04.01.2013 є припиненими з 18.01.2016.

У зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 10 683 122,67 грн, провадження у справі в цій частині позовних вимог, правомірно припинено судами на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

В цій частині рішення не оскаржується.

У ч.1 ст.216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні 19 183 494,75 грн пені, 21 656 180,23 грн інфляційних втрат та 3 101 882,93 грн - трьох процентів річних, оскільки уклавши договори про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу від 04.01.2013 №13-280-ВТВ, та додатково встановили, що сторони несуть відповідальність саме за їх невиконання (п.4 спільних протокольних рішень).

При цьому, можливість існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог цими правочинами не передбачена.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення штрафних санкцій необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, а також договорами про організацію взаєморозрахунків, втім, враховуючи, що вказані договори виконані належним чином підстави нарахування і стягнення санкцій відсутні (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 01.07.2015 у справі №924/1230/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14).

Судами встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання по сплаті коштів за договором № 3-280-ВТВ від 04.01.2013 в порядку та строки визначені умовами спільних протокольних рішень, у зв'язку із чим у позивача відсутні підстави для нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

За таких обставин твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої у справі постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 917/1514/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді К. Грейц

О.Поляк