Історія справи

Постанова ККС ВП від 06.03.2024 року у справі №347/2705/21
Постанова ВГСУ від 06.03.2024 року у справі №347/2705/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024року

м. Київ

справа № 347/2705/21

провадження № 51-5812 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090190000535, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, раніше судимого востаннє вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців, 17 грудня 2019 року звільненого по відбуттю покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з часу фактичного затримання - 14 год 28 квітня 2022 року.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 28 грудня 2019 року, у період з 07 год по 13 год, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) у великих розмірах, поєднану з проникненням у житло, зайшов на прибудинкову територію житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_8 .У подальшому, впевнившись у відсутності власника вказаного будинку та інших осіб, шляхом відтискання рами метало-пластикового вікна, проник у приміщення зазначеного будинку, де викрав належні чоловіку власниці житлового будинку - ОСОБА_9 грошові кошти на загальну суму 436 161 грн, якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Так, на думку захисника, недопустимим доказом є протокол огляду місця події від 28 грудня 2019 року, оскільки не містить даних, що потерпілий ОСОБА_9 брав участь у вказаній слідчій дії. У вироку не відображено достовірних показань свідка ОСОБА_10 , яка була понятою при огляді місця події, не були допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , що є власником (користувачем) приміщення, понята ОСОБА_11 та спеціаліст ОСОБА_12 . В матеріалах кримінального провадження не містяться клопотання слідчого на обшук даного житла та ухвала слідчого судді з даного питання, що є неприйнятним з огляду на ч. 1 ст. 233 КПК України, а тому всі докази, отримані внаслідок проведення цієї слідчої дії, також є недопустимими.

Вказує, що в ході проведення огляду місця події проводилося фотографування, проте долучені фототаблиці складено з порушенням вимог КПК України, оскільки не зазначено, що фототаблиці є додатком до протоколу і їх кількість, а також вони не засвідчені підписами понятих та слідчого.

Також зазначає, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стороні захисту на виконання ст. 290 КПК України не було відкрито речові докази, тому висновки експертиз не можуть бути належним доказом, при цьому суд не досліджував речові докази в судовому засіданні, тому не вправі був посилатися на них у вироку.

Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні оригінали висновків експерта № CE19/109-21/9973-БЛ від 17.11.2021 та судово-психіатричного експерта № 258/2021 від 03.11.2021, які не досліджувались в місцевому суді.

Посилається й на те, що прокурором не відкривалося стороні захисту та під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано суду клопотання слідчого, погоджене із прокурором, про тимчасовий доступ до речей і документів за результатами розгляду якого слідчим суддею Косівського районного суду Івано-Франківської області постановлено ухвалу від 08.11.2021, тому отримані за результатами проведення вказаної слідчої дії докази слід визнати недопустимими.

Зазначає, що 18.04.2022 проведено підготовче судове засідання без участі захисника ОСОБА_13 , однак в матеріалах кримінального провадження наявне клопотання захисника про проведення судового засідання без її участі тільки щодо обрання запобіжного заходу.

Також вважає, що порушено порядок відмови від захисника ОСОБА_13 ,оскільки судом не з`ясовано причини відмови ОСОБА_7 від захисника та не забезпечено присутність захисника при відмові.

Разом з цим стверджує, що 31.05.2023 до апеляційного суду він подавав клопотання про безпосереднє дослідження доказів, однак вказаний суд докази не досліджував.

Повідомляє, що 28.02.2023 судове засідання проведено в режимі відеоконференції без згоди засудженого, чим порушено його право на захист.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали доводи касаційної скарги.

Прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень, просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

Потерпілий ОСОБА_9 був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явився, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від нього не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд першої інстанції, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, встановив, що вина ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується, зокрема, наступними доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що напередодні за ним стежили і крадіжку було вчинено саме в той момент, коли в будинку нікого не було, заподіяна шкода не відшкодована;

- показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що в день скоєння злочину, біля

05 год, він виїхав з дому та помітив підозрілий автомобіль, який їхав за ним слідом, а в обідню пору, зайшовши додому, помітив в кімнатах житлового будинку безлад, який був результатом вчиненої крадіжки;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що в другій половині дня її покликав працівник поліції бути присутньою в якості понятої та повідомив, що в сусідів ОСОБА_15 було вчинено крадіжку. Окрім неї понятою була запрошена сусідка ОСОБА_11 ;

- протоколом огляду місця події від 28.12.2019 із долученими до нього фототаблицями, яким встановлено вчинення крадіжки з будинку

АДРЕСА_2 , шляхом проникнення до нього через вікно ванної кімнати (т. 1 а. п. 210-229);

- висновком експерта № СЕ-109/12/2-165МГ/20 від 19.05.2020, з якого слідує, що у наданому для дослідження змиві речовини світлого кольору, який було вилучено під час огляду місця події на медичну марлю та опечатано в паперовий конверт (об`єкт № 1) виявлено клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки клітин (ДНК-профіль) виявлених на змиві речовини світлого кольору (об`єкт № 1), який належить невстановленій особі чоловічої генетичної статі та наведено в таблиці 1.1 додатку 1 (т. 2 а. п. 2-8);

- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії в порядку ст. 274 КПК України, в якому зафіксовано вилучення 14.03.2020 недопалку сигарети залишеної ОСОБА_7 , який було опечатано та направлено для порівняльного експертного дослідження (т. 2 а. п. 10);

- висновком експерта № СЕ-19/109-21/504-Б від 22.03.2021, яким підтверджено, що на наданому для дослідження недопалку сигарети, вилученому за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій (об`єкт № 1), виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки (ДНК-профіль), які належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі і наведено в таблиці 1.1 додатку 1. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змиві речовини світлого кольору (об`єкт № 1) згідно копії висновку експерта № СЕ-109/12/2-165МГ/20 від 19.05.2020, збігаються з генетичними ознаками (ДНК - профілем) клітин виявлених на недопалку сигарети (об`єкт № 1) (т. 2 а. п. 19-26);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 25.11.2021, згідно якого проведено ознайомлення із матеріалами кримінального провадження № 12021090000000473 від 21.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та вилучення копій документів

(т. 2 а. п. 46-48);

- копією висновку експерта № СЕ-19/109-21/9973-БД від 17.11.2021, проведеного по кримінальному провадженню № 12021090000000473 від 21.08.2021 про те, що встановлено домінуючі генетичні ознаки клітин, виявлених на клинку предмета схожого на ніж, позначеного «ІІ», збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 (т. 2 а. п. 50-61);

- копією висновку судово-психіатричної експертизи № 258/2021, проведеної по кримінальному провадженню № 12021090000000473 від 21.08.2021, з якого слідує, що ОСОБА_7 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій, виявляє ознаки РПП внаслідок вживання психоактивних речовин (опіоїдів, амфетаміну) синдром залежності, на даний час утримання від вживання внаслідок перебування в особливих умовах. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не потребує (т. 2 а. п. 62-65);

- висновком експерта № СЕ-19/109-21/13200-БД від 30.11.2021 про те, що генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_7 (об`єкт № 2) згідно копії висновку експерта № СЕ-19/109-21/9973-БД від 17.11.2021 збігаються з генетичними ознаками клітин, виявлених у змиві (об`єкт № 1) у копії висновку експерта № СЕ-19/109/12/2-165МГ/20 від 19.05.2020 (т. 2 а. п. 75-79).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується, що наведені висновки експертиз є категоричними і не підлягають подвійному тлумаченню, при цьому не має жодних сумнівів, що висновок експерта № СЕ-109/12/2-165МГ/20 від 19.05.2020 відповідає фактичним обставинам справи та стосується саме ОСОБА_7 , крім того у судовому засіданні вказаний факт сторона захисту не спростовувала та не надала будь-яких пояснень наявності слідів ОСОБА_7 на місці вчинення кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненнівказаного кримінального правопорушення був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обґрунтованим.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

В судових рішенняхсудами першої і апеляційної інстанцій наведено переконливі аргументи, чому вони визнали обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом, та чому не взяли до уваги те пояснення події, що надала сторона захисту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи та обґрунтовано визнав їх безпідставними, при цьому також спростував посилання сторони захисту стосовно істотних порушень вимог кримінального процесуального закону допущених, на її думку, під час дослідження доказів та при їх оцінці судом першої інстанції, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Доводи касаційної скарги захисника, щодо необхідності визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 28 грудня 2019 року та інших доказів, отриманих за результатами проведення цієї слідчої дії, є аналогічними доводам апеляційних скарг сторони захисту, які були перевірені апеляційним судом та обґрунтовано визнані безпідставними.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що огляд домоволодіння подружжя ОСОБА_15 проведено відповідно до вимог КПК України, за добровільної згоди останніх. При цьому, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к, відсутність саме письмової згоди на проведення огляду місця події не може свідчити про недопустимість складеного за результатами його проведення протоколу.

Верховний Суд зауважує, що положеннями ст. 233 КПК України не встановлено форми такої «добровільної згоди особи» та засобів, якими це має бути підтверджено. За обставинами даного кримінального провадження, добровільність згоди на проведення огляду місця події працівниками поліції підтверджується поведінкою подружжя ОСОБА_15 , які викликали поліцію для здійснення відповідних процесуальних дій направлених на розкриття злочину.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень процесуальних гарантій прав подружжя ОСОБА_15 у зв`язку із проведенням огляду їх домоволодіння, в якому вони проживали.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду, що у даному випадку не потрібне відповідне рішення суду для проведення огляду вказаного домоволодіння.

Щодо неможливості допитати в судовому засіданні усіх присутніх під час проведення огляду місця події слід зазначити, що незабезпечення допиту в ході судового розгляду свідка ОСОБА_8 , яка є власником (користувачем) приміщення, понятої ОСОБА_11 та спеціаліста ОСОБА_12 , а також те, що протокол не містить даних про участь потерпілого ОСОБА_9 в огляді місця події, не свідчить про його недопустимість. При цьому, у разі наявності сумнівів, сторона захисту не була позбавлена можливості заявити клопотання про допит зазначених осіб.

Крім того, фіксація даної процесуальної дії здійснювалась цифровим фотоапаратом «Canon», однак без зазначення серійного номеру і його технічних характеристик, проте наведене не є підставою для визнання вказаного протоколу недопустимим доказом, оскільки дана обставина не впливає на правильність змісту протоколу і не ставить під сумнів його достовірність як доказу в цілому. Щодо не зазначення в протоколі про фототаблицю, на чому наголошувала сторона захисту, як про порушення, то ст. 104 КПК України не містить зазначених вимог. В даному випадку до протоколу огляду місця події долучено фототаблицю, в якій зазначено, що вона є додатком до цього процесуального документу. Також апеляційний суд зауважив, що до протоколу не долучено носіїв інформації, оскільки відеозапис не здійснювався, а результати проведеної фотофіксації долучено до протоколу як додаток у вигляді фототаблиці. Разом з цим, приписами ч. 3 ст. 105 КПК України передбачено, що додатки до протоколів засвідчуються підписами лише тих осіб, які брали участь у їх виготовленні, а не усіма учасниками слідчої дії. А тому долучена до протоколу огляду місця події фототаблиця складена та засвідчена підписом лише спеціаліста ОСОБА_12 , який здійснював фіксацію даної слідчої дії цифровим фотоапаратом.

Таким чином, протокол цієї слідчої дії оформлений у відповідності з вимогами закону з долученням до нього фототаблиці, а тому слід погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що вищезазначений доказ є допустимим. Відтак, допустимими є й докази, отримані в результаті проведення такого огляду місця події.

Також, колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду, що посилання сторони захисту на той факт, що суд першої інстанції не досліджував речові докази в судовому засіданні не впливає на законність рішення, оскільки вказаний суд при обґрунтуванні висновку про винуватість ОСОБА_7 дослідив та перевірив в судовому засіданні наявні висновки експертів щодо речових доказів, що є достатнім для встановлення обставин справи.

До того ж, відсутність у матеріалах кримінального провадження клопотання слідчого про здійснення тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні № 1202109000000473, яке було задоволено ухвалою слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від

08 листопада 2021 року (т. 2 а. п. 44-45), не впливає на допустимість результатів проведення слідчої дії.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що на підставі вказаної ухвали слідчого суддіпроведено ознайомлення із матеріалами кримінального провадження № 12021090000000473 від 21.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України щодо ОСОБА_7 , та вилучено, поміж іншого, копію висновку експерта № СЕ-19/109-21/9973-БД від 17.11.2021 (т. 2 а. п. 50-61) та копію висновку судово-психіатричного експерта

№ 258/2021 (т. 2 а. п. 62-65), про що складено протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.11.2021 з описом до нього (т. 2 а. п. 46-48).

На переконання колегії суддів, наявність у цьому кримінальному провадженні копій зазначених висновків експертів, які були отримані на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів, не свідчить про їх недопустимість та неналежність, а тому суд першої інстанції цілком правильно послався у вироку на дані, які містяться в цих висновках, як на докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_7 .

Крім того, шляхом прослуховування технічного носія інформації перебігу судового засідання за 12.12.2022, колегією суддів встановлено, що у вироку суду правильно викладено зміст показань свідка ОСОБА_10 під час судового засідання, тому доводи захисника у цій частині є неспроможними.

Щодо порушення права на захист ОСОБА_7 , у зв`язку з проведенням підготовчого судового засідання без участі захисника ОСОБА_13 , то такі доводи були перевірені судом апеляційної інстанції та визнані неспроможними. Як встановив апеляційний суд із клопотання, яке міститься в матеріалах провадження (т. 1 а. п. 56), захисник просила провести судовий розгляд (обрання запобіжного заходу) без її участі, при цьому зазначала, що така позиція узгоджена з обвинуваченим, який брав участь в підготовчому судовому засіданні.Більш того, обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував щодо проведення підготовчого судового засідання 18.04.2022 без участі його захисника, що підтверджується технічним носієм інформації перебігу вказаного судового засідання.

Довід захисника про порушення місцевим судом порядку відмови від захисника ОСОБА_13 в даному провадженні, оскільки судом не з`ясовано причини відмови ОСОБА_7 від захисника та чи усвідомлював обвинувачений наслідки такої відмови, є неспроможним та спростовується матеріалами кримінального провадження.

Так, ОСОБА_13 подала клопотання, яким повідомила суд, що

ОСОБА_7 відмовився від її послуг як адвоката та бажає мати іншого захисника, тому вона не може надалі представляти його інтереси в судовому засіданні (т. 1 а. п. 169).

Під час розгляду судом зазначеного клопотання, обвинувачений зазначив, що не бажає щоб його інтереси представляла адвокат ОСОБА_13 , оскільки у них різні позиції щодо захисту, тому просив призначити йому іншого захисника, наведене підтверджується технічним носієм інформації перебігу судового засідання за 23.11.2022. Вказане клопотання було задоволено ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2022 року (т. 1 а. п. 175), якою доручено Регіональному центру з надання вторинної правової допомоги в Івано-Франківській області призначити захисника для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_7 , а судовий розгляд відкладено на іншу дату.

Таким чином, колегія суддів вважає, що право на захист засудженого не порушено, оскільки ОСОБА_7 на протязі всього розгляду кримінального провадження користувався правовою допомогою захисників, а посилання захисника ОСОБА_6 на порушення права на захист останнього з наведених підстав є безпідставним.

Крім того, слід зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено на території України воєнний стан, який на даний час продовжено.

Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Як слідує із матеріалів кримінального провадження, місцевий суд в судовому засіданні 13.02.2023 постановив протокольну ухвалу щодо проведення подальшого розгляду кримінального провадження за участю обвинуваченого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції та відповідно 28.02.2023 судове засідання проведено за участю обвинуваченого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», під час якогообвинуваченому було надано останнє слово та після виходу суду із нарадчої кімнати проголошено вирок.

З урахуванням викладеного, Суд вважає, що здійснення на підставі ч. 2 ст. 336 КПК України дистанційного судового провадження за участю обвинуваченого ОСОБА_7 в умовах воєнного стану без його згоди,не є порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, твердження захисника про те, що суд апеляційної інстанції за його клопотанням безпосередньо не досліджував докази по даному кримінальному провадженню спростовується матеріалами кримінального провадження.

Так, під час судового засідання 26.06.2023 судом апеляційної інстанції частково задоволено клопотання захисника про безпосереднє дослідження доказів

(т. 2 а. п. 174-180) та досліджено ряд доказів у кримінальному провадженні, що підтверджується технічним записом перебігу вказаного судового засідання.

Разом з тим, згідно з доктринальними положеннями кримінального процесуального закону, при апеляційному перегляді у суду не виникає обов`язку досліджувати докази із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, отримані в суді першої інстанції.

Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони захисту з показаннями осіб та письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів.

Таким чином, вказаний суд діяв у межах своїх повноважень та не допустив порушень, як на те посилається захисник у касаційній скарзі.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження було з`ясовано, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, як стосовно встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 , так і відсутності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміну судових рішень.

При цьому, апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи та правильно зазначив про законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку щодо ОСОБА_7 , тобто встановив, що вирок судом першої інстанції ухвалено відповідно до приписів ст. 370 КПК України. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3