ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 916/1194/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Малетича М.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиприватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.16 та рішення господарського суду Одеської області від 22.06.16у справігосподарського суду Одеської області №916/1194/16за позовомприватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Придунав'є"простягнення 94317,66грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Гужанська Т.В.,

від відповідача - Бавицький В.І., Радулова Н.М.,

У С Т А Н О В И В:

05.05.2016 приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулося до господарського суду Одеської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Придунав'є" 94 317,66грн. збитків у порядку ст.22 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України, понесених унаслідок порушення останніми умов договору на охорону майна №320/ОБО від 01.12.2014.

22.06.2016 рішенням господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.), залишеним без змін 19.09.2016 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., Жеков В.І.) у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи недоведеністю позивачем своїх вимог, не надано доказів наявності збитків та документів у підтвердження їх розміру.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2014 між приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" та товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Придунав'є" було укладено договір №320/ОБО, відповідно до умов якого останні зобов'язалися охороняти всю територію госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод", який знаходиться за адресою Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 3, час охорони встановлений у робочі дні, перед-вихідні, вихідні дні, перед-святкові дні, святкові дні з 08.00 год. до 08.00 год., тобто цілодобово.

За змістом пункту 2.1. договору замовник доручає, а виконавець здійснює охорону майна замовника та підтримує громадську безпеку на об'єктах, перерахованих в Дислокації (Додаток №1 до договору) та позначених на плані (схемі) об'єктів (Додаток №6 до договору). Під майном Замовника розуміється майно, що є власністю замовника або передане йому у володіння та користування на підставі цивільно-правових договорів. Виконавець несе майнову відповідальність за збитки, що завдані майну замовника третіми особами внаслідок невиконання виконавцем своїх договірних зобов'язань належним чином, в межах суми прямої дійсної шкоди, згідно п.2 ст.96 Цивільного кодексу України, але не більше 50 000,00 грн.

У відповідності до п.5.1.-5.2. договору територія по периметру об'єкта та підступи до нього з настанням темряви повинні освітлюватися (за виключенням, коли це забороняється уповноваженими державними органами) так, що б вони були доступні спостереженню нарядів охорони. Технічний стан об'єкта, що приймається під охорону, засобів охорони і безпеки, додаткова потреба в цих засобах, а також строки їх впровадження зазначаються у двохсторонньому акті, який складається під час укладення договору і є його невід'ємною частиною. Виконавець спільно з замовником не менш ніж два рази на рік проводить обстеження технічного стану об'єкта, що охороняється, засобів охорони і безпеки, у тому числі приладів ОС, про що складається акт за підписом уповноважених на те виконавцем і замовником представників з вказівкою виявлених недоліків і строків їх усунення замовником.

У розділі 6 договору сторони визначили взаємні обов'язки: виконавець зобов'язаний здійснювати охорону майна замовника, що знаходиться на об'єкті, при необхідності затримувати осіб, які протиправно порушили встановлений режим охорони для наступної передачі цих осіб правоохоронним органам, в разі необхідності сповістити замовника або його уповноважену особу про порушення на об'єкті, приймати участь у роботі комісії по обстеженню об'єктів для встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне виконання виконавцем зобов'язань за договором. Відшкодувати замовнику в межах суми, вказаної в п. 2.1. цього договору, збитки, що заподіяні замовнику через неналежне виконання Виконавцем зобов'язань за цим договором. Замовник зобов'язаний здійснювати визначені актом обстеження та ним договором заходи по технічній укріпленості об'єктів, створювати належні умови для забезпечення збереження майна та сприяти виконавцю при виконанні ним своїх завдань. Слідкувати за тим, щоб стіни, підлога, вікна та двері на об'єкті були у полагодженому стані та забезпечували неможливість несанкціонованого проникнення на об'єкт та їх пошкодження. Виконати пропозиції щодо технічної укріпленості об'єкта та пропозиції виконавця щодо його зміцнення. Визначити зі складу працівників замовника осіб, уповноважених на здавання ОС під спостереження та її зняття з під спостереження, та письмово повідомити про персональний склад цих осіб виконавця. У випадку змін у складі уповноважених осіб, негайно письмово повідомити про це виконавця. Перед здаванням об'єкта під охорону перевіряти, щоб на об'єкті в неробочий час не залишились сторонні особи, були виключені електроприлади та інші потенційні джерела небезпеки. Приймати участь у роботі комісії по обстеженню об'єктів для встановлення розмірів майнових збитків спричинених замовнику через неналежне виконання виконавцем зобов'язань за договором. У випадку виявлення слідів проникнення на об'єкт нічого не торкатись та негайно сповістити виконавця та залучити уповноважених ним осіб для обстеження об'єкта.

Згідно з п.8.1.1.-8.1.4. відшкодування замовнику заподіяних майнових збитків в межах, визначених п. 2.1. договору, здійснюється у встановленому законодавством України порядку. До збитків, що підлягають відшкодуванню, включається вартість викраденого, пошкодженого або знищеного майна, розмір зниження у ціні пошкодженого майна, а також суми викрадених грошових коштів у межах розміру ліміту каси затвердженого установою банку. Розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум. При наявності письмової заяви замовника про заподіяні збитки, уповноважені виконавцем представники в обов'язковому порядку беруть участь у визначенні розміру цих збитків та в знятті товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків матеріальних цінностей повинно бути проведене терміново по прибутті представників сторін на місце події. Факти скоєння протиправних дій щодо майна замовника сторонніми особами, які проникли на об'єкт, встановлюється органами дізнання, слідства чи суду.

Додатком №1 до договору дислокацією об'єктів, що охороняється визначено ГВСП "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" за адресою Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 3. Час охорони встановлений у робочі дні, перед-вихідні, вихідні дні, перед-святкові дні, святкові дні - з 08.00 до 08.00 години. Окрім того сторонами було затверджено план (схему) розташування об'єктів, згідно якого вказана територія об'єкту, що охороняється (території), а саме: пост №3 "Плав-майстерня" - КПП №1 - КПП №2 пост №1,2 - КІТ №3 - "Парокотельня" пост №4 - пустир - вздовж річки Дунай (Додаток №6).

За твердженням заявника, відповідач належним чином не виконував договірні зобов'язання з охорони об'єкту на території ГВСП "КСБСРЗ", що призвело до крадіжки майна силового кабелю довжиною 400 метрів, третіми особами у ніч з 06.01.2015 на 07.01.2015, чим позивачу завдано матеріальних збитків на суму 76 655,00грн. За фактом крадіжки, як зауважував позивач, було видано наказ №14А від 08.01.2015 "Про створення комісії для проведення огляду у суднокорпусному цеху ГВСП "КСБСРЗ" ПАТ "Українське Дунайське Пароплавство" з метою своєчасного огляду і проведення інвентаризації охоронюваного майна. Крім того, зазначали, що у відповідності до звіту незалежної оцінки збитків, завданих у результаті крадіжки майна судокорпусного цеху ГВСП "КСБСРЗ" ПрАТ "Українське Дунайське Пароплавство", виконаного ТОВ "Експерт-Текнор" станом на 27.04.2015 встановлено ринкову вартість матеріального збитку, який складає 94 317,66грн., у тому числі вартість матеріалів та комплектуючих виробів із урахуванням ПДВ - 75 196,22грн., вартість ремонтних робіт - 19 121,44грн. Крім того, оспорювали постанову від 10.06.2016 прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження та направлення матеріалів кримінального провадження за №12015160310000014 для проведення досудового розслідування.

13.02.2015 ПАТ "Українське Дунайське Пароплавство" направили ТОВ "Охорона-Комплекс-Придунав'є" лист за № ЮС-241 із пропозицією у добровільному порядку перерахувати до 28.02.2015 на рахунок позивача суму матеріального збитку в розмірі 76 655,00грн., чого зроблено не було, що стало приводом для заявлення відповідних позовних вимог.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналіз вищенаведених положень матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність зазначених елементів порушення господарського зобов'язання. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Із матеріалів справи видно, що звертаючись з позовом до суду, ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" надали суб'єктивні докази лише щодо факту понесення ними збитків у сумі 94 317,66грн. (звіт незалежної оцінки збитків). Що стосується інших елементів складу цивільного правопорушення: вини, заподіяння збитків, причинно-наслідкового зв'язку між збитками та діями (бездіяльністю) винної особи, які вини останньої, то як обгрунтовано зазначили суди обох інстанцій, таких позивачем не доведено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди обох інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами прийняття на баланс та знаходження на об'єкті, що охороняється відповідачем майна, яке за твердженням позивача викрадено 07.01.2015, а саме силових кабелів довжиною 400м.

На підставі зазначеного та з урахуванням пункту 8.1.4. договору, суди дійшли висновку, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту здійснення крадіжки майна, яке за твердженням позивача перебувало на об'єкті, що охоронявся відповідачем та належало ПАТ "Українське Дунайське Пароплавство".

Крім того, як установлено п.8.1.2. договору, розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум. Проте позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження вартості силових кабелів, які за твердженням позивача викрадено 07.01.2015.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій, із посиланням на пооження ст.ст.33, 34 ГПК України, урахувавши те, що відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України суд зобов'язаний дослідити та оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими, виходячи з умов укладеного між сторонами договору та приписів діючого законодавства, дійшли обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивач не довів наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у заявленому до стягнення розмірі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій. Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2016 у справі №916/1194/16 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяМ.М. Малетич